Завдання :
-- опрацювати § 15 і матеріал блога
-- виписати і вивчити :
-- які князівства стали правонаступницями Київської Русі ? Які були
найвідоміші в них князі
-- чому саме Галицьке і Волинське князівства стали правонаступниками
Київської Русі
-- ім’я Роман Мстиславич
-- дата об’єднання Галицького і Волинського князівства та наслідки
-- які були передумови утворення Галицько-Волинського князівства
-- етапи утворення Галицько-Волинського князівства
-- чому літописець назвав Романа "самодержцем усієї Русі»
-- коли Роман Мстиславович захопив Київ ? Яке це мало значення ?
-- коли і чому загинув Роман Мстиславович
-- які наслідки мала загибель Романа Мстиславича
-- значення утворення Галицько-Волинського князівства
-- відновлення Данилом та Васильком влади у Волині та Галичині,
-- дати – 1234 р., 1238 р., 1239 р. 1245 р.
-- усно на питання після § 15
-- повторити – політична роздробленість – причини, наслідки
Правонаступницею Київської Русі й головним політичним центром майбутньої України стала Галицько-Волинська держава, найвідомішими князями якої були Роман Мстиславич (1199—1205 рр.) і Данило Романович (1238—1264рр.).
-- опрацювати § 15 і матеріал блога
-- виписати і вивчити :
-- які князівства стали правонаступницями Київської Русі ? Які були
найвідоміші в них князі
-- чому саме Галицьке і Волинське князівства стали правонаступниками
Київської Русі
-- ім’я Роман Мстиславич
-- дата об’єднання Галицького і Волинського князівства та наслідки
-- які були передумови утворення Галицько-Волинського князівства
-- етапи утворення Галицько-Волинського князівства
-- чому літописець назвав Романа "самодержцем усієї Русі»
-- коли Роман Мстиславович захопив Київ ? Яке це мало значення ?
-- коли і чому загинув Роман Мстиславович
-- які наслідки мала загибель Романа Мстиславича
-- значення утворення Галицько-Волинського князівства
-- відновлення Данилом та Васильком влади у Волині та Галичині,
-- дати – 1234 р., 1238 р., 1239 р. 1245 р.
-- усно на питання після § 15
-- повторити – політична роздробленість – причини, наслідки
Правонаступницею Київської Русі й головним політичним центром майбутньої України стала Галицько-Волинська держава, найвідомішими князями якої були Роман Мстиславич (1199—1205 рр.) і Данило Романович (1238—1264рр.).
Після смерті Ярослава Осмомисла в Галицькому князівстві спалахнула боротьба за владу. Великим князем став його син Володимир, який правив 10 років. З його смертю в 1199 р. місцева династія Ростиславичів перервалася.
Довідавшись про це, волинський князь Роман Мстиславич оволодів Галичем.
'На зріст був хоча не дуже великий, але широкий і понад міру сильний: з лиця гарний, очі чорні, ніс великий з горбом, волоссі чорне і коротке; вельми ярий був у гніві, запинався, коли сердився, довго не міг слова вимовити. Воїн був хоробрий і вмілий на військові вправи; найпаче це він показав, коли угрів велике військо малим своїм розбив. Усе життя своє у війнах проводив, багато перемог здобув... Через те всім навколишнім був страшний"
(В. Татіщев "Історія держави Російської").
У 1199 р. відбулося о б ’єднання Волинського та Галицького князівств в одне, що мало важливе значення: створювалися сприятливі умови не лише для розвитку міст, сільського господарства, промислів, ремесел і торгівлі, а й для зміцнення політичного центру.
Процес їх об’єднання (в умовах, коли інші князівства дробилися на уділи) був не випадковим. Він зумовлювався етнічною однорідністю населення, його прагненням домогтися припинення міжусобиць, захистити край від зовнішньої загрози.
Захопивши Галич, Роман приєднав нові володіння до своїх Волинських. Таким чином відбулося об’єднання Галицького і Волинського князівств у єдину Галицько-Волинську державу. Це об’єднання було подією великої історичної ваги, оскільки постало князівство, яке стало претендувати на центр об’єднання земель Південно-Західної Русі, тобто українських земель.
Нове князівство завдяки діяльності Романа Мстиславича майже відразу набуло авторитету як серед руських князів, так і серед сусідніх держав.
Чому літописець назвав Романа "самодержцем усієї Русі"
1.Був цілеспрямованим і рішучим у боротьбі за об'єднання руських князівств.
2.Жорстоко придушував опір боярства, яке стояли на перешкоді об'єднанню країни.
3.Проводив активну зовнішню політику, оберігаючи Галицько-Волинську державу від зазіхань сусідів.
4.Йому вдалося підпорядкувати собі майже всю територію Південно-Західної Русі.
Усередині князівства Роман рішуче боровся з боярством, утверджуючи одноосібну владу монарха. Багатьох бояр було страчено й вигнано за межі держави; решта боялися виступити проти нього. Виправдовуючи свої дії, Роман говорив: «Не почавивши бджіл, меду не наїшся».
У 1203 р. Роман Мстиславич здійснив похід на Київ і захопив його. Таким чином, під владу князя потрапила майже вся територія України (Київщина, Галичина та Волинь) Після приєднання Києва під владою Романа Мстиславича опинилися Галицьке, Волинське, Київське і Переяславське князівства, тобто всі землі, що складають сучасні українські, за винятком Чернігівської. За обширом територій його володіння перевищували розміри Священної Римської імперії. Здобувши Київ, Роман до свого титулу додав ще й великий князь.
Активна зовнішня політика князя призвела до його втручання в боротьбу між прихильниками римських пап (ґвельфів) та імператорів (ґібелінів), у якій він зайняв бік останніх. Рухаючись до Німеччини, він несподівано зіткнувся із загоном краківського князя. Бій відбувся в липні 1205 р. під Завихвостом. Про цю подію французька хроніка повідомляє: «Король Русі на ім’я Роман, вийшовши за межі своїх кордонів і бажаючи пройти через Польщу до Саксонії... за волею Божею вбитий двома братами, князями польськими, Лешком і Конрадом, на річці Вісла».
Раптова смерть князя перешкодила здійсненню його планів. Без могутньої влади правителя об’єднані ним українські землі не могли перетворитися на єдине утворення зі стійкими економічними й політичними зв’язками, і після смерті Романа Мстиславича створене ним об’єднання земель розпалося. Деякі дослідники називають його першою дійсно українською державою.
Нове князівство завдяки діяльності Романа Мстиславича майже відразу набуло авторитету як серед руських князів, так і серед сусідніх держав.
Чому літописець назвав Романа "самодержцем усієї Русі"
1.Був цілеспрямованим і рішучим у боротьбі за об'єднання руських князівств.
2.Жорстоко придушував опір боярства, яке стояли на перешкоді об'єднанню країни.
3.Проводив активну зовнішню політику, оберігаючи Галицько-Волинську державу від зазіхань сусідів.
4.Йому вдалося підпорядкувати собі майже всю територію Південно-Західної Русі.
Усередині князівства Роман рішуче боровся з боярством, утверджуючи одноосібну владу монарха. Багатьох бояр було страчено й вигнано за межі держави; решта боялися виступити проти нього. Виправдовуючи свої дії, Роман говорив: «Не почавивши бджіл, меду не наїшся».
У 1203 р. Роман Мстиславич здійснив похід на Київ і захопив його. Таким чином, під владу князя потрапила майже вся територія України (Київщина, Галичина та Волинь) Після приєднання Києва під владою Романа Мстиславича опинилися Галицьке, Волинське, Київське і Переяславське князівства, тобто всі землі, що складають сучасні українські, за винятком Чернігівської. За обширом територій його володіння перевищували розміри Священної Римської імперії. Здобувши Київ, Роман до свого титулу додав ще й великий князь.
Раптова смерть князя перешкодила здійсненню його планів. Без могутньої влади правителя об’єднані ним українські землі не могли перетворитися на єдине утворення зі стійкими економічними й політичними зв’язками, і після смерті Романа Мстиславича створене ним об’єднання земель розпалося. Деякі дослідники називають його першою дійсно українською державою.
Значення утворення Галицько-Волинської держави
1.Після занепаду Киева головним політичним центром українських земель стало Галицько-Волинське князівство.
2. З об'єднанням Галицького і Волинського князівств було закладено політичні основи зміцнення і розширення національної держави.
3. Галицько-Волинська держава за Романа Мстиславовича за розмірами дорівнювала Священній Римській імперії, стала могутньою, впливовою й авторитетною серед країн Європи.
4. Утворення Галицько-Волинської держави свідчило про те, що центр економічного, політичного і культурного життя перемістився в Західну Європу.
По смерті Романа Мстиславича, як пише літописець, «велика смута (чвари) постала в землі руській». За спадщину великого князя вступили в боротьбу руські князі з інших земель, Угорщина та Польща. Але головною руйнівною силою єдиного князівства було галицьке боярство, яке прагнуло не допустити посилення княжої влади. Тільки після 40 років жорстокої боротьби сини Романа Данило і Василько змогли відродити єдність володінь свого батька.
Коли загинув Роман Мстиславич, його старшому синові Данилу було чотири роки, а молодшому Василькові — два. Скориставшись малолітством князів, галицькі бояри змусили їх разом із матір’ю Анною залишити Галич, а на княжий престол запросили сіверських князів, онуків Ярослава Осмомисла, синів Ігоря Святославича — Романа, Святослава і Ростислава. Галицьке боярство керувалося єдиною метою: позбутися нащадків Романа та послабити княжу владу.
Досягнувши повноліття, сини Романа Мстиславича — Данило й Василько розпочали боротьбу за відмовлення створеної батьком держави.
Основними їхніми супротивниками були місцеві бояри, які запрошували
на правління зручних для себе князів, та угорські й польські володарі.
Оскільки боярські угруповання йшли на угоди з угорськими феодалами, що прагнули захопити Галичину та Волинь, то боротьба Данила й Василька Романовичів проти бояр, за об'єднання галицько-волинських земель набула характеру визвольної війни за державну незалежність.
Романовичі спиралися на широкі кола населення, на духовенство й на ту частину середніх і дрібних бояр, що розраховувала на покровительство князів. Їх підтримувало міське населення — купці та ремісники, які були прихильниками не боярського свавілля, а міцної князівської влади.
Спочатку брати утвердилися на Волині та стали послідовно збирати батьківську «полуотчину» під свою владу. Кілька разів вони оволодівали Белзькою й Червенською волостями але, за браком сил, повертали територію супротивникам. Згодом їм вдалося закріпити за собою Східну Волинь і заволодіти Луцьком, Пересопницею та Чорторийськом.
Нарешті, у 1234 р., остаточно приєднавши Белзьку волость до своїх володінь, Романовичі відновили політичну єдність Волинської землі.
Унаслідок тривалої боротьби Данилові Галицькому вдалося подолати угруповання галицьких і перемишлянських бояр, які орієнтувалися на підтримку Угорського королівства.
1238 р.--Данило остаточно укріпився в Галичі, заручившись підтримкою місцевих селян і міщан, які потерпали від боярського свавілля та постійних війн із чужинцями.
Волинь він залишив молодшому братові Васильку, який у всіх важливих справах діяв спільно з Данилом.
Романовичі відразу почали зміцнювати політичне становище оновленого
державного утворення і вступили в боротьбу з хрестоносцями -добринцями.
Волинське місто Дорогичин тоді перебувало під владою рицарів Добжинського ( Добринського ) ордену, який був підпорядкований Тевтонському
1238р. -- Данило розгромив військо тевтонських рицарів під Дорогочином і взяв у полон магістра ордену Бруна. За літописом, Данило напередодні битви виголосив: «Не личить держати нашу батьківщину крижевникам (хрестоносцям)».
Наприкінці 1239 р. Данило захопив Київ, чим завершив відновлення володінь свого батька.
Незадовго , до зруйнування Києва Батиєм, Данило укріпився в Києві й посадив там хороброго й досвідченого воєводу тисяцького Дмитра, якому й довелося керувати обороною міста. Столицею свого князівства Данило обрав місто Холм, де побудував оборонні споруди, церкви, заклав парк.
Данило Галицький здійснював політику об'єднання українських земель.
1245р. Данило здобув перемогу над об'єднаними польськими угорськими й боярськими військами біля м. Ярослава на Сяні, щі остаточно зміцнило Галицько-Волинську державу.
1.Після занепаду Киева головним політичним центром українських земель стало Галицько-Волинське князівство.
2. З об'єднанням Галицького і Волинського князівств було закладено політичні основи зміцнення і розширення національної держави.
3. Галицько-Волинська держава за Романа Мстиславовича за розмірами дорівнювала Священній Римській імперії, стала могутньою, впливовою й авторитетною серед країн Європи.
4. Утворення Галицько-Волинської держави свідчило про те, що центр економічного, політичного і культурного життя перемістився в Західну Європу.
По смерті Романа Мстиславича, як пише літописець, «велика смута (чвари) постала в землі руській». За спадщину великого князя вступили в боротьбу руські князі з інших земель, Угорщина та Польща. Але головною руйнівною силою єдиного князівства було галицьке боярство, яке прагнуло не допустити посилення княжої влади. Тільки після 40 років жорстокої боротьби сини Романа Данило і Василько змогли відродити єдність володінь свого батька.
Коли загинув Роман Мстиславич, його старшому синові Данилу було чотири роки, а молодшому Василькові — два. Скориставшись малолітством князів, галицькі бояри змусили їх разом із матір’ю Анною залишити Галич, а на княжий престол запросили сіверських князів, онуків Ярослава Осмомисла, синів Ігоря Святославича — Романа, Святослава і Ростислава. Галицьке боярство керувалося єдиною метою: позбутися нащадків Романа та послабити княжу владу.
Досягнувши повноліття, сини Романа Мстиславича — Данило й Василько розпочали боротьбу за відмовлення створеної батьком держави.
Основними їхніми супротивниками були місцеві бояри, які запрошували
на правління зручних для себе князів, та угорські й польські володарі.
Оскільки боярські угруповання йшли на угоди з угорськими феодалами, що прагнули захопити Галичину та Волинь, то боротьба Данила й Василька Романовичів проти бояр, за об'єднання галицько-волинських земель набула характеру визвольної війни за державну незалежність.
Романовичі спиралися на широкі кола населення, на духовенство й на ту частину середніх і дрібних бояр, що розраховувала на покровительство князів. Їх підтримувало міське населення — купці та ремісники, які були прихильниками не боярського свавілля, а міцної князівської влади.
Спочатку брати утвердилися на Волині та стали послідовно збирати батьківську «полуотчину» під свою владу. Кілька разів вони оволодівали Белзькою й Червенською волостями але, за браком сил, повертали територію супротивникам. Згодом їм вдалося закріпити за собою Східну Волинь і заволодіти Луцьком, Пересопницею та Чорторийськом.
Нарешті, у 1234 р., остаточно приєднавши Белзьку волость до своїх володінь, Романовичі відновили політичну єдність Волинської землі.
Унаслідок тривалої боротьби Данилові Галицькому вдалося подолати угруповання галицьких і перемишлянських бояр, які орієнтувалися на підтримку Угорського королівства.
1238 р.--Данило остаточно укріпився в Галичі, заручившись підтримкою місцевих селян і міщан, які потерпали від боярського свавілля та постійних війн із чужинцями.
Волинь він залишив молодшому братові Васильку, який у всіх важливих справах діяв спільно з Данилом.
Романовичі відразу почали зміцнювати політичне становище оновленого
державного утворення і вступили в боротьбу з хрестоносцями -добринцями.
Волинське місто Дорогичин тоді перебувало під владою рицарів Добжинського ( Добринського ) ордену, який був підпорядкований Тевтонському
1238р. -- Данило розгромив військо тевтонських рицарів під Дорогочином і взяв у полон магістра ордену Бруна. За літописом, Данило напередодні битви виголосив: «Не личить держати нашу батьківщину крижевникам (хрестоносцям)».
Наприкінці 1239 р. Данило захопив Київ, чим завершив відновлення володінь свого батька.
Незадовго , до зруйнування Києва Батиєм, Данило укріпився в Києві й посадив там хороброго й досвідченого воєводу тисяцького Дмитра, якому й довелося керувати обороною міста. Столицею свого князівства Данило обрав місто Холм, де побудував оборонні споруди, церкви, заклав парк.
Данило Галицький здійснював політику об'єднання українських земель.
1245р. Данило здобув перемогу над об'єднаними польськими угорськими й боярськими військами біля м. Ярослава на Сяні, щі остаточно зміцнило Галицько-Волинську державу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий
Примечание. Отправлять комментарии могут только участники этого блога.