Військова експансія Риму і утворення Римської середземноморської держави. Тема восьма.

Завдання :
-- опрацювати  § 38 і матеріал блога
-- виписати і вивчити :

-- поняття – Пунічні війни, чому так називаються
-- причини Пунічних війн
-- скільки було Пунічних війн
-- дата , із-за чого розпочалась і підсумки І Пунічної війни
-- поняття – контрибуція, провінція
-- дата , із-за чого розпочалась і підсумки ІІ Пунічної війни
-- дати – 216 р. до н.е.  та 202 р. до н.е.
-- дата , із-за чого розпочалась і підсумки ІІІ Пунічної війни
-- наслідки Пунічних війн
-- виписати інші завоювання римлян та їх наслідки

-- усно на питання до §38


Підкоривши Італію, римляни спрямували свої погляди на південь. Їх вабили багатства родючої Сицилії. Але, щоб заволодіти островом, Рим мав здолати могутній Карфаген .

Як вам відомо, Карфаген заснували у VII ст. до н.е. фінікійці на північному узбережжі  Африки. На  початку  III  ст.  до  н е.  це  було величезне процвітаюче  місто, столиця  великої  держави. 

Володіння Карфагену охоплювали землі на півночі Африки й у південній Іспанії (країна на  Піренейському  півострові),  острови  Сардинія  і Корсика, що розташовувалися на захід від Італії. Карфагену належала й велика частина Сицилії. 

Кафаген був центром торгівлі між Заходом і Сходом.

Обидві держави прагнули до панування в Середземномор’ї, і, зрештою, це призвело до війни.



Пунічні війни – це війни між Римом та Карфагеном за панування у Середземному морі.

Назва війн походить від слова пуни – так римляни називали карфагенян .  

Саме в районі Сицилії зіткнулися інтереси двох сильних держав — Риму і Карфагену, що призвело до кровопролитних Пунічних воєн, які з перервами тривали 118 років (264—146 рр. до н.е.).

Причини Пунічних війн:
-- прагнення Риму панувати в Середземномор’ї і контролювати торгівельні         шляхи
-- прагнення Карфагену зберегти свої володіння у Середземномор’ї

Всього було три Пунічні війни .

Перша Пунічна війна – 264 – 241 рр. до н.е. – розпочалась за володіння островом Сицилія.
Римляни мали значну сухопутну армію, проте в них не було великого військового флоту. Карфаген, навпаки, мав перевагу на морі і невелику сухопутну армію з найманців.
За роки Першої Пунічної війни римляни побудували і втратили п’ять флотів. Зрештою вони навчилися споруджувати добротні бойові кораблі, вести морські битви і перемогли карфагенян на морі.

Коли римські війська висадилися в Африці, Карфаген визнав себе переможеним. У 241 р. до н.е. Рим і Карфаген уклали мирну угоду, за якою Карфаген віддав римлянам острів Сицилію, а також Сардинію та Корсику. Крім втрачених територій Карфаген виплачував римлянам велику контрибуцію. 
Саме острів Сицилія став першою римською провінцією.

Контрибуція  —  грошове  відшкодування  збитків  під  час  війни на користь переможця.

Провінції  —  у  Стародавньому  Римі — підвладні  римлянам  території  поза Апеннінським  півостровом,  що  керувалися  римським намісником.

Друга Пунічна війна – 218 – 201 рр. до н.е.

Карфаген не змирився із втратами своїх територій і, відновивши сили, знову готувався до війни з Римом. Карфагенську армію в цей час очолював талановитий полководець і запеклий ворог Риму Ганнібал.

Ганнібал -- видатний, талановитий карфагенський полководець ІІІ ст. до н.е. Під час Другої Пунічної війни очолив карфагенську армію. В битві при Каннах у 216 р. до н.е. одержав перемогу над римлянами, маючи вдвічі меньше військо.







Давньоримський історик Тит Лівій про Ганнібала
Наскільки він був сміливий, кидаючись у небезпеку, настільки ж був він обачний  у самій  небезпеці. Не  було такої праці, при якій він утомлювався б тілом або падав духом. І  спеку, і холод він переносив з  рівним терпінням, їв і пив  стільки, скільки вимагала природа,  а  не  для задоволення...
Часто  бачили  його, як  він, загорнувшись у військовий плащ, спав  серед воїнів, що стояли на варті. Одягом  він анітрохи не відрізнявся  від ровесників, тільки з озброєння та  по коню його можна було впізнати... Але його жорстокість переходила всі людські межі... Він не знав ні правди, ні чесноти,  не боявся богів,  не дотримувався клятви,  не поважав святині…

Навесні 218 р. до н.е. почалася Друга Пунічна  війна. План Ганнібала полягав у тому, щоб вести війну з Римською державою в самій Італії. Це було можливим лише завдяки вторгненню з півночі, через Альпи, позаяк на морі панував римський флот. Карфагенська армія, яка складалася з піхоти, кінноти та бойових слонів, вирушила з Іспанії до Італії. Наприкінці вересня армія Ганнібала підійшла до Альп.

Надзвичайно тяжким був гірський перехід через Альпи: карфагенська армія зазнала значних втрат. Проте поява військ Ганнібала в Італії стала для римлян повною несподіванкою.




2  серпня 216 р. до н.е., біля містечка Канни, відбулася одна з 
найвеличніших битв в історії Стародавнього світу.

У римлян було 80 тис. піхоти і 6 тис. кінноти, а у Ганнібала-  40 тис. піхоти і 10 тис. кінноти. 

Ганнібал розташував свою армію у формі півмісяця, опуклою частиною до римлян. У центрі стояли слабші загони його війська — піші воїни, а на флангах— його відбірні загони. На початку битви римляни сильним ударом зім’яли карфагенський центр, який став відступати.
Опукла лінія фронту карфагенян перетворилася у ввігнуту. Тоді Ганнібал кинув на фланги свою кінноту. Вона зламала опір римської кінноти і зайшла в тил ворожій піхоті.
Римська армія була оточена з усіх боків і розгромлена.




Ганнібал запропонував розпочати переговори про мир, але римський сенат відмовився. 
Римляни  втратили 50 тис.  воїнів, а на бік Ганнібала перейшли міста півдня Італії та Сицилії. Шістнадцять років Ганнібал воював в Італії і не програв жодного  бою.  
Проте  після  кожної  поразки Рим  виставляв  нову  армію,  а  
сподівання  Ганнібала  на  воєнну  допомогу місцевого населення  не виправдалися.
Війна набувала затяжного характеру. Римляни уникали рішучих боїв з Ганнібалом. 

Згодом римські війська на чолі з Публієм Корнелієм Сципіоном висадилися  в Африці. Ганнібала було відкликано з Італії  для захисту рідного міста.  У 202р. до н.е. у битві під Замами (на півдні від Карфагена)  римляни здобули вирішальну перемогу. Публій Корнелій Сципіон здобув перемогу. Самому Ганнібалу пощастило втекти. Він змушений був шукати захисту в сирійського царя.

За умовами миру 201 р. до н.е. Карфаген утратив увесь свій флот і бойових слонів і повинен був сплатити величезну контрибуцію. Ці умови остаточно підірвали військову могутність Карфагену.

Третя Пунічна війна – 149 –146 рр. до н.е.
Римляни боялися відродження Карфагена, появи нового Ганнібала ї повторення страхіть Другої Пунічної війни. Тож 149 р. до н.е. Рим оголосив Карфагену війну. Римське військо висадилося в Африці й обложило Карфаген. Почалася Третя Пунічна війна. Це була війна просто на знищення слабшого.  

Сили супротивників були нерівні: Рим знищував слабшого. Упродовж двох років тривала облога Карфагена римлянами. Вдень і вночі жителі міста виготовляли зброю, будували катапульти й балісти, лагодили стіни, жінки обрізали своє волосся і плели з нього мотузки для метальних машин. Відпущені на свободу раби теж захищали місто.

Лише навесні 146 р. до н.е., коли в місті почалися голод і хвороби, римляни вдалися до штурму Карфагена. На одній ділянці стіни, яку обороняв загін, що знемагав від голоду, римлянам вдалося проникнути в місто. Шість діб точився жорстокий бій на вузьких вулицях міста. Карфагеняни  відчайдушно обороняли  кожний  будинок. Утім, сили були нерівні, що вирішило результат битви. Усіх полонених римляни продали в рабство, місто зруйнували, а землю, де стояв Карфаген, зорали та «засіяли» сіллю. Більшу частину карфагенських володінь римляни перетворили на провінцію Африку.

Наслідки Пунічних війн.
Після падіння Карфагена римляни продовжили свої завоювання. 
У II ст. до н.е. Рим перетворився на велику середземноморську державу. Його володіння охопили все Середземномор’я — як на заході, такі на сході. Після перемоги над Карфагеном Рим став наймогутнішою морською державою Середземномор’я, а саме море римляни стали називати «внутрішнім»,  або «нашим»,  морем.

Інші завоювання Рима.
У 148 р. до н. е. Македонія стала римською провінцією.

У  146 р.  до  н. е.  римляни  захопили  місто  Коринф:  Грецію  було перетворено  на  римську  провінцію.


У  133 р.  до  н. е.  землі Пергамського царства (Мала Азія)  й Іспанії стали  римськими  провінціями.

Останніми в І ст. до н.е потрапили під владу Риму середземноморські царства — Сирія та Єгипет. Крім Африки, провінціями Риму стали території Балкан, Сицилії, Іберії (сучасна Іспанія), Галлії (сучасна Франція) та ін. 
Пізніше під римською владою опинилися і грецькі міста в Малій Азії. 

Унаслідок  завойовницьких  воєн  Рим перетворився на найсильнішу в стародавньому світі державу.

Римські намісники, які управляли провінціями, зосередили в своїх руках усю військову та судову владу. Провінції мусили утримувати намісника, його обслугу та розміщені в них війська.