Держави Центральної та Східної Європи. Тема четверта.

Завдання :
-- прочитати § 19 - 20 і матеріал блога
-- виписати і вивчити :

-- час виникнення Чеської держави
-- хто і чим відомий  --  Карл І (Карла IV )
-- хто і чим відомий – Ян Гус
-- Гуситські війни – що це, причини, поняття, дата, течії, керівник, 
   наслідки
-- час утворення Угорського королівства та його засновник
-- коли виникло Велике князівство Литовське і хто його заснував
-- де розташована Польща
-- коли і хто заснував Польську державу
-- імена : Мєшко І, Болеслав І Хоробрий, Казимир III Великий
-- повторити поняття – сейм
-- коли  і між ким було укладено Кревську унію
-- Грюнвальдська битва ( що це, коли, між ким, підсумки, значення )
-- усно на питання після § 25


У ранньому Середньовіччі величезний простір між двома найбільшими державами - імперією Карла Великого і Візантією -  населяли племена слов’ян. Спочатку вони мали спільну мову.  Це,  на думку багатьох  учених, знайшло  відбиток  у  самоназві «слов’яни» -  ті, що використовують зрозумілі слова  (мову). 

Поступово  розселяючись,  слов’янські племена відокремились одне від одного і розпалися  на  три  гілки  -   західних,  східних  і  південних слов’ян. До західної групи належали чехи, словаки, поляки, полабські та поморські слов’яни. Східну складали предки українського, російського і біло­руського народів. Південна включала болгар, сербів, хорватів, словенців та деякі інші народи..



Як давно виникла слов’янська писемність?

Слов’янська  писемність  виникла  в  IX ст.. Її створили Кирило і Мефодій. Кирило і Мефодій -  слов’янські просвітителі. Проповідували християнство.

Кирило (827? - 869  рр.) і Мефодій (815? - 885  рр.) – слов’янські просвітителі та проповідники християнства, творці слов’янської азбуки (кирилиці), перші перекладачі богослужбових книг на слов’янську мову, брати. Були  запрошені  із Візантії до Великоморавської держави. 

Тут  вони в 863 р.  розробили слов’янський  алфавіт (точно  не відомо - глаголицю  чи кирилицю),  заклали  підвалини слов’янської літературної мови, запровадили богослужіння слов’янською  мовою. 

У XI  - XIII  ст.  слов’янська писемність  поширилася серед різних прошарків населення. На посуді,  пряслах,  металевих виробах, ливарних формочках збереглося  чимало  надписів слов’янською мовою. 



День пам’яті святих Кирила і Мефодія (24 травня) відзначається в Україні, Росії,  Болгарії та інших  країнах як День слов’янської писемності.

Карл І (1346 1378)-- чеський король, зміцнив королівську владу й перетворив Чеську державу на могутню монархію. В середині XIV століття чеський король Карл I був обраний імператором Священної Римської імперії під ім'ям Карла IV. Це був перший чеський правителі,, який став німецьким королем, а згодом — імператором Карлом IV. Через деякий час він підтвердив незалежність Чеського королівства «Золотою буллою».

Він дбав про розвиток ремесла й торгівлі, зростання міст. Найбільше уваги Карл приділяв Празі: тут було відкрито університет (1348 р.). зведено розкішні палаци, собори тощо.


Чехія стала найсильнішою державою Священної Римської імперії. Чеський король зайняв перше місце серед князів, які отримали право обирати імператора. Карл I уникав воєн, але зумів розширити територію Чеського королівства: він скуповував землі, влаштовував вигідні шлюби своїх дітей. Король протегував розвитку ремесла, гірничої справи, торгівлі і культури. В цей час Чехія переживала господарський підйом. З видобутку срібла, з якого тоді карбували монету, Чехія вийшла на одне з перших місць у Європі. У містах нараховувалося понад 200 ремесел, в тому числі виробництво сукна і скляного посуду. У Чехії, розташована майже у центрі Європи, перетиналися найважливіші торгові шляхи. У Празі два рази на рік влаштовували великі ярмарки; на них з'їжджалися купці з Польщі, Німеччини та Італії.

У міста Чехії переселялися німецькі купці і майстри. Як і у себе на батьківщині, вони створювали в містах самоврядування. Вже до середини XIV століття в міській раді Праги не було жодного чеха. В руках німців опинилися і рудники. Чеські ремісники і торговці марно домагалися участі в міському управлінні.

Посилювався вплив і католицької церкви. Католицька церква в Чехії володіла третьої частини найбільш родючих земель. Архієпископу Празькому, належало 14 міст і 900 сіл. Особливо багатими були монастирі.
Селяни і городяни знемагали від незліченних поборів церкви. Значну частину доходів, одержуваних у Чехії, духовенство відправляло в Рим. Проти католицької церкви в Чехії назрівало загальне невдоволення.

Чому розпочалися  гуситські  війни  (1419  —  1434  рр.)? Якими були їхні наслідки?


Невдоволених  засиллям  німців  і католицької  церкви  очолив Ян Гус  

На початку XV століття невелика церква на одній з вулиць Праги приваблювала багатьох людей. Сюди приходили городяни, селяни і лицарі послухати полум'яні проповіді професора Празького університету Яна Гуса.

Від критики духовенства Гус перейшов до вимог реформи - перебудови церкви. Він закликав відібрати у церкви її багатства, відібрати землі у єпископів і монастирів; скасувати плату за обряди, а богослужіння проводити рідною мовою. Гус сам розробив граматицю чеської мови. В Чехії має бути своя церква, підлегла не папі, а королю. Проти папи треба застосувати силу. «Настає, брати, тепер час війни і меча», - стверджував Гус.

Архієпископ Празький заборонив Гусу виступати з проповідями, а потім відлучив його від церкви. Але Гус не дав себе залякати. Покинувши Прагу, він два роки жив на півдні Чехії, де продовжував виступати перед селянами.

Ян Гус – (1371 -  1415 рр.) Чеський релігійний мислитель, філософ, ідеолог чеської реформації, ректор Празького університету, послідовники якого стали відомими як гусити. Він засуджував продаж  церковних  посад, торгівлю індульгенціями;  вимагав,  щоб богослужіння  в  Чехії здійснювалося тільки рідною мовою. Церковний собор 1414р. у Констанці звинуватив Гуса в єресі й присудив його до спалення (6 липня 1415р.).




Після  смерті  Яна  Гуса  чехи  піднялися на визвольну боротьбу, яка увійшла в історію як Гуситські війни.

Смерть Гуса викликала обурення чеського народу. Натовпи селян йшли в гори і слухали там прихильників Гуса. Його послідовники стали називати себе гуситами.

Гуситські війни -- 1419 -- 1434 рр..


У 1419 році відбулося повстання в Празі. Городяни-чехи вдерлися в ратушу, викинули з вікна ненависних правителів міста. З інших міст стали виганяти німецьких багатіїв. Повсталі громили монастирі, вбивали або виганяли служителів церкви. Пани (чеські феодали) захоплювали церковні землі.

Гуситські війни  -  збройна боротьба чеського народу проти католицької церкви, феодального  гноблення  та  німецького засилля 1419 -- 1434 рр.

Причини Гуситських вій:
1-- засилля католицької церкви, де більшість духовенства в Чехії була з 
     німців
2 -- чехи потерпали від незліченних поборів з боку цекви
3-- незадоволення чехів засиллям німців на державних посадах -- 
      в  управлінні державою
4-- тяжке становище населення :
      на початку XV ст.  населення Чехії потерпало:
      - селяни - від  феодальних  повинностей  (панщина,  оброк  продуктами                        і грошима) 
      - рицарі - від великих феодалів (останні відбирали в рицарів землі)

Але серед гуситів (прихильників Яна Гуса) не було єдності.
Виділялися два табори – чашники та таборити, у яких були різні вимоги під час війни.

Військо таборитів -  найбільш рішучих повстанців -- очолив дворянин Ян Жижка .

Головним організатором і керівником гуситських військ був бідний лицар, досвідчений воїн Ян Жижка. В одному з боїв Жижка був поранений у голову й осліп. «Очима» Жижки стали його помічники: вони повідомляли йому про рух ворожих військ. Прекрасно знаючи рідні місця, сліпий полководець безпомилково вибирав найбільш зручну для чехів позицію. У битвах він приголомшував ворогів несподіваними прийомами і рішеннями. В одній битві за наказом Жижки з вершини пагорба на атакуючих лицарів спустили десятки возів, навантажених камінням; лицарі були зім'яті і звернені у втечу.

Ян Жижка – ( 1360 -- 1424 рр. ) чеський полководець, діяч гуситського руху, національний герой чеського народу, талановитий воєначальник. З кінця 1420 він — одноосібний військовий вождь таборитів, як називають найбільш організовану і послідовну частину гуситського руху, центром якої є місто Табор, перетворений на військово-релігійний табір. Всі останні роки життя Жижка безперервно воює, причому не тільки з королівським військом і хрестоносцями, але і з супротивниками в лавах самого гусистського табору. У червні 1421 при облозі містечка Рабі Жижка був поранений в єдине око. Він остаточно сліпне, але не перестає організовувати все нові походи.



Під час облоги міста Пршибислав 11 листопада 1424 він помирає — не програвши жодної битви. Його солдати в знак скорботи починають називати себе «сирітками». За легендою, щоб завжди чути голос Яна, що кликав до перемоги, з мертвого Жижки зняли шкіру, натягнули на барабан і таким чином, наче «оживили» померлого воїна.

Гуситські війни тривають ще добре десятиліття після смерті Жижки.

1434 р. війни закінчилися.







Наслідки гуситських воєн:
- серед більшості чеського населення утвердилася гуситська церква 
- католицька церква так і не змогла повернути свої землі, селяни                     перестали  сплачувати їй десятину 
-  на  деякий  час  припинено  спроби  феодалів  посилити  експлуатацію 
-  у Чехії зміцніла станова монархія 
-  населення більшості міст стало чеським.


Коли і як утворилося Велике князівство Литовське?
Велике князівство Литовське утворилося в середині XIII ст. Литовський князь  Міндовг підпорядкував  собі Литву,  частину земель ятвягів  (сусідніх балтійських племен)  та  декілька руських міст (Полоцьк, Новогрудок, Гродно) й утворив Велике князівство Литовське. Князь Міндовг вважається засновником Великого князівства Литовського -- ВКЛ.
              

Польське королівство

Західнослов’янська держава Польща утворилася з союзів племен, які розселялись у басейні Вісли: полян, слензан, куявів, мазурів та ін.
Тут виникло князівство, котре в IX—X ст. об’єднало землі в басейнах річок Вісла та Одер. Від назви полян і походить назва держави Польща.

Перша польська династія – династія Пястів.

Першим відомим польським князем із династії Пястів був Мешко І (960 – 992 рр.). У 966 р. князь Мешко І разом зі своєю тритисячною дружиною прийняв християнство від німецьких єпископів за західним зразком.

Значно збільшив територію Польщі син Мешка І — Болеслав І Хоробрий (992 – 1025 рр.). Він об’єднав під своєю владою всі польські землі, захопив Чехію і Моравію у 1018 р. У 1000 р. в м. Гнезні було створено архієпископство. Цим актом Польська церква проголосила незалежність від німецького архієпископа.
-  У 1025 р. Болеслав І прийняв титул         короля.
- У 1139 р. польський король Болеслав III Кривоустий розділив свої володіння між синами на чотири князівства: Краківське, Сандомирське, Мазовецьке і Познаньське. Країна ослабла.



Для боротьби проти пруссів мазовецький князь у 1126 р. запросив Тевтонський орден. У 1157р. імператор Фрідріх І Барбаросса змусив польських князів визнати його зверхність і платити данину.

У 1241 р. південні землі Польщі пережили монголо-татарську навалу.


Період роздробленості польської історії завершився за правління Владислава Локетека (1306—1333)  

Політику об’єднання Польщі продовжив його син Казимир III Великий (1333—1370 рр.):
- кодифікував закони 
- поділив Польщу на адміністративні одиниці –  воєводства 
- створив центральні органи королівської          влади 
- запровадив єдину монету.
- з аснував Краківський університет 










- 1385 р. – укладено Кревську унію між Польщею та Великим князівством Литовським

-- 1410 р. -- Грюнвальдська битва


1410 р. – Грюнвальдська битва між об’єднаними силами Польщі, Литви, Московії, Українських земель та інших проти Тевтонського ордену. Перемога об’єднаних сил та припинення просування Тевтонського ордену.

У Грюнвальдській битві брали участь польсько-литовсько- руське військо (до нього приєдналися українці, білоруси, жмудь, вірмени, волохи, найманці з чехів, моравів, угорців, татар та ін.) і Тевтонський орден ( німці, французи, швейцарці, англійці та ін.). 

Грюнвальдська битва - вирішальна битва Польського королівства і Великого князівства Литовського з Тевтонським орденом, яка відбулась у 1410 р. і привела до припенення існування Тевтонського ордену.

Відбулася  поблизу  сіл  Грюнвальд і Танненберг  у Східній  Пруссії.  Союзні війська очолював  польський  король Владислав  II  Ягайло,  війська Тевтонського ордену  -   великий магістр  Ульріх  фон  Юнгінген. 
Битва  закінчилася  розгромом військ  Тевтонського  ордену. Загинули великий магістр ордену  і  багато  знатних  рицарів.  Значна  кількість тевтонців потрапила  в полон.

Історичне значення  битви:
-   одна з  найбільших  битв  в  історії середньовічної Європи 
-   зупинено  німецький  «наступ  на Схід» 
-  підірвано військову міць Тевтонського ордену (він був вимушений                 перейти        до  пасивної  оборони)