Природно-географічні умови та населення Апеннінського півострова. Виникнення Риму. Тема восьма.

Завдання :
-- опрацювати  § 36  і матеріал блога
-- виписати і вивчити :

-- назву півострова, де виникла Римська держава і його місце 
    розташування
-- де і які там є гори
-- яке узбережжя і острови
-- який клімат, грунти, ріки
-- що означає саме слово Італія
-- вміти порівнювати природу Греції та Італії – виділяти, що було 
    загального , в чому різниця:
    ПОРІВНЮВАТИ  за таким планом :
    -- географічне положення 
    -- клімат 
    -- рельєф 
    -- річки 
    -- грунти 
    -- вплив географічного положення і  природи  на заняття  населення 
-- коли виникло місто Рим
-- усно вміти переказувати легенду про виникнення міста Рим
-- чому символом Рима є  вовчиця? Де встановлено її статую ?
-- дата заснування Риму
-- поняття  -- форум, патриції, плебеї, Сенат
-- період царської доби в Римі

-- усно на питання до § 37  

Найяскравіші події останніх століть давньої історії пов’язані з Римом. Так називають і Римську державу, і її столицю.

Дотепер про Рим ми майже нічого не згадували. І це не дивно. Адже в той час, коли цивілізація на Давньому Сході існувала вже більш як дві тисячі років, а поліси Еллади впевнено наближалися до свого розквіту, римська історія тільки починалася. І далеко не відразу молода  держава стала відігравати помітну роль в історичних подіях.

Як виник Рим? Яким чином це , спочатку невелике селище, перетворилося на колосальне місто — столицю могутньої держави, владу якої змушені були визнати багато народів Європи, Азії та Африки? Що являла собою Римська держава за часів її розквіту? Як вона вплинула на подальшу долю людства? 

Про все це ми  дізнаємось вивчаючи наступну тему.

Природа Італії.

На захід від Балкан лежить схожий на чобіток Апеннінський півострів, назва якого походить від невисоких Апеннінських гір, що простяглися уздовж півострова. Саме на ньому розташована Італія. Там виникла Римська держава, яка як і Греція відноситься до Античного світу.

Північним  кордоном  Італії  є  високі,  важко прохідні  гори Альпи. Ці високі засніжені гори захищають територію Італії від північних вітрів. Тому клімат тут переважно м'який і теплий — середземноморський. Заморозки й сніг бувають рідко. Дощів випадає більше, ніж у Греції. На узбережжях і в гірських долинах грунти дуже родючі.  

Біля  узбережжя  Апеннінського  півострова  майже  немає островів. Лише Сицилія,  що славилася  родючістю  своїх  земель, на півдні відігравала важливу роль у житті давнього Риму. Крім того, в Італії набагато менше,  ніж  у  Греції,  бухт, зручних  для причалювання  й стоянки  кораблів. Ці  особливості  географічного положення  тривалий  час ускладнювали стосунки  жителів  Італії з населенням інших країн. Але в той же час сама природа в такий спосіб  захищала  народи  Італії від  ворожих уторгнень,  дозволяла їм налагодити мирне господарське життя.

 









  

З півночі  на  південь  крізь  усю Італію простягаються Апеннінські гори. Їхні положисті схили  не  перешкоджали стосункам між жителями  різних областей  країни. Ще  в давнину через ьних були прокладені дороги. Це  досить молоді гори,  тому й досі там є діючі вулкани. У горах  було  багато чудового будівельного каменю й мармуру, а також невеликі родовища необхідних людям металів.

В Італії чимало повноводих  річок  й  озер. Найбільша річка Італії --  По. На захід і схід з гір збігали річки:  Рубікон,  Арно,  Тибр.

Клімат  Італії  теплий  і  більш вологий,  ніж  у  Греції. В Італії багато прекрасних  пасовищ і родючих  земель,  тому  за  давніх  часів  основну частину населення  країни  становили хлібороби  й  скотарі.  Саме  ці «славні мужі» й були головною силою непереможного римського війська. Завдяки  їм  Рим  згодом  і перетворився  на  найсильнішу  державу Середземномор’я.

У давнину Апеннінський півострів був укритий лісами, у яких водилися вовки, ведмеді, зайці, білки, а в горах — дикі кози, газелі, барани та інші тварини.
З давніх-давен населення Апеннінського півострова вирощувало виноград, маслини, каштани, абрикосові, фігові та персикові дерева, кипариси і сосни. Із зернових культур сіяли пшеницю, просо, ячмінь та овес.  Численні стада великої рогатої худоби, коней,  овець,  свиней,  кіз увесь рік випасалися  на природних  вигонах. Власне, слово «Італія» означає «країна телят».
Природні умови півострова сприяли ранньому заселенню берегової смуги, тож тут здавна виникали селища і міста. 

У I тис. до н. е. Апеннінський півострів населяли різні народи.  Так, на півночі Італії  тривалий  час  панували  етруски.  На  півдні  країни проживало чимало грецьких  колоністів.  Але найчисленнішими  були племена італіків. Одне  з них  складали  латини,  що  жили  на заході Італії  —  у  долині  річки Тибр.

Місто Рим та його жителі.

У  VIII ст. до н.е. на семи пагорбах біля річки Тибр виникло місто Рим. Серед численних легенд про історію заснування Рима поширена така.











Легенда про заснування Рима

На лівому березі Тибра жило плем’я латинів. …Колись  на  землях  латинів царював жорстокий Амулій. Він віроломно відібрав владу  в  законного правителя  —  свого старшого  брата Нумітора.  А  коли  в  дочки Нумітора народилися  хлопчики-близнюки,  нещадний  Амулій наказав  утопити  їх у Тибрі. Але, за волею богів, річкова хвиля прибила кошик із малятами до берега. 

Тут їхній  плач  почула  вовчиця,  що спустилася на водопій. Вона нагодувала  братів своїм молоком  і цим  врятувала  їх  від  голодної смерті.
А потім хлопчиків знайшов царський пастух, який  забрав  їх  до  себе. 
Їх назвали  Ромул і  Рем . У родині пастуха близнюки  виросли  й змужніли. 









Коли  настав  час,  вони  довідалися  про  таємницю свого  народження. Юнаки  вбили Амулія й повернули  царський  трон  Нумітору.

Нумітор, який з допомогою братів знову став царем, дозволив їм заснувати місто на тому місці, де їх годувала вовчиця. Але як  назвати  
його  й  хто буде  ним  правити? 
Між братами виникла сварка, у результаті якої Ромул у гніві вбив брата.









На  пагорбі Палатин,  де пролилася братова кров, Ромул  заснував  місто і назвав  його своїм  ім'ям.  Латинською  мовою  воно звучить Рома, тобто Рим. Ромул  став і першим царем Риму. Так він став єдиним правителем міста,  давши  йому своє  ім’я  (римляни називають  своє  місто Roma)

Згодом римські історики  вирахували дату заснування Рима —753 р. до н.е. Від цієї дати римляни вели своє літочислення. 

А на Капітолійському пагорбі в Римі встановили статую вовчиці.






Пагорби,  найвідомішими з яких були Палатин і Капітолій, захищали мешканців міста від ворогів. 

У давнину на Палатині оселилися багаті й знатні люди. 

На Капітолії римляни збудували фортецю та головний храм міста, присвячений богу Юпітеру.

А величезне болото між пагорбами осушили і влаштували ринкову площу — форум.







Так починалася історія Рима, який пройшов шлях від невеликого поселення на річці Тибр – до столиці потужної Римської імперії. А сьогодні Рим – столиця Італії. Недаремно Рим називають Вічним містом.

Царська доба в історії Стародавнього Риму.

Понад два століття, із 753 до 509 рр. до н.е. Римом правили царі. Цар був одночасно полководцем, суддею і головним жерцем міста. Тому цей період в історії Риму називають «царським». Влада царів не передавалася у спадок, їх обирав народ.

У цей час римляни ще жили великими родовими общинами, які називалися фаміліями. Спочатку кожен  рід  спільно  володів  землею,  обробляв  її  гуртом. Поступово  землю  розподілили  між найбагатшими  сім’ями. Ці  сім’ї отримували  кращі  ділянки  завойованих  територій.

Римляни, які входили до родових общин,  називалися  патриціями  (від  латинського  слова «патер» — батько). Поступово патриції  перетворилися на привілейовану верству населення. Вони володіли землею, рабами, обіймали важливі посади в державі.

Патриції (ті,хто знав своїх батьків)—повноправні  римські  громадяни, нащадки найдавніших  корінних жителів,  у тому  числі  — засновників Рима.








Кількість мешканців Рима  постійно зростала. За 250 років від заснування населення міста зросло  від  20  до  100  тис.  Більшість  римлян  із числа прийшлого  та збіднілого  населення  не  належала  до складу старих родів. 
Особисто  вільні,  вони  не володіли землею, не мали права обіймати державні посади, одружуватися з патриціями. їх називали плебеями. Якщо,  позичивши гроші,  вони  не могли їх повернути,  ставали борговими рабами.

Плебеї— незнатне,  вільне населення Стародавнього Риму, нащадки переселенців в Рим, які не мали права на землю і політичних прав.  







Найдавнішим  Римом управляли  цар, сенат та народні  збори.
Важливі для всіх мешканців міста рішення — зокрема, проголошення війни, укладення миру, вибори нового царя — приймалися римлянами на народних зборах. Але рішення народних зборів мав разом із царем затвердити або відхилити сенат. 

Сенат в перекладі означає «рада старійшин». Його  члени — сенатори — призначалися з патриціїв довічно і користувалися великою пошаною.

Сенат — один  із  найвищих державних органів  у   Стародавньому Римі, що  виник  з ради  старійшин  патриціанських родів. 

У  багатьох сучасних країнах органи влади і  сьогодні  називаються  саме так.






Обраний цар головував у сенаті.

Римські царі успішно воювали із сусідами. Це дозволило римлянам розширити свої земельні володіння,  підкорити  околишні племена, зміцнити авторитет у навколишньому світі. Рим ставав силою, із якою змушені були рахуватися всі народи Італії.

Римські історики свідчать про правління семи царів. Першим  з  них  став Ромул. Останнім з царів був Тарквіній  Гордий. Він  захопив  владу силоміць, правив одноосібно — не  рахувався з думкою сенату, вдавався до страт, вигнань. Тому римляни вигнали царя разом із сім’єю з міста і поклялися ніколи більше не терпіти над собою царської влади.

До кінця царського періоду в римлян з’явилася своя писемність . 

На основі грецької грамоти вони створили  латинський алфавіт — той, яким і зараз послуговуються багато народів. Завдяки появі писемності в Римі з кожним роком ставало все більше освічених людей, швидше розвивалася римська культура.