Підкорення Греції Філіппом II. Тема шоста.

Завдання :
-- опрацювати § 31, виписати і вивчити:

-- де розташована Македонія
-- чому Македонія підкорила Грецію
-- Пелопоннеська війна ( дата, учасники, наслідки )
-- ім’я Філіпп ІІ
-- реформи Філіппа ІІ
-- ім’я Демосфен
-- поняття – оратор, «філіппіки»
-- дата 338 р. до н. е., підсумки. наслідки

 

У другій половині IV ст. до н. е. грецькі держави визнали владу  Македонії. Ця невелика  гірська  країна  розташовувалася в північній частині Балканського півострова. За часів Перікла з нею ніхто не рахувався, а її жителів греки презирливо називали «напівварварами». Що ж змінилося? Чому греки, які змогли відбити натиск могутньої Персії,  через  півтора століття  скорилися цареві маленької країни ?

Після перемоги об’єднаних сил греків над персами, Афіни й Спарта продовжили боротьбу за першість в Елладі. Суперництво переросло  в тяжку тридцятилітню  війну, до якої з часом були втягнуті майже всі держави Греції -- Пелопоннеської війни – 431 – 404 рр. до н.е.. Одні підтримували Афіни, інші — Спарту. Унаслідок війни Афіни зазнали  поразки, Морський  союз розпався. Були зруйновані Довгі стіни, які захищали Афіни. Але й спартанці, виснажені затяжною  війною, не втримали панування  над Грецією. У війні між греками переможців не виявилося — програли всі.

У IV ст. до н.е., після Пелопоннеської війни, у Греції настала доба занепаду та розбрату. Безперервні війни послаблювали грецькі поліси. їхнє господарство зазнавало великих збитків: були знищені сади та виноградники, витоптані поля, зруйновані міста та села, тисячі еллінів загинули або стали рабами. Громадяни часто не могли, та й не хотіли воювати. Тому багато громад використовували для охорони й війни платних найманців. Система цінностей полісів зникала разом із їхньою єдністю.

Занепад традиційних лідерів — Афін і Спарти — збігся в часі з посиленням Македонії. Ця країна розташована на півночі Балкан, де багато урвистих гір, порослих віковими лісами. Голі й похмурі скелі мають неприступний вигляд, узимку річки покриваються кригою.  Сувора природа привчила македонян до витривалості. Основними заняттями населення були землеробство і скотарство. 
Державою керував цар. Македоняни  вважали  себе  родичами греків, говорили мовою, схожою на грецьку, і навіть твердили, що ведуть своє походження від грецьких богів і героїв.

Поки грецькі  поліси,  послабляючи  один  одного, вели боротьбу за першість, могутність Македонії значно  зросла.

У IV ст. до н.е. царем Македонії став Філіпп ІІ (правив 359-336 рр. до н.е.), який  заклав  основи могутності своєї держави. Новий володар  знався на  військовій  справі, шанував грецьку культуру, був вольовим та хитрим політиком, який прагнув перетворити Македонію на могутню державу.

Філіпп II ( 382 – 336 рр.  до н.е. ) –царь Македонії, батько Александра Македонського   В 359—336 р. до н. е. завоював Фесалію, Фракію , а після битви при Херонеї у 338 р. до н. е.  встановив панування над Грецією .

Особисті властивості Філіппа представляли суміш гарного і поганого. Він мав сильний, тверезий, практичний розум, розвинений грецькою освітою, прихильником якої завжди залишався . 


Філіпп відрізнявся незвичайною працьовитістю, величезною енергією, наполегливістю, організаторськими здібностями, які він виявив особливо у перетворенні війська, але в той же час він був хитрим і охоче вдавався до віроломства.

Філіпп ІІ провів у Македонії низку важливих  реформ :
-- об’єднав під своєю владою всю країну
-- сприяв розвитку господарства, розширив торгівлю з іншими державами
-- створив золотий запас країни -- Філіпп II захопив золоті рудники у 
   Фракії і почав чеканити золоті монети
-- побудував флот 
-- створив могутню армію --  збільшив  військо й удосконалив його .
   Збагачення Македонії дало змогу закупити військову техніку:  
   катапульти, тарани, баліститощо.


   Була  винайдена  знаменита македонська фаланга.

Філіпп був талановитим полководцем. Він створив “македонську     фалангу” – стрій солдатів, вишикуваних у 16 рядів і озброєних довгими списами – сарисами. Воїни клали ці списи, завдовжки 6 м, на плечі тих, хто стояв перед ними. У разі потреби останні вісім рядів поверталися спиною до передніх рядів і обличчям до тилу. Для захисту фаланги з боків виставляли важку та легку кінноту, попереду розташовувалась легка кіннота й легка піхота. Загін важкоозброєних піших воїнів стояв у центрі. Ударна сила македонської фаланги була нищівною. Прорвати фронт фаланги було неможливо.

Але! 
Застосовувати таку фалангу можно було тільки на ровній місцевості.







Невдовзі Філіпп II підкорив собі сусідні країни. 

Македонія стала чекати приводу, аби втрутитися в грецькі справи. І він знайшовся: у Греції спалахнула війна. Об’єднання полісів на чолі з  Фівами звинувачувало місто Фокіду в пограбуванні  Дельфійського храму.  Філіпп II втрутився у війну й покарав фокідян. Це  уславило його як захисника грецьких святинь.

У цей час в Афінах з’явилися політики,  які вважали,  що об’єднати Грецію зможе саме Македонія.  Філіппові II пропонували організувати спільний похід  проти  Персії,  а також  прийти  до  Греції  та об’єднати грецькі поліси. 

Проти такого плану різко виступив відомий красномовець Демосфен, який чудово  розумів,  що  прихід  царя  Македонії  в Грецію  означатиме втрату незалежності  та  відмову  від  демократії. 

Демосфе́н ( 384 – 322 рр. до н.е ) Давньогрецький оратор і політичний діяч. Був красномовним оратором  і видатним політиком. Закликав греків до боротьби проти царя Македонії  Філіппа ІІ, домігся створення антимакедонської коаліції грецьких полісів, яка не привела до успіху. Виступав проти Філіпа ІІ. Його промови називали  «філіпіками» . Після поразки Греці в битві при Херонеї у 338 р. до н.е. Демосфен зайнявся внутрішніми справами Афін.




Ще з дитинства він захопився вивченням красномовства. Проте здавалося, що Демосфен не мав до цього ніяких здібностей: хворобливий від природи, зі слабким голосом, він трохи гаркавив і заїкався. Але невдачі не зламали Демосфена. Аби зміцнити  голос,  він  гуляв  берегом  моря і привчав себе голосно говорити, намагаючись перекричати шум хвиль. Щоб добитися чистоти вимови, набирав у рот камінців і вчився чітко вимовляти слова.
Крім того, у Демосфена була звичка під час промови знизувати плечем. Щоб позбутися цього, він підвісив до стелі меча і ставав так, аби той був над його плечем. Один актор навчив його виразним рухам і правильній інтонації. Зрештою Демосфен став славетним афінським оратором .

Оратор (від латинського — «говорю») — той, хто виголошує промову, а також людина, яка володіє даром красномовства.

Палкі промови Демосфена проти Філіппа II  стали  називати «філіппіками». Він закликав афінян об’єднати всі сили для боротьби з македонським правителем, який готує для греків поневолення. 

“Філіппіки” – це політичні промови  Демосфена, в яких він критикував загарбницьку політику Філіппа ІІ, закликав греків захищати волю і демократичний лад, боротися з промакедонськими угрупуваннями.

Завдяки патріотичним виступам афінського  оратора, більшість полісів Еллади об’єдналися в антимакедонський союз.  Проте Спарта відмовилася брати участь у війні.

Демосфену  вдалося  організувати  союз  Афін,  Коринфа  й  Мегар, Аргоса проти Філіппа II.  Спарта відмовилася брати участь у війні.

Біля міста Херонея  1 вересня 338 р. до н. е. відбулася битва .
Сам Демосфен брав  участь  у  битві  як  простий  афінський  піхотинець.

Битва була жорстокою і тривалою. Долю поєдинку вирішив 18-річний син Філіппа Александр — майбутній великий завойовник Стародавнього світу. Він завдав удару в тил наступаючим афінянам. Роз’єднані цим несподіваним нападом, афінські воїни та їхні союзники почали безладно відступати. Македоняни перемогли, греки були розбиті.







Приголомшені поразкою, мешканці Афін почали готуватися до оборони. Проте Філіпп від вторгнення в Аттику утримався. Македонському правителю потрібен був афінський флот, тому він уклав з Афінами мир і навіть без викупу повернув полонених.

Незабаром у Коринфі відбувся загальногрецький з’їзд, на якому Філіпп несподівано заявив: «Нехай не буде серед нас ані переможців, ані переможених». На з’їзді було проголошено мир між усіма грецькими полісами. Ззовні вони  залишалися незалежними,  але насправді майже вся Греція підпорядковувалась македонському царю. Під його командування греки передавали також сухопутну армію і флот. Проте невдовзі македонський правитель був убитий. Філіпп II був вбитий юнаком на ім'я Павсаній, власним охоронцем, під час святкувань з нагоди заміжжя дочки

Новим царем став юний Александр  (336-323 рр.  до н.е.), у якому всі вбачали нового лідера походу на Персію.







Виховання Александра Македонського.
Грецький історик Плутарх розповідає, що дружина Філіппа II    Олімпіада хотіла, щоб їхній син Александр став справжнім царем. Цариця приділяла багато уваги освіті сина. Вихователем царевича був суворий воїн, чиї слова часто повторював Александр: «Кращий кухар для сніданку — нічний похід, а для обіду — убогий сніданок». Наук юного царя навчав великий учений Арістотель. Александр був гарним учнем, і згодом став високоосвіченою людиною. Він мав повне право через кілька років сказати: «Філіппу я зобов’язаний тим, що живу, Арістотелю тим, що живу гідно».
Хлопчик виріс сильним і витривалим. Відчайдушна хоробрість сполучалася в ньому із запальністю й злопам’ятністю. Військові успіхи батька викликали острах Александра: юнак боявся, що, коли він стане царем, уже буде нічого завойовувати. Одного разу Філіппу запропонували купити надзвичайно красивого й сильного коня. Але навіть найдосвідченіші наїзники не могли його приборкати. Це вдалося тільки юному Александру. Гордий за свого сина Філіпп сказав: «Шукай, сину мій, царство по собі, Македонія для тебе занадто мала».