Суспільно-політичний устрій Великого князівства Литовського. Кревська унія. Тема п’ята

XIV -  середина XVI ст. -  період глибокого занепаду і розчленування 

українських земель між сусідніми державами. 



У середині XIV ст. Україна втратила свою правлячу династію, була ослаблена монгольською навалою, роздроблена на окремі князівства і не змогла протистояти експансії сусідів - Польщі, Литві, Угорщині, Молдови, Московії, Кримського ханства, Туреччини. Вона втратила свою незалежність. Трагізм ситуації полягає в тому, що неволя тривала сотні років  і український народ весь час був поневолений.

На території Північно-Західної Білорусії та Східної Литви в середині ХІІІ ст. виникло Велике князівство Литовське. Засновником ВКЛ був князь Міндовг .

У ХІІІ- XIV ст. воно завоювало українські землі.  

Етапи приєднання  руських  земель до Великого князівства Литовського:
—  перший  великий  князь Міндовг  (1230-1263  рр.) поширив  свою  владу 
     на  землі  Західної  Русі  (Білорусь);
— Гедимін  (1316-1341  рр.)  почав  наступ  на  південно-руські                   (українські)  землі,  проте  зіткнувся  з  територіальними претензіями                     Польщі;
—  у  битві  на річці  Сині  Води  (1362  р.)  Ольгерд Гедимінович  (1341-
    1377рр.)  завдав  поразки  Золотій  Орді  і  приєднав  Чернігівщину, 
   Київщину,  Переяславщину,  Поділля;  внаслідок  боротьби  з  Польщею                відвоював  Берестейський,  Володимирський і Луцький  уділи;
—  Вітовт  (1392-1420  рр.)  заволодів  Чорноморським узбережжям.

80  %  Великого  князівства  Литовського  —  це  були приєднані землі (українські, білоруські).

Міндо́вг (*бл.1203 —1263)— засновник Литовської держави, великий князь литовський , з 30-х рр. ХІІІ ст., перший і єдиний литовський король з 1253 року. Протягом 1230-1240 рр. об’єднав під своєю владою більшу частину литовських земель .

Гедимін  (прибл. 1275—1341) — великий князь литовський (1316—1341). За його правління більша частина білоруських земель увійшла до складу Великого князівства Литовського. В 1319-20 захопив Берестейську землю і Дорогичин, а згодом Кам'янець та ін. міста. У васальній залежності від Гедиміна знаходились Мінське, Вітебське, Друцьке і Турово-Пинське князівства, завершив підкорення Полоцького князівства. Політичний вплив Гедиміна відчувався і в Києві. Залежними від Гедиміна були київський і смоленський князі.

Ольгерд  (* близько 1296 - травень 1377) — син Гедиміна, Великий князь Литовський (1345—1377).Ольгерд поступово приєднав більшість українських земель. Близько 1355 року відібрав від татар Чернігово-Сіверські землі, в 1362 розбив татарське військо на Синіх Водах (Синьоводська битва), приєднав до Литовської держави Київщину

Ольгерд зумів об'єднати у Велике князівство Литовське всі білоруські і більшість українських земель. Добрим ставленням до української культури і церкви прихилив до себе населення України-Русі та українських князів і магнатів, які брали участь у державній адміністрації Великого князівства Литовського. 

На зайнятих руських (українських) землях Ольгерд посадив своїх родичів, а в деяких місцях залишив руських князів із Рюрикового роду. За його правління руська мова стала офіційною мовою Великого князівства Литовського.

Особливості статусу українських земель у складі Великого князівства Литовського:

1) приєднання відбувалося переважно мирним шляхом через бажання 

    князівств позбутися монгольського ярма;

2) система управління залишилася незмінною: руські князі сплачували 

    щорічну данину та надавали збройну допомогу;

3) руська мова стала державною;

4) православна церква зберігала панівне становище;

5) збереглося руське законодавство («Руська правда»);

6) литовці поєднувалися династичними шлюбами з українцями;

7) панувала українська культура.

Свідченням успадкування державного ладу давньої Русі дослідники вважають князювання нащадків Ольгерда в Києві. Від 1363 р. в Києві князював  Володимир Ольгердович .

Володимир Ольгердович - перший київський князь із династії Гедиміновичів (1362-1394), син Великого литовського князя Ольгерда. Охрещений матір’ю за православним обрядом, вихований на слав’янських звичаях і традиціях, литовський князь не був сприйнятий у Києві як чужинець і швидко порозумівся з місцевим боярством. Виявом економічної могутності та прагнення позбутися залежності від Вільна було карбування Володимиром власної монети. Київський князь почувався незалежним володарем. 

Це підтверджує і звучання його титулу в нечисленних документах, що зберіглися з тих часів, -- Володимир Ольгердович  іменував себе  «З Божої ласки князь київський» .На прикінці XIVст. був вигнаний з Києва Вітовтом, владу якого не визнавав.  

Кревська унія.

Причини зближення Польщі і Литви у XIV ст. 
1. Погіршення зовнішньополітичного становища: 
    -- як Польщі, так і Литви внаслідок експансії Тевтонського ордену у 
       Прибалтиці; 
   -- Великого князівства Литовського, яке зі сходу зазнавало тиску з боку           Московського князівства, що помітно зміцнію після перемоги над                   монголами на Куликовому полі у 1380 р. 
2. Прагнення Великого князя литовського Ягайла знайти підтримку 
    в  боротьбі за владу, що точилася між синами  Ольгерда та 
    його племінником                  Вітовтом. 
3. Прагнення Великого князівства Литовського зміцнити державну владу,         спираючись на сильний адміністративний апарат Корони Польської. 
4.Намагання польської шляхти придбати земельні володіння на території          України і Білорусі. 
5. Прагнення вищого католицького духовенства Польського королівства 
    поширити свій вплив на сході Європи. 

Починаючи з середини XIV ст. міцніє тиск на Велике князівство Литовське з боку Польщі. Польських магнатів і шляхту перш за все приваблювали українські землі. Проте склалась ситуація, яка не дозволяла силою змусити Литву поділитися цими землями. Правлячі кола Польщі починають переговори з великим князем Ягайлом, пропонують йому руку польської королеви Ядвіги. За шлюбом Ягайло мав стати польським королем. Таким шляхом, через Ягайла поляки сподівались поширити свою владу на Велике князівство Литовське.

14 серпня 1385 р. Було підписано Кревську унію (угоду) між Великим князівством Литовським і Польським королівством. 
Литовський князь Ягайло одружувався на польській королеві Ядвізі й фактично отримував польську корону і руку польської королеви Ядвіги.

Володислав II Ягайло  (*1351 — †1 червня 1434) — Великий князь Литовський (1377—1381, 1382—1392) і польський король (1386—1434).Син Ольгерда Гедиміновича. Після смерті батька отримав великокнязівський престол і став разом із своїм дядьком Кейстутом володарем Литви. Це співправительство було недовгим. Між співправителями спалахнула відверта боротьба, що закінчилась ув'язненням і загибеллю Кейстута (1382).




Проти Ягайла розпочав боротьбу в союзі з хрестоносцями Вітовт Кейстутович, що змусило Ягайла шукати союзу з Польщею.
1385 року уклав Кревську унію між Польщею та Литвою,яка передбачала входження його держави до складу Польської Корони й перехід у католицтво всіх мешканців Литви.

Кре́вська у́нія 1385 р.— угода про державно-політичний союз між Великим князівством Литовським та Польським королівством укладена 14 серпня 1385 р. у м. Крево (Білорусь).

Угода передбачала об'єднання Литви і Польщі в єдину державу шляхом шлюбу польської королеви Ядвіґи (з династії П'ястів) і литовського князя . За умовами унії Владислав ІІ Ягайло зобов'язувався прийняти разом з язичницьким населенням Литви хрещення за католицьким обрядом, обернути на користь Польщі свою великокнязівську казну, повернути до польської корони всі відторгнені на той час її території і, головне, назавжди приєднати до неї землі Литви і Литовської Русі.
Кревська унія сприяла об'єднанню польсько-литовських сил для боротьби проти агресії Тевтонського ордену. Польські феодали намагалися використати Кревську унію для загарбання українських і білоруських земель, що були під владою Литви.

Зміст Кревської унії (14 серпня 1385 р.)
1) Великий князь литовський Ягайло одружувався з польською королевою
    Ядвігою та отримував титул польського короля;
2) Польща та Литва об’єднувалися в одну державу, хоча Литва зберігала 
    формальну незалежність;
3) у Литві поширювалося католицтво.
Ягайло мусив: 
 1) перевести Литву на латинську абетку;
 2) вжити заходів, щоб повернути втрачені Польщею та Литвою землі;
 3) повернути Польщі землі, забрані від неї будь-ким; 
 4) звільнити полонених (очевидно, поляків);
 5) прилучити литовські й руські землі до Корони Польської. 


У 1387 році Галичина і Поділля перейшли під владу Польщі. Але відносини Польщі з Литвою залишались напруженими. Литовці не хотіли пускати поляків безпосередньо на литовські землі. Ягайло в цьому не одержав підтримки з боку земляків.

Значення Кревської унії 
Позитивне 
1. Створила реальні передумови для боротьби з тевтонською агресією. 
2. Об'єднаними силами Польща і Литва отримали вирішальну перемогу над Тевтонським орденом під Грюнвальдом  1410 р.   

Негативне 
1. Зміцнила Польщу, яка стала загрозою для українських земель. 
2. Поклала початок соціально-політичному і культурному впливові Польщі на Литву. 
3.Посилила польську експансію на території Великого князівства Литовського.

Кревська унія зустріла опір частини литовської, української й білоруської шляхти.

Провідник опозиції литовський князь Вітовт, онук Гедиміна,  який домігся свого призначення довічним правителем Великого князівства Литовського.