Природно-географічні умови Стародавнього Єгипту та господарство єгиптян. Тема друга.

Хронологічні межі історії Стародавнього Єгипту та її періодизація.

Історики поділяють історію Єгипетської держави на періоди. Кожен із них був пов'язаний із важливими подіями та процесами і мав свої особливості.

Найголовніші з них:

Раннє царство — створення єдиної держави

Давнє царство — значне посилення влади царів-фараоніві зміцнення єдності держави

Нове царство — відновлення єдності Єгипту після чужоземного завоювання, розквіт держави.

Єгипет розташований у пустелі Північно-Східної Африки (Нубійська, Лівійська, Сахара) . Із Півдня на північ Єгиптом протікає річка Ніл. Країна Єгипет розташовувалася в долині ріки Нил. На півночі Єгипет омивається водами Середземного моря, а на сході – Червоного моря. 

На півдні територія  Єгипту простиралася до першого порогу Нила,на заході знаходилася пустеля.

Гирло цієї річки розгалужується на велику кількість невеличких проток-рукавів, які й утворюють дельту.

Дельта — ділянка заболоченої землі, де річка Ніл перед впадінням у море розділяється на багато рукавів. 

Трикутною формою вона нагадує перевернуту грецьку літеру  (дельта).

Долина Нілу переважно вузька: близько 1 км в районі перших порогів і не більше 20 км — у найширшому місці.

У районі дельти долина розширюється до 250 км.

Якщо поглянути на Єгипет з височини, то на тлі жовтогорячих пісків Нил може здатися змієм, що, звиваючись повзе через пустелю до Середземного моря і занурює у воду трикутну голову. В Єгипті віють посушливі суховії,найстрашніший з них – вітер хамсин, що арабською значить “п’ятдесят, бо хамсин дме із Сахари 50 днів. Вітер засипає все хмарами піску і Єгипет перетворюється на випалену сонцем пустелю.

Для клімату Єгипта характерна спека, яка досягає 47 градусів.

Дощі випадають рідко. З початком літнього сонцестояння починається розлив Нила. Повінь триває три місяця, після нього залишається родючий іл. 

Долина Нілу вкрита різноманітною рослинністю та багата на тваринний світ. Береги в давнину вкривали фінікові пальми, пахучі акації, лотос, корисні злаки й високий очерет — папірус. З його товстих стебел робили легкі човни, із тонких — плели кошики, мотузки, коріння йшло на паливо, а молоді пагони — в їжу. Ця рослина слугувала єгиптянам також матеріалом для письма.

Усе життя в Стародавньому Єгипті залежало від Нілу.

Після його щорічних розливів у долині залишався родючий намул,який давав життя квітучій долині Нілу, що називалася Та-Кемет —«чорна земля». Саме тому давньогрецький історик Геродот назвав

Єгипет — «дарунком Нілу». Але без наполегливої праці людей навряд чи можливо було б використати цей унікальний природний дар.

                            

Заняття давніх єгиптян.

Землеробство було основним заняттям мешканців долини Нілу,
адже його розливи і родючі ґрунти давали можливість одержувати високі врожаї. Проте поля необхідно було зрошувати, що потребувало величезних зусиль людей.




Уже в найдавніші часи єгиптяни почали будувати свою зрошувальну систему, розвиваючи іригацію.

Іригаційне землеробство --землеробство, яке базувалось на будівництві іригаційних споруд -- системи каналів та дамб, які будувались біля річки з метою контролю приливів та відливів води.


Щоб зволожити поля, розташовані далеко від річки, селяни прокопували від Нілу канали, водосховища, а від каналів – маленьки конавки, і ними підводили воду до своїх полів. Згодом землероби почали зрошувати і високі прибережні ділянки, куди не сягали води Нілу. Для цього використовували особливий пристрій — шадуф, який нагадує наші колодязні «журавлі»

Селянська родина сама не могла викопати канал та побудувати дамби, тому єгиптяни виконували ці роботи гуртом, цілими селищами. В Єгипті родову общину замінила сусідська община . Але кожна родина мала окрему ділянку землі, яку обробляла самостійно, а врожай збирала лише для себе.

У єгиптян було розвинуто також скотарство.
У дельті й оазах розводили багато худоби — корів, овець, кіз, а пізніше — і коней. На м’ясо також відгодовували приручених антилоп, газелей, гієн, журавлів, пеліканів, лебедів та ін. З домашньої птиці вирощували гусей і качок, тримали курей. Займалися єгиптяни також бджільництвом, яке, найімовірніше, саме вони й винайшли.


У єгиптян було розвинуте ремесло. 

Єгипетські ремісники вміли обробляти камінь, дерево, виготовляти скло, були добре обізнані в металургії та ковальстві. Поступово вони навчилися виплавляти з руди мідь і олово, а також виготовляти злитки золота, поклади якого відкрили в Нубійській пустелі.


У єгиптян були поширені такі ремесла :
ковальство, кожум’яцтво, сандальництво, ткацтво. склярство, будівництво,  
кораблебудівництво, ювелірна справа  та інші .

Торгівля.

Ремісники і селяни обмінювалися своїми товарами. 

Гроші, у звичному для нас вигляді, у Стародавньому Єгипті не використовувалисявзагалі. Тому, якщо доводилось оцінювати товар, то говорили: він коштує стільки, скільки два мішки зерна або три горщики, або одна корова. Збираючись на ринок, єгиптянин брав із собою не гаманець із грішми, а якийсь крам, наприклад, торбу із зерном.




Від першого порога Нілу до Середземного моря протягом року ходили човни з хлібом, худобою, деревиною, різноманітними виробами ремісників тощо. Такий зручний водний шлях полегшував обмін товарами. Із часом на берегах Нілу виникли міста, у якихмешкали та працювали ремісники, селилися люди інших занять.