Середньовічне суспільство.Тема друга

Завдання :
-- опрацювати § 9 , виписати і вивчити :
-- поняття – феод, феодалізм
-- час панування феодалізму в Європі
-- ознаки феодалізму
-- з кого формувався клас феодалів
-- з кого формувався клас залежних селян
-- стани ( поняття, які стани існували, хто до них належав, права та 
    обов’язки )
-- поняття -- Папа римський, єпископ, біле духовенство, чорне 
    духовенство 
-- поняття – система васалітету, сеньйор, васал
-- шляхи закріпачення селян
-- поняття – повинності. панщина, оброк. церковна десятина, 
    натуральне господарство
-- усно на питання після § 9, повторити § 8
-- повторити поняття – експлуатація, класи, феод,феодал, сеньйор, васал,
    держава



Вивчаючи історію середніх віків, ми познайомимось з новими класами, які виникли у середньовічному суспільстві і з новим суспільним ладом

Феодалізм – це суспільний лад, при якому вся земля і влада належала феодалам-землевласникам, які експлуатували залежних від них селян.

Феодальний лад панував у Західній Європі з V по  XV ст..

Основні ознаки феодалізму:

 1) основні класи суспільства – феодали та залежні селяни     

 2) феодали – власники землі                                                           

 3) залежні селяни користувалися невеликими  наділами землі і мали своє 

   господарство                                                       

 4)  феодали як власники землі експлуатували залежних селян, які                    виконували різні феодальні повинності (панщина, оброк)  

 5) панування натурального господарства                                    

 6) повільний розвиток техніки та сільського господарства

Головною власністю в середні віки стає земля – феод, відповідно, пануючим класом суспільства стають власники землі – феодали, а ті, хто працював на землі феодалів -- складали клас залежних селян.

 Формування класів

Феодальне суспільство поділялось не тільки на класи, а також і на стани 

Стани – це великі групи людей , які мають свої права та обов’язки й займають різне становище у суспільстві .

 

В епоху Середньовіччя духовенство розділилося на біле і чорне.

Білим духовенством називали священиків, як і не давали монашеської обітниці й несли службу серед людей — у миру. 
Чорне духовенство — монахи — жили в монастирях. 

Слово монах (чернець) означає «одинак», і вони справді намагались усамітнитися від інших людей. Ченці багато працювали, забезпечуючи себе всім необхідним, невтомно молилися, навчали людей і переписували книги. Великі монастирі на сході Європи називалися лаврами, а на заході — абатствами.

Воїни-феодали.

У середні віки між феодалами сформувалася система васалітету.

Система васалітету -- система відносин між сеньйором і вассалом.

Лицар — середньовічний шляхетський титул в Європі.

Спочатку за терміном лицар («рицар» ) вбачали просто воїна, що ніс васальну, зазвичай кінну, військову службу сеньйору. Згодом поняття набуло ширшого значення — стало синонімом знатності й благородства. У рицарів сформувалися свої ідеали, розуміння честі. Рицар повинен був боротися за християнську віру, оберігати слабшого, дотримувати слова, бути вірним своєму сеньйору, вміти постояти за себе. Із часом основою рицарської поведінки стала куртуазність, тобто дотримання правил хорошого тону . Той, хто посвячував майбутнього рицаря, бив його долонею або по потилиці, або по шиї, або по щоці, промовляючи: «Будь хоробрим!». Це був єдиний у житті рицаря стусан чи ляпас, на який він мав право не відповідати.

Ритуал посвячення завершувався демонстрацією спритності нового рицаря. Він вискакував на коня й на льоту повинен був поцілити списом в опудало. У військовий час процедура посвячення в рицарі відбувалася скромніше. Обряд посвячення в рицарі повинен був пройти навіть король.

Кожен феодал міг одночасно й сам бути васалом, якщо над ним стояв його сеньйор. 
Цікаво, що й король міг бути васалом, наприклад, папи римського, і навіть іншого короля.

У багатьох країнах існував закон: «Васал мого васала — не мій васал». 
Це означало, що кожен феодал у разі потреби міг розраховувати лише на своїх воїнів.
Під час захисту земель від численних завойовників вони були зобов’язані приєднатись до сеньйора та привести із собою загін під його командування.

Основою ІІІ стану були залежні селяни. Вони були найчисленнішим станом середньовічного суспільства, їх було приблизно 90% населення. Селяни забеспечували себе, своєю працею утримували І і ІІ стани суспільства.

За користування землею, лісами, луками, ріками селяни відбували феодальні повинності, тобто виконували примусові обов’язки. Основними з них були панщина й оброк. 

Вони сплачували податки, виконували повинності, платили церковну десятину.

Повинності – це виконання залежними селянами примусових обов’язків.

Панщина – це всі роботи залежних селян в господарстві феодала.

Оброк – це платежі залежних селян феодалу продуктами, ремісними виробами або грошима зі свого господарства ( продуктовий, грошовий).

Церковна десятина – десята частка від прибутків.

Селяни потряпляли в залежність від феодала різними шляхами.

Натуральне господарство – це господарство при якому вироблялось все необхідне для життя ; продукти і речі виготовлялися не для продажу, а для власного споживання .

Внаслідок розвитку господарства (поява ремесла, торгівлі)    зростає кількість і роль міст, змінюється суспільна структура класу феодалів у XIV -- XV ст. і на зміну рицарству приходять придворні , які згодом формують дворянство.

Папа Римський (від лат. papa — Папа, батько; з грец.  —патріарх, священик від грец.— батько)—або Понтифік — глава Католицької Церкви, єпископ Риму і голова держави Ватикан.