Суспільна організація за первісних часів. Тема перша

Найдавніші «пралюди» жили колективами схожими на стада тварин, їх називали – людське стадо.

Людське стадо – перші колективи давніх людей.

Це були невеликі за чисельністю колективи людей, як і стада тварин, вони були непостійними за своїм складом. Ці колективи не мали постійного місця поселення, вони пересувались у пошуках їжи.

З появою людини сучасного типу відбулося становлення людського суспільства. Полювати на великих тварин одній людині, озброєній досить простими знаряддями, було важко. Тому, припускають учені, жили перші люди громадами з 25-40 осіб, що складалися з родичів, представників 5-7 сімей, які разом працювали та мали спільне майно. Дослідники називають такі колективи родовими общинами.

Родова община – це колектив кровних родичів, які жили та працювали разом, мали спільне майно, були рівні між собою.

Якими були правила, що регулювали життя общини, вчені можуть лише припускати. Чоловікам належало полювати та рибалити, жінкам - підтримувати домашнє господарство, наглядати за дітьми, вогнищем, житлом, збирати їстівні рослини.

Керували общинами досвідчені члени роду - старійшини. Вони вирішували, як провести полювання та поділити здобич, пильнували, щоб ніхто не порушував усталених правил.

Старійшини – досвічені члену роду, які керували общинами.

Вчені виділяють 2 форми устрію родової общини :

-- матріархат

-- патріархат

Матріархат – це форма устрію родової общини, коли  головну  роль відігравали жінки.

Причини панування жінок у первісному суспільстві:   

-- неможливо було визначити спорідненість за чоловічою лінією  

-- жінки зберігали вогонь, від якого залежало життя общини  

-- жінки розпоряджалися продуктовими запасами общини  

-- збиральництво тривалий час давало більше їжи та було постійнишим, 

   ніж полювання

З появою землеробства зростає роль чоловіків, які готували ділянки землі під посіви, розводили домашніх тварин.

Патріархат – це форма устрію родової общини, за якою головна роль в житті  і господарстві общини належить чоловікам.

Патріархат – останній період первісного ладу, який передував виникненню держави. 

       Нові умови життя, пов’язані з виникненням землеробства та скотарства, а саме: осілість, обробіток землі, вирощування худоби - поступово змінювали спосіб життя людей. Згодом обробіток землі, вирощування врожаю були під силу окремій сім’ї. Використовуючи плуг, у який запрягали биків чи ослів, обробити ділянку поля могла й одна сім’я.  Їй належав і зібраний врожай.
Вчені підрахували, що землероб у Передній Азії за два місяці роботи міг забезпечити себе та родину продуктами на цілий рік. Відтепер кожна окрема родина могла жити та працювати самостійно. Так, у межах общини та роду дедалі більшої ваги набувала сім’я.
Члени однієї общини продовжували допомагати один одному в повсякденному житті, проте сімейні зв’язки ставали міцнішими, ніж общинні.
  Поступово об’єднувальною основою колективу, окрім кровної спорідненості, стає й територіальне сусідство. Незабаром на зміну колективу кровних родичів приходить сусідська община.

Сусідська община –  колектив, який складався з окремих сімей, не пов’язаних  родинними зв'язками, та проживав на одній території.

Земля, річки, озера, пасовища, ліси, як і раніше, належали общині. Поле під
ріллю ділили на окремі ділянки - наділи. Кожна сім’я обробляла такий наділ самостійно. Вона вже мала свої знаряддя праці, худобу, власну оселю - тобто виникає приватна власність. Зібраний на такому наділі врожай належав сім’ї, яка його обробляла.

В умовах відтворюючого господарства, винайдення способу оброблення металів, удосконалення знарядь праці з’явилися можливості не тільки для врізноманітнення харчів, а й для отримання їхнього надлишку - додаткового продукту. Унаслідок цього відбувається розшарування населення: з’являються заможні й бідні члени общини, тобто виникає майнова нерівність. Поступово слабшими ставали родинні зв’язки. Натомість общини охоче приймали до свого складу чужинців - умілих ремісників або вправних воїнів.

Додатковий продукт – це надлишок, який людина отримує в процесі праці, завдяки удосконаленню знарядь праці.

Розвиток землеробства, скотарства та ремесла зумовив обмін продуктами й виробами між общинами. Громади почали боротися за землі, пасовиська, поклади корисних копалин. Це призводило до збройних сутичок: перемагали ті, хто мав кращих воїнів. Під час конфлікту загони озброєних членів общини очолював військовий вождь - людина великої фізичної сили, яка могла згуртувати людей для захисту інтересів общини, мала авторитет, що давав змогу керувати боєм.

Військовий вождь - людина великої фізичної сили, яка могла згуртувати людей для захисту інтересів общини, мала авторитет, що давав змогу керувати боєм.

У мирний час життям спільноти керували збори членів общини (народні збори) та рада старійшин.

Рада старійшин – це рада найдосвічених членів родової общини, яка охороняла родові звичаї та керувала життям общини.

Народні збори – сбори чоловіків общини, на яких  спільно вирішувались різні питання та обирався військовий вождь .

Плем’я -- об'єднання людей на кровно-родинній, мовній, релігійноі-культовій, господарській і територіальній  основі. 

Союз племен – це об’єднання кількох племен. в якому виділялась племенна знать і була нерівність.