Визволення України 1943 – 1944 рр. Тема перша.

Сталінградська битва, яка тривала з 17 липня 1942 р. до 2 лютого 1943р., стала початком корінного перелому в Другій світовій війні та початком визволення території України.

У ході загального контрнаступу війська 1-ї гвардійської армії під командуванням генерала В. Кузнєцова 18 грудня 1942 р. вибили окупантів із села Півнівка Міловського району на Луганщині. Цього ж дня були визволені й деякі інші населені пункти цього ж  району.

Відповідно до плану Ставки на початку 1943 р. потужний наступ радянських військ розпочався в напрямку Донбасу й Харкова. Червоній армії вдалося визволити ряд північно-східних районів Донбасу й м. Харків. 

19 лютого 1943 р. з району Краснограда й Красноармійська німецькі війська завдали по радянських військах танкових ударів. До 15 березня в жорстоких боях було вбито і поранено 156 тис. радянських солдат і офіцерів. 

16 березня 1943 р. німецькі війська знову захопили Харків, 

а 18 березня — Бєлгород.

Битва на Курській дузі (5 липня — 23 серпня 1943 р.) закріпила корінний перелом в ході Великої Вітчизняної та Другої світової війн. Перемога в цій битві відкрила для Червоної армії можливість широкомасштабного наступу на всьому південному напрямку радянсько-германського фронту. 

3 серпня 1943р. почалась битва за Харків.

23 серпня 1943 р. було звільнено Харків

У ході Донбаської наступальної операції (13 серпня — 22 вересня 1943 р.) були звільнені найважливіші промислові центри Донбасу, а 8 вересня — м. Сталіно (зараз м. Донецьк). 

21 вересня 1943 р. авангардні частини Центрального і Воронезького фронтів вийшли до Дніпра. Були звільнені обласні центри: Суми — 2 вересня, Чернігів — 21 вересня, Полтава — 23 вересня.

Війська Червоної армії вийшли до Дніпра фронтом від Києва до Запоріжжя.

Було прийнято рішення про утворення чотирьох Українських фронтів:

Перший Український — із Воронезького фронту (М.Ватутін )

Другий Український — зі Степового фронту ( І.Конєв )

Третій Український —із Південно-Західного фронту (Р.Маліновський)

Четвертий Український — із Південного фронту ( Ф.Толбухін )

Перший Український фронт під командуванням генерала

М. Ватутіна спрямував свої удари проти ворога в районі Києва

Другий Український фронт під командуванням генерала 

І. Конєва сконцентрував свої сили нижче по Дніпру біля Черкас.

Третій Український фронт під командуванням 

Р. Малиновського зосереджував свої удари в районі Дніпропетровська

Четвертий Український фронт під командуванням генерала Ф. Толбухіна наступав у напрямку Кримського півострова.

1 вересня 1943 р. почалося форсування Дніпра. 

14 жовтня 1943 р. було звільнене 

м. Запоріжжя.

      25 жовтня                        м.Дніпропетровськ.

На початку листопада 1943 р. вирішальним став Лютізький плацдарм.

3 листопада 1943 р. після артилерійської підготови та ударів авіації почався наступ радянських військ на північ од Києва. а 6 листопада 1943 р. війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала М. Ватутіна звільнили м. Київ.

У визволенні Києва брала участь Перша окрема чехо-словацька бригада полковника Л. Свободи.

1943 р. ознаменувався розгромом гітлерівських військ на Лівобережжі.

Внаслідок форсування Дніпра склалися сприятливі умови для визволення Правобережжя.

У звільненні України брали участь до 40 % особового складу радянської армії (О. Субтельний). Упродовж січня 1943 р. — жовтня 1944 р. загальні втрати Червоної Армії склали З млн 492 тис. бійців і офіцерів. Таким чином у боях за визволення України загинуло майже 1 млн 400 тис. солдат. На 1943 рік припадає 800 тис. втрат особового складу Червоної армії.

Грудень 1943 — Середина 1944 р. — бої за визволення Правобережної України. З обох боків узяли участь 4 млн вояків, 45,5 тис. гармат, 4, 2 тис. танків і самохідних артилерійських устав, понад 4 тис. літаків.

Житомирсько-Бердичівська операція (24 грудня 1943 р.-- 14 січня 1944 р.  )

Війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала М. Ватутіна до середини січня 1944 р. завдали поразки військам групи армій «Південь» і створили передумови для оточення ворожих військ у районі Корсунь-Шевченківського виступу.

У ході операції військами фронту були визволені території Житомирської

області, значна частина Київської, частина Вінницької та Рівненської областей.

Корсунь-Шевченківська операція ( 24 січня – 17 люте 1944 р. )

Корсунь-Шевченківський виступ у планах обох сторін посідав особливе значення. Радянське командування, щоб продовжити наступ на Правобережній Україні, планувало оточити і ліквідувати сили супротивника в цьому районі. 

У свою чергу, керівництво вермахту планувало з цього плацдарму завдати удар по київському угрупованню радянських військ. 

Ця наступальна операція здійснювалася військами 1-го і 2-го Українських фронтів з 24 січня по 17 лютого 1944 р. 

Військам Червоної армії вдалось оточити і розгромити 10 німецьких дивізій. Супротивник втратив убитими і пораненими 55 тис. солдатів і офіцерів, близько 18 тис. гітлерівців потрапили в полон. На честь «нового Сталінграда», як називали Корсунь-Шевченківську операцію, Москва салютувала бійцям Українських фронтів 20 залпами з 224 знарядь.

Рівненсько-Луцька операція (  27 січня — 11 лютого 1944 р  )

Майже водночас із Корсунь-Шевченківською операцією війська 1-го Українського фронту розпочали наступ на Рівненсько-Луцькому напрямку. Наступ радянських військ відбувався за складних умов заболоченої місцевості і бездоріжжя. Значну допомогу надали партизанські з’єднання Сабурова, Федорова, Бегми. 2 лютого 1944 р. були звільнені від окупантів Луцьк і Рівне, а в результаті подальшого наступу — Проскурів, Тернопіль, Вінниця.

Нікопольсько-Криворізька операція ( 30- січня – 29 лютого 1944 р. )

Наприкінці січня 1944 р. війська 3-го і 4-го Українських фронтів розгорнули наступ на Нікопольсько-Криворізькому напрямку. Гітлерівське командування надавало особливого значення збереженню під своїм контролем Нікополя, Кривого Рогу і прилеглих територій — районів, багатих марганцевими і залізними рудами, які гітлерівська Німеччина використовувала для своїх

потреб. Війська 3-го і 4-го Українських під командуванням генералів

Р. Маліновського і Ф. Толбухіна раптовими ударами прорвали оборону гітлерівців і, переслідуючи відступаючі частини вермахту, звільнили Нікополь (8 лютого) і Кривий Ріг (22 лютого).

Проскурівсько-Чернівецька операція (4 березня – 17 квітня 1944 р. )

Війська 1-го Українського фронту з 4 березня по 17 квітня 1944 р. здійснили Проскурівсько-Чернівецьку операцію, у результаті якої вороже угруповання було розколоте на дві частини. У ході операції були звільнені міста Проскурів, Кам’янєць-Подільський, Чернівці. Радянські війська вийшли до передгір’ їв Карпат.

Умансько-Ботошанська операція ( 5 березня – 17 квітня 1944 р. )

5 березня — 17 квітня 1944 р. війська 2-го Українського фронту розгромили 8-му німецьку армію і 26 березня 1944 р.вийшли до державного кордону СРСР, перенесли бойові дії на територію Румунії — держави-сателіта нацистської Німеччини.

Одеська операція ( 26 березня – 14 квітеня 1944 р. )

Війська 3-го Українського фронту за підтримки сил Чорноморського флоту успішно здійснили Одеську операцію, у ході якої були визволені Херсон (13 березня), Миколаїв (28 березня), Одеса — (10 квітня).

Визволення Криму ( 8 квітня – 12 травня 1944 р. )

Навесні 1944 р. Ставка поставила перед військами 4-го Українського фронту, Приморської армії та Чорноморського флоту завдання розгромити військове угруповання супротивника в Криму і звільнити Кримський півострів від загарбників. 

Кримське угруповання супротивника складалося із 7 німецьких і 5 румунських дивізій і нараховувало до 200 тис. солдатів і офіцерів.

8 квітня 1944 р. почалися кровопролитні бої за Крим. 

11 квітня була визволена Керч, 

13 квітня — Сімферополь. 

5 травня розпочався штурм севастопольських укріплень ворога. Найбільш жорстокі бої розгорнулися на Сапун-горі. Після 9-годинного штурму вона вже була в руках радянських військ. 

9 травня 1944 р. від загарбників був звільнений Севастополь. 

12 травня 1944р. Крим був повністю звільнений від німецько-фашистських військ.

Проте доля багатьох жителів Криму склалася трагічно. Кримсько-татарське населення півострова, звинувачене у співпраці з окупантами, рішенням Державного Комітету Оборони (ДКО) у травні 1944 р. було примусово виселене до Середньої Азії. У травні 1944 р. з Криму було виселено 165 тис. татар і 35,5 тис. представників інших національностей. Із загальної кількості виселених понад 80 % були жінки і діти. Близько 50 % загинули дорогою та у перші роки перебування на нових місцях проживання. Незабаром така ж доля спіткала грецьке, вірменське, а згодом і болгарське населення Криму. Лише за часів незалежності України розпочалося повернення кримських

татар і представників інших народів на півострів, а витрати, пов’язані з їх поверненням й облаштуванням у Криму, лягли на плечі уряду України.

Львівсько-Сандомирська операція (13 липня — 29 серпня 1944 р..)

Червона армія зайняла західні області України (27 липня 1944 р. було визволено м. Львів) і вступила на територію Польщі.

Яссько-Кишинівська операція (20 — 29 серпня 1944 р. )

Операція 2-го і 3-го Українських фронтів. Було визволено Ізмаїльську область України та Молдавію

Карпатсько-Ужгородська операція (8 вересня — 28 жовтня 1944 р.)

Останній населений пункт УРСР с. Лавочне Дрогобицької області визволили від гітлерівців 8 жовтня 1944 р. Офіційним днем завершення вигнання військ Німеччини та її союзників вважається 14 жовтня 1944 p., коли відбулося урочисте засідання в Києві.

Війська 4-го Українського фронту визволили Закарпатську Україну від гітлерівців 28 жовтня 1944 р.