Причини, характер національно-визвольної війни 1648 - 1657 рр.

Наприкінці ХVІ — на початку ХVІІ ст. в Україні прокотилася хвиля козацько-селянських повстань, що були викликані посиленням польського гніту на українських землях. Кожне подальше повстання козаків відзначалося більш високим рівнем організованості, охоплювало дедалі більшу територію, кількість повстанців також зростала. 

Завдання до теми :
Опрацювати §  16, виписати і вивчити :
-- національно визвільнв війна – поняття. дата, передумови, причини
-- привід до національно-визвільній війні
-- мета, характер , рушійні сили н-в  в-ни
-- ім’я – Б.Хмельницький
-- прізвища сподвижників Б.Хмельницького
-- періоди н-в війни
-- заходи Б.Хмельницького щодо підготовки н-в війни :

-- усно на питання після § 16

Український народ усвідомлював, хто виступає його ворогом.

І в середині ХVІІ ст. національно-визвольна боротьба, боротьба за звільнення з-під влади Речі Посполитої розгортається з новою силою.

Національно-визвольна війна розпочалася у 1648 р. То був пам’ятний для європейської історії рік. Адже саме тоді закінчилася Тридцятилітня війна та було укладено Вестфальський мир.

Національно-визвольна війна - війна народу проти іноземного панування за створення незалежної держави.

Національно-визвольна війна українського народу проти польсько-

шляхетського панування була обумовлена низкою об’єктивних причин і передумов, що склалися напередодні 1648 р.

Передумови

1. Засилля в Україні польських магнатів і шляхти.

2. Формування української ранньої нації
   Вплив на цей процес європейських подій. Тридцятирічна війна 1618 - 
   1648 рр. у Європі була зіткненням інтересів національних держав, які 
   розвивалися, і відстоювали свої інтереси, та імперії Габсбургів, яка хотіла, 
   як і раніше, диктувати свою волю національним державам, набираючим
   силу. Війна закінчилася поразкою імперії. В Європі склалося нове
   співвідношення сил - перевагу на континенті завоювали національні 
   держави.

3.Перетворення козацтва у провідну політичну силу українського             суспільства.

Причини національно-визвольної війни

1. Соціально-економічні :

   -- швидке зростання в Україні землеволодінь польських магнатів і шляхти

   -- посилення експлуатації -- збільшення панщини до 5 днів на 

      тиждень, збільшення різних повинностей селян, побори орендарів

   -- закріпачення селян

   -- економічні утиски міщан і козаків :

        -- православні городяни мали селитися лише в спеціально 

            відведених кварталах

        -- їх обмежували в заняттях ремеслом і торгівлею

        -- усували від участі в місцевому самоврядуванні, обтяжували 

            різними податками й повинностями

(соціально-економічний гніт усе більше ототожнювався з польсько-шляхетським пануванням )

2. Політичні :

   -- українці не мали своєї держави, усі посади належали полякам

   -- українські князі і шляхта значною мірою полонізувалися 

   -- фактичне політичне лідерство в українському суспільстві перейшло

       до рук козаків

   -- наступ польської влади на права і вільності козацтва (реєстрового  і  

      нереєстрового) 

(завоювання національної свободи пов'язувалося з поваленням польсько-шляхетського панування в Україні )

3. Національно-релігійні :

   -- утиск православної церкви і переслідування православного  

      населення 

   -- православні зобов’язувалися сплачувати податки на утримання 

      католицького духівництва

   -- закривалися існуючі, заборонялися будувати нові православні 

      церкви й монастирі, а їхні володіння і майно конфісковувалися 

      католицьким та уніатським духівництвом; натомість споруджувалися 

      костьоли

   -- звужувалася сфера вживання української мови

   -- загострення релігійних і національних протиріч

(національно-релігійний гніт став ототожнюватися з польсько-шляхетським пануванням )

Метою національно-визвольної війни було

-- знищення польського панування

-- створення в етнічних межах               України власної держави 

-- ліквідація кріпацтва, середньої та       великої феодальної власності на 

    землю  

-- утвердження козацького типу             господарювання

Рушійні сили (учасники) війни з боку українського народу:

- основна рушійна сила - українське козацтво та селянство. Виявило
 найбільшу активність у боротьбі за своє соціальне і національне звільнення,  тому  що було найбільш безправною частиною населення 

- активні, рішучі учасники - козацькі низи, міська біднота і частина  

  нижчого духівництва. Боролися як проти феодально-кріпосницького, 

  так і проти національно-релігійного гніту 

- помірковані учасники - основна маса заможного козацтва, міська  

  заможна верхівка, українська шляхта і середнє православне духівництво.

  Прагнули позбутися влади польської королівської адміністрації в Україні,

  знищити національно-релігійний гніт  і розширити свої станові привілеї.

- учасники-угодовці - певні кола заможного козацтва, міського 

  патриціату, шляхти і вищого православного духівництва. Виступали проти

  союзу із селянством і міськими низами.
  Часто йшли на поступки,не враховуючи інтереси народних мас.

Основу повстанських загонів становило козацтво, якому належала провідна роль у перебігу й керівництві війною. У лавах повстанців було багато селян і міщан, а також вихідців із дрібної православної української шляхти. Підтримало повстання й православне духівництво.

Характер війни (визначаємо, виходячи з рушійних сил і цілей учасників).

Війну українського народу можна визначити як національно-визвольну, спрямовану проти

польсько-шляхетського панування,
і антифеодальну,спрямовану проти феодально-кріпосницького ладу.

Визвольну війну українського народу проти панування Речі Посполитої очолив Богдан Хмельницький. 

Він народився 27 грудня 1595 р. в сім`ї дрібного українського шляхтича Михайла Хмельницького в родовому маєтку на хуторі Суботові на Чигиринщині. Навчався в школі при одному із монастирів Києва та в єзуїтському колегіумі у Львові, тож, з одного боку, дістав традиційну українську освіту, а з іншого - прилучився до ідеї європейського Заходу. Таке поєднання озброїло Хмельницького ґрунтовними знаннями мов - української, польської, латини, а також сприяло формуванню світогляду майбутнього гетьмана. Після повернення зі Львова Богдан Хмельницький записався до Чигиринської сотні реєстровців і вже 1620 р. в її складі вирушив у похід до Молдавії проти турків. Там, у битві на Цецорських полях, потрапив у полон. Два роки перебував у турецькому полоні, де вивчив турецьку й татарську мови. Звільнившись із полону, повернувся на службу до Чигиринського полку. Брав участь у Смоленській війні 1632-1634 рр. на боці Польщі, у морських походах проти Туреччини, козацькому повстанні 1637-1638 рр.Виконував різноманітні дипломатичні доручення. Зокрема, в грудні 1638 р. у складі посольства, що мало домогтися пом’якшення умов "Ординації...", зустрічався з польським королем. Протягом 1646-1647 рр. знову зустрічався з польським королем Владиславом ІV.

Під час зустрічей обговорювалася справа участі козаків у воєнних діях Польщі проти Османської імперії. Як свідчать факти, Богдан Хмельницький уже тоді готував повстання проти Польщі. Саме з цією метою він намагався використати плани польського двору щодо війни проти Туреччини , зокрема морський похід козаків у складі польського війська. 

Про задуми Хмельницького дізналися польські можновладці, що підтверджується подіями особистого життя майбутнього гетьмана. Суперечки з чигиринським підстаростою Даніелем Чаплинським через маєток у Суботові, якого той хотів відібрати, привела Хмельницького влітку 1646 р. до Варшави. Відомо, що від короля Богдан отримав підтвердження своїх прав на Суботів. Проте це не спинило Чаплинського. На початку 1647 р. за його наказом було побито сина Хмельницького, а навесні того самого року Чаплинським захопив Суботів і вигнав звідти родину Хмельницького. Отож Богдан Хмельницький на власному досвіді переконався, що сваволя магнатів і панства в Речі Посполитій не має меж, і ніхто, крім козацтва, не захистить права скривдженого народу. Тому він разом із найближчими сподвижниками активно готував повстання. Наміри було виявлено, і восени 1647 р. Хмельницького заарештували. Звідти він утік завдяки допомозі чигиринського полковника Станіслава Кричевського та своїх друзів. У середині грудня він з невеликим загоном козаків і сином Тимошем подався на Запорожжя.

На початку 1648 р. Богдан Хмельницький сформував перший повстанський загін, установив зв’язок із козаками залоги на Січі й 25 січня оволодів нею. Його обрали гетьманом Війська Запорозького. Ці події стали початком Національно-визвольної війни українського народу. 

Заходи Богдана Хмельницького по підготовці збройного виступу: 

-- розіслав універсали до українського народу із закликами вступати до 

    лав козацького війська

--  налагодив виробництво пороху, організував купівлю зброї та боєприпасів

--  із початком воєнних дій досяг домовленості про перехід реєстрових 

    козаків на бік повстанців

-- будівництво укріплень

-- пошук союзників -- вів переговори з Туреччиною та особливо - з 

    Кримським ханством (укладення угоди з кримським ханом 

    Іслам-Гіреєм ІІІ про військову допомогу у війні проти Польщі)  

Заручившись підтримкою Туреччини, в лютому-березні 1648 р. у Бахчисараї українські посли уклали угоду з Кримським ханом Іслам-Ґіреєм ІІІ про військову допомогу у війні проти Речі Посполитої. У такий спосіб гетьман розв’язав проблеми: відсутності власної кінноти; уникнення несподіваного нападу татарських і ногайських орд, що було б особливо небажаним під час воєнних дій проти Польщі.

В середині квітня - у розпорядженні Хмельницького було майже 11-тисячне військо: 5 тис. козаків і 6 тис. татар. Цей перший важливий дипломатичний крок гетьмана Б.Хмельницького збільшував шанси повстанців на успіх.