Українські землі під владою іноземних держав.

Після  занепаду  Галицько­ Волинської  держави  від середини ХIV ст. наші землі поступово потрапляють під владу сусідніх  держав —  Польщі  та  

Литви.  Галичина  разом  з  Холмщиною відійшла  до  Польщі,  а  першим  

надбанням  Литви  стала  Волинь. Упродовж одного- двох десятиліть до володінь Великого князівства Литовського було приєднано Київщину з Переяславщиною, Чернігово­ Сіверщину та Поділля.


Велике князівство Литовське заснував литовський князь Міндовг у ХІІІ ст.. на землях північно-західної Білорусії та східної Литви.

Князь Гедимін поставив за мету приєднати до князівства всі українські землі. За життя цей план він не зміг реалізувати.

Ідеї свого батька втілював його син Ольгерд.

Він успішно боровся проти монгольського панування. У 1362 році неподалік річки Сині Води литовські війська зустрілися з монголами. 





Розпочалася запекла битва. Ольгерд розташував своїх воїнів окремими загонами. Ординці не змогли розгромити об’ єднані загони  українців, білорусів та  литовців , які легко пересувалися полем битви і не дозволяли оточити себе. Ольгерд змусив монголів рятуватися втечею. Уперше вони зазнали поразки, унаслідок чого було звільнено частину українських земель. Київщина, Чернігово-Сіверщина, Переяславщина, Поділля та Волинь упій шли до складу Великого князівства Литовського. Так виникла нова держава - Литовсько-Руська.

1362 р. – битва об’єднаний військ литовців, українців, білорусів на чолі  з князем Ольгердом з монголо-татарами, під час якої військо м-т було розбито, українські землі звільнені від ярма монголо-татар.

Про Ольґерда казали, що він воює не стільки силою, скільки мудрістю. Встановлення влади Литви на наших землях відбувалося доволі мирно. Литовські князі запевняли:«Старого ми не змінюємо , а нового не впроваджуємо»;вони приймали християнство, використовували тогочасну мову в діловодстві.Тож історики і називають ту державу Литовсько-Руською. Нові володарі будували фортифікаційні укріплення,карбували в Києві власну монету,запозичували місцеві традиції, переймали культурні надбання українського  народу. Представники литовської знаті одружувалися з членами українських княжих родин, приймали християнство,живали давньоруську мову, судилися за руськими законами. За роки правління литовців зміцніла православна церква.

Українські землі прагнули завоювати і поляки. 
Свій наступ вони  розпочали в 1340 році. Спочатку до Польщі відійшли Галичина і частина Волині. 

Але Польща прагнула підкорити собі все родючі українські землі. Розширити свій вплив на українські землі Польща хотіла шляхом об’єднання з Великим князівством Литовським.
Перша спроба такого об’єднання  відбулась у 1385 р., коли між Польщею та ВКЛ була підписана Кревська унія.

1385 р. – Кревська унія між Польщею та ВКЛ.

Унія – союз, об’єднання.

Кревська унія – перша спроба об’єднання Польщі та ВКЛ в єдину державу, внаслідок шлюбу польської королеви Ядвіги та литовського князя Ягайло.






Частина українських земель, які перебували у складі ВКЛ повинні були перейти до Польщі.

Кревська унія викликала незадоволення литовського та українського населення.

Остаточно українські землі опинилися під владою Польщі після підписання у 1569 р. Люблінської унії між Польщею та Великим князівством Литовським.





1569 р. – Люблінська унія між Польщею та ВКЛ, перехід українських земель під владу Польщі.

Люблінська унія – це угода про об'єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського в єдину державу — Річ Посполиту, підписана 1 липня 1569 р.

Внаслідок Люблінської унії виникла нова держава – Річ Посполита.

Майже всі українські землі опинилися під владою Полщі.

Відтоді на українських землях розпочався процес полонізації.

Полонізація -- це політика Польщі спрямована на поширення 
польських звичаїв, мови, культури, католицької віри на інші землі


Польська колонізація відрізнялась від литовського панування.