среда, 28 января 2015 г.

Походи вікінгів та їхні завоювання. Тема третя

Завдання :
-- прочитати параграф 9 і матеріал блога
-- виписати і вивчити :

-- де знаходилась Скандинавія
-- які племена жили в Скандинавії
-- які народи виокремились з вікінгів
-- які були природні умови Скандинавії
-- які були головні заняття вікінгів
-- як називали скандинавів в інших країнах
-- що таке «доба вікінгів»
-- хто такі вікінгів 
-- причини походів вікінгів
-- напрями походів вікінгів
-- де і як виникло герцогство Нормандія
-- хто і чому наймали на службу вікінгів – норманів
-- коли і чому припинились набіги вікінгів
-- коли і які держави утворили скандинави
-- яке королівство було найсильнішим
-- коли і для чого була утворена Кальмарська унія


«Боже, позбави нас від ярості норманів!» З такою молитвою до Бога зверталися священники багатьох країн Західної Європи у VIII – ХІ ст..


Вікінги (нормани ) з’являлися біля європейського узбережжя на своїх кораблях під червоними або полосатими парусами зі страшними головами змій чи драконів на кормі. 



За словами сучасників вони «зпустошили грішну землю Англії від одного берега до другого; вбивали населення та скот, не жаліли ні жінок, ні дітей». А  Карл Великий колись з сумом сказав: «Передбачу, скільки  зла накоють ці люди моїм нащадкам та їхнім підлеглим». Ці слова Карла Великого, свідка одного з перших нападів норманів біля берегів Франції, виявилися пророцькими.

Чому ж населення Європи відчували величезний жах тільки при одному виді кораблів під червоними або полосатими парусами ?  Що це був за народ ? Де він проживав та чому здійсьнював завойовницькі походи ?

На межі VIII-IX ст. жителі Північної Європи – вікінги, – стали вчиняти набіги на Західну Європу. Вони мешкали на Скандинавському півострові.






Скандинавський півострів знаходиться на півночи Європи. Він завдовжки 2000 км – найбільший у Європі. Здавна його заселяли північні германські племена, яких у Західній Європі називали норманами, тобто “людьми з Півночі”. З-поміж них виокремилися данці, шведи та норвеги, які згодом утворили свої держави.







Умови  життя  на  півночі Європи були нелегкими.

Скандинавія відрізняється суворим кліматом, у її ландшафті переважають скелясті гори й ліси. Придатної для обробки землі тут мало, навіть в урожайні роки припасів на довгу зиму не вистачало, тому в житті скандинавів велике значення мало море. 



Скандинави рано почали використовувати  щедрий дар  природи - море, яке і годувало, і відкривало швидкий шлях до інших країн. Предки нинішніх датчан, шведів та норвежців успішно плавали  як у відкритому морі, так  і вздовж  своїх  берегів.
Їхніми головними занаттями були мореплавство, скотарство, рибальство, мисливство.

Свої будинки вікінги будували з дерева. В Ісландії, де не було дерев, будували  з каменю та дерну. У головній будівлі  -- «довгому домі» ( 17м на 6 м ) була земляна підлога, стіни обшиті дерев’яними досками. У даху були виходи для диму. біля однієї зі стін було почесне місце для хозяїна, а по обох від нього сторонах розташовувались два прикрашених стовпа. Вікінги вірили, що в них живуть духи.   


Вікінги їли молочні продукти, в’ялене та сушене м’ясо, хліб та рибу. Овочів у ті часи не знали, лише наприкінці епохи вікінги стали вживати капусту. Пили молоко, пиво, мед. Вино було дорогим напитком, його подавали на стіл тільки у заможних вікінгів по святам і в невеликих бокалах. Їжу готували на вогнищах або у закритих печах. Їли жінки та чоловіки за різними столами, разом – тільки на свята.

Наприкінці  VIII ст. населення Скандинавії починає зростати. Цей приріст, а також пов’язана з ним нестача засобів до існування, спонукали скандинавів здійсьнювати набіги на сусідні землі. Спустошення, яке приносили ци напади, стали для європейців справжнім жахіттям.


Тогочасні європейські судна по швидкості не могли суперничати з кораблями вікінгів. Запливаючи у гирла французьких, англійських чи німецьких річок, войовничі вікінги несподівано нападали на поселення й монастирі, не жаліючи нікого й нічого. 


Головне для них було здобич і слава. Тож міста, села, церкви вони грабували, нещадно вбиваючи всіх, хто чинив опір. Успішність нападів переконувала їх у своїй всемогутності, тож далі на європейців нападали вже не загони, а справжні армії північних завойовників.

Скандинавів у Франції називали норманами, в Англії – данцями, на Русі варягами.

У самій Скандинавії воїнів, які здійсьнювали походи в інші країни, іменували вікінгами -- сміливцями, які на свій страх і ризик вирушали в морські походи на пошуки слави та здобичі.



Період з кінця VIII ст. до середини  XI  ст.  у Північній  Європі  відомий під назвою  «доба вікінгів». Пов’язані з ним події історики вважають відгомоном або останньою хвилею Великого переселення народів.




«Доба вікінгів» -- це період кінця VIII ст. до середини  XI  ст. у  Північній Європі, коли вікінги здійснювали свої торгівельно-грабіжницькі походи у країни Європи.  

Вікінги -- учасники морських торговельно-грабіжницьких походів кінця VIII – середини ХІ ст. у країни Європи.

Причини походів вікінгів:
-- складні природні умови Північної Європи ( скелясті, покриті лісом берега,     холодні зима та літо ) не забезпечували достатніх запасів їжі на зиму
-- нестача  у Скандинавії земель, придатних для сільського господарства 
-- значне збільшення населення Скандинавії ( молодь не знаходила засобів       для  життя на батьківщині й вирушала шукати долі на чужині)
-- розвиток мореплавства та торгівлі у скандинавів
-- прогрес у судобудування -- кораблі вікінгів були найдосконалішими на          той час  
-- прагнення родової знаті та верхівки племен до збагачення й політичного 
    впливу
-- політична слабкість сусідніх держав

Вікінги здійснювали походи у Францію ( захопили Північну Францію-герцогство Нормандія ), Англію, Східну Європу, саме вони утворили 
торгівельний шлях  “із варяг у греки” ; вони колонізували Ісландію,
Гренландію і навіть досягли берегів Північної Америки.




Спочатку з награбованим добром нормани поверталися зимувати додому. Згодом характер набігів змінився. Вікінги почали захоплювати чужі прибережні райони і будувати там свої укріплені поселення. Поступово вони прибрали до рук значну частину Ірландії та Англії і вже звідти здійснювали регулярні набіги на територію Німеччини, Франції, Італії та Іспанії.


Щоб відкупитися від норманів,по всій Західній  Європі збирали «датські гроші». Вікінги їх охоче приймали, але продовжували захоплювати все нові й нові території. На завойованих землях Північної Англії вони створили Денло - область датського права, де скандинавські переселенці жили за своїми звичаями. 



На початку X ст. під тиском норманів французький король віддав їм значну частину своїх володінь на півночі країни. Там виникло герцогство Нормандія. Його скандинавське населення перейшло в християнство, перейняло місцеві звичаї та мову. Згодом нащадки цих вікінгів - нормандці - відібрали у візантійців Південну Італію, а у арабів - острів Сицилію і заснували Сицилійське королівство. Пізніше  воно перетворилося на  могутню  державу - Королівство  Обох  Сицилій.

Вікінгів повсюди високо цінували за бойові якості, мужність та відвагу. Їх охоче наймали на службу руські князі й візантійські імператориЄвропейські правителі користувалися  послугами скандинавських найманців, щоб відбивати набіги їхніх же співвітчизників.







Особливий жах наводили на ворогів відважні воїни -  берсерки, які билися без захисного обладунку. Сучасники вірили, начебто  берсерки наділені такою  чаклунською  силою, що  зброя перед нею безсила.







Вікінги не тільки грабували та завойовували. Вони також займалися торгівлею  і здійснювали мирну колонізацію. Вікінги плавали не лише на Захід, а й на Схід. По ріках Давньої Русі вони проторували знаменитий шлях «із варяг у греки».


Скандинави були не тільки досвідченими мореплавцями, а й вправними суднобудівниками.


Вони створили найдосконаліший на той час корабель -  довгий  і вузький дракар, довжина якого сягала 20 і більше метрів, а ширина – від 4 до 5 метрів, здатний вміщувати  50 - 60 чоловік. Корму й ніс робили однаково загостреної форми. Це дозволяло не розвертати судно, а просто переставляти весла і пливти у зворотному напрямку.



Корабель мав вітрило чотирикутної форми, яке часто фарбували в червоний колір. Свої кораблі нормани називали “кіньми моря”.



Римський історик Тацит звертав увагу на особливості кораблів вікінгів: ніс та корма були однакової форми , це дозволяло їм їдти у будь-якому напряму, не розвертаючись. На свої кораблі нормани ставили всього один парус, за звичай у червоно-білу полоску. 



Нормани були дуже гарними мореплавцями у середньовіччі;  їх добре пристосовані до парусного та вісельного ходу судна були дуже мобільними та швидкими, за невеликий час вони пропливали значні відстані. Заходячи в ріки, вони використовували відливи та приливи, вміли орієнтуватися за береговою лінією, за сонцем,  луною та зіркам. Якщо узбережжя було голим, без прикмет, то у таких місцях вони споруджували щось навподобі маяків.

На поч. ХІ ст. їх напади пішли на спад, а у другій полов. ХІ ст. припинилися.
В XI ст. нормани все частіше наштовхуються на серйозну відсіч. Європейські правителі створюють добре озброєні армії, укріплюють міста, будують замки. Це дозволяє їм належним чином охороняти свої землі. Набіги вікінгів поступово вщухають. У 1263 р.  шотландці відбили останнє вторгнення норвежців.

У Скандинавії поступово сформувалися три норманські королівства –Данське, Норвезьке та Шведське.

У Х – ХІ ст. Нормани утворили Данське, Шведське й Норвезьке королівства.

Х ст. –утворення Данського королівства





ХІ ст. – утворення Норвезького королівства



ХІ ст. – утворення Шведського  королівства




Роль лідера серед Скандинавських країн належала Данії -  країні, де проживало найчисленніше населення і було найбільше придатних для обробітку земель. Особливе значення мало те, що Данія володіла протоками, які з’єднували Атлантику, Північне і Балтійське моря. Це надавало їй важливих переваг у торгово-економічному і політичному житті Європи. Данія вже мала рицарське військо і розпочала загарбання на Балтиці. Хрестові походи проти слов’ян Помор’я завершилися  їхнім підкоренням і насильницькою християнізацією. 

Швеція тоді ж приєднала частину Фінляндії, а потім спробувала захопити руські землі. У Невській битві 1240 р. дружина новгородського князя Олександра дала ворогу рішучу відсіч, ущент розгромивши шведське військо.

У XIV ст. Данія вела запеклі війни з Ганзою за панування на Балтиці, однак програла їх. Позиції німців у Данії надзвичайно посилилися:за мирним договором датський король навіть не міг коронуватися без згоди Ганзи. Німецькі князі все активніше виношували плани, спрямовані на приєднання до своїх володінь окремих скандинавських територій.

Перед такою загрозою Данія, Швеція і Норвегія вирішили об’єднатися. 
У 1397р. у шведському місті Кальмар три держави уклали Кальмарську унію (об’єднання).  




Відтепер на чолі їх стояв один король, але в кожній з країн продовжували діяти свої закони. Фактично унія не зрівняла всі три держави. Керівну роль у ній відігравала  економічно  найрозвиненіша  Данія. Вона ж мала з унії і найбільший зиск, оскільки управління величезною державою опинилося в руках датської королеви Марґрети. Згодом Швеція і Норвегія відкрито стали на шлях здобуття самостійності і зрештою вибороли свою незалежність.



Комментариев нет:

Отправить комментарий

Примечание. Отправлять комментарии могут только участники этого блога.