Утворення Афінського полісу. Об’єднання Аттики. Законодавча реформа. Тема п’ята.

Вся Греція складалася з багатьох полісів - великих та малих.Проте два поліси були найвідоміші. Давні  греки казали, що їхня країна Еллада ніби стоїть на двох ногах -  однією були Афіни, іншою - Спарта, найпотужніші грецькі держави.



Завдання: 
-- опрацювати  § 26,  виписати  і вивчити :

-- де знаходилась Аттика 
-- які були природні умови Аттики
-- яким заняттям сприяла природа Аттики
-- як називалось головне місто і головна держава в Аттиці
-- що таке Пірей
-- коли в Аттиці утворилась держава
-- повторити поняття – аристократи, аристократія, демос
-- управлінні афінською державою
-- групи населення, джерела рабства
-- ім’я – Солон
-- реформи Солона ( дата, причини, зміст, значення )
-- народні збори ( поняття, функції )
-- демократія ( поняття, ознаки )
-- Що таке тиранія ? Коли вона виникла в Афінах ?
-- імена Пісістрат, Клісфен
-- поняття : остракізм, архонт, ареопаг, стратег

Природа і розташування Афінської держави.

Територія Афінського поліса займала весь півострів Аттика в Середній Греції. Самі Афіни розташовані в центрі родючої рівнини за 5 км від моря. Аттика - область, розташована в Середній Греції. З одного боку вона оточена горами, з іншого - омивається Егейським морем. Її береги ізрізани глибокими і зручними для стоянок кораблів бухтами. Однак на цій території нема повноводних рік, і тому грунтии Аттики малопридатні для вирощування пшениці і ячменю . 

Тільки у західній частині Аттики є рівнина, де можна було займатися землеробством. Решта частина області була гористою, де її мешканці розводили овець, кіз, свиней. Для вирощування зернових культур земля Аттики була малопридатною, посіви часто страджали від засухи. На склонах холмів обробляли виноградники і оливкові дерева, які не потребували частих поливів.











Афіняни віддавали перевагу вирощуванню ячміню, винограду, фруктових  і оливкових дерев, а зернові купували чи обмінювали у сусідів.

Виготовлене з винограда вино греки пили, тілько разбавив його водою. Оливки ж з задоволенням використовувалили в їжу і отримували з них духм’яне масло. Кращі сорта цього масла використовували для виготовлення блюд, а залишки виливали в світильники, які горіли тліючим вогнем. Оливкове масло використовувалося майже в усіх областях життя: їм лікували рани і опіки, на його основі створювали ліки, їм натирали тіло перед спортивними змаганнями. Тому гілка оливи з сріблястими листями стала з часом символом Аттики. 

Значні поклади мармуру, срібла, заліза, гончарної глини обумовили розвиток різноманітних ремесел.

Численні бухти сприяли розвитку мореплавства й торгівлі.

Міф про походження назви міста. 

Одного разу якийсь фінікієць Кекропс прийшов у Грецію, де заснував прекрасне місто. І всі верховні боги захотіли стати його покровителями, але після загальної ради більшість з них відмовилися від свого наміру. І тільки Посейдон і Афіна продовжували сперечатися. Вирішили, що місто буде названий ім'ям того, хто піднесе йому найкращий подарунок. 

Посейдон ударив тризубцем об землю, і звідти забило джерело води. Жителі міста дуже зраділи цьому подарунку, бо в Аттиці було мало води. Однак ця вода виявилася морською і непридатною для пиття. 

Афіна ж подарувала місту оливкове дерево, і виграла суперечку. Щоб увічнити свою перемогу над суперником, Афіна дала місту своє ім'я, і міські жителі з тих пір стали вважати її своєю небесною покровителькою. А гілка оливи з сріблястими листями стала з часом символом Аттики.  

Місто Афіни міститься у центрі широкої рівнини за 5 км від моря.

Для захисту від ворожих нападів у центрі міста на високому пагорбі було споруджено акрополь — укріплену фортецю, де зосередилися головні храми, скарбниця міста. Неподалік від нього була розташована торгова площа — агора.

Оскільки місто виникло не на самому узбережжі, на березі бух­ти збудували порт Пірей, що з’єднувався з Афінами коридором із двох стін завдовжки 5-6 км. Тут на кораблі вантажили вироби афінських гончарів, ремісників, амфори з вином та олією. 

Кораблі з інших країв привозили до Афін хліб, худобу, деревину, рабів. Поблизу порту Пірей також будували та ремонтували кораблі.

Мешканці Аттики в разі небезпеки шукали притулку за міцними мурами Афін. З посиленням афінської общини всі інші були або підкорені нею, або добровільно приєдналися за угодою. У  VIII ст. до н.е. в Аттиці утворилася держава — Афінський поліс.

Суспільне життя Афінської держави.

Панівне становище в новій державі належало родовій знаті. Вищі урядові посади обіймали аристократи. Найвища влада належала ареопагу, що складався з представників родової знаті, і 9 архонтам -  державним чиновникам (голові, верховному жерцю, головнокомандувачу, шістьом громадським суддям).
Періодично скликалися Народні збори, але вони не мали суттєвого впливу на життя полісу. 
Близько  621 р. до н.е.  було  ухвалено  надзвичайно  суворі  закони. Автором цих законів був архонт Драконт.

Поступово бідніші члени громади розорювалися й були змушені брати позики в багатіїв. На землі позичальників ставили борговий камінь. Коли ж вони не могли повернути борг з відсотками, то втрачали землю  і перетворювались на рабів. Ті, хто брав землю в оренду, залишали собі лише шосту частину врожаю,  а решту віддавали власникові землі.

Отже, рабом міг стати і коренний житель Афін.

Утім,у VIII—VIIст. до н.е. певна частина демосу—купці, власники майстерень і кораблів, заможні селяни — розбагатіла. Тепер вони прагнули брати участь в управлінні полісом, проте були позбавлені цього права. Саме вони розгорнули й очолили боротьбу демосу з аристократією.

У розпал смути громадяни звернулися до афінського політика Солона, відомого своєю вченістю, життєвим досвідом і справедливістю.


Реформи Солона.

Солон -- афінський правитель і поет, жив на прикінці  VII -- VI ст до н.е.. Народився в збіднілій, але знатній сем’ї. Солон займався морською торгівлею, мандрував. Прославився в війні Афін з Мегарой за Саламін (конец VII ст. до н.е.),в якій був воєначальником. Головними рисами, за які цінували Солона співгромадяни, були його великий життєвий досвід, мудрість і бездоганна чесність.

На поч. VI ст. до н.е. в Афіні аристократія, у якій в руках була вся влада, а також більша частина кращих земель, ворогувала з  бідним населенням. В 594 р. до н.е. афіняни вибрали Солона архонтом і доручили йому примирити ворогуючи сторони.

Причини реформ:

-- незадоволення селян безземеллям ( аристократи, користуючись своїм

    становищем всілякими способами забирали землю у селян )

-- незадоволення селян можливістю потрапити в рабство за борги

-- незадоволення демосу тим, що він не міг реально управляти державою

Зміст реформ :

Солон відмінив борги, добився визволення тіх, хто уже потрапив в рабство за борги, і заборонив подалі перетворювати вільну людину в раба за борги. Закони Солона дозволили всім громадянам-чоловікам Афін, які досягли 20-річного віку приймати участь в управлінні державою, приймаючи участь в Народних зборах.

Народні збори стали головним органом влади і збиралися тепер постійно для вирішення головних питань :




-- обрання архонтів, судей та інших посад
-- ухвалення законів
-- питання війни та миру 
-- розпорядження казною Афін

Для кращої роботи зборів було створено Раду чотирьохсот (від кожного розряду по 100 представників). Вона мала готувати справи для обговорення на народних зборах.

Солон увів поділ громадян на чотири розряди — найбагатші, заможні, середнього достатку і бідняки — залежно від розміру їхнього майна і прибутків. Громадяни різних розрядів мали різні права та виконували різні обов’язки перед державою.

Він створив також суд, в якому судьєю міг стати кожний афінянин у віці 30 років.

Інші закони Солона були направлені на покращення землеробства, наприклад, разведення оливкових садів, і ремесла. Солон формулював своі думки в віршах і прославився також як первший афінський поет.

Значення реформ Солона.

Реформи Солона заклали основи демократії в Афінах, так як розширили роль демосу ( народу ) в управлінні державою.

Демократія – (в перекладі з грецької -- влада народу) — форма  організації суспільства, що  характеризується  участю  народу  в управлінні державою та  особистою свободою громадян.

Основними  ознаками  демократії  є : 
-- можливість  обирати  до  органів  влади  народних  представників  і 
    періодично  змінювати  їх  
-- рівноправність громадян   
-- підпорядкування меншості більшості у прийнятті рішень та  їх виконанні
-- виборність  основних державних органів влади

Тиранія в Афінах.

Минуло 30 років від початку правління Солона, і в Афінах знову почалися смути. Родич Солона, полководець Пісістрат, у 560 р. до н.е. захопив владу і став правити в Афінах одноосібно, силою забезпечивши в афінському полісі мир і злагоду. Так в Афінах було встановлено тиранію.






Тиранія -- одноосібна влада, установлена незаконним насильницьким шляхом.

Землі аристократів, які залишили  країну, розподілили між селянами. Для них тиран запровадив податок (десяту частину врожаю), чим збагатив державну казну. Пісістрат намагався сприяти розвитку землеробства, ремесел, торгівлі, кораблебудування. Він розпочав велике будівництво в Афінах: за його наказом споруджувалися храми, шляхи та водогони. До міста запрошувалися знамениті художники і поети, були записані «Іліада» та «Одіссея», які до того часу передавались усно. 

Власне, саме в період правління Пісістрат а Афіни перетворилися на культурний центр Греції. Відтоді бере початок і їхня морська могутність.

У 510 р. до н.е. тиранію в Афінах було повалено. Відбулися Народні збори, які надали право провести нову реформу Клісфену. Цю реформу було проведено в 507 р.  до н. е.  Країну поділили на  10 областей, кожна -  з трьох частин (рівнинної,  узбережної та гірської).





Замість Ради  чотирьохсот  було  впроваджено Раду п’ятисот, яка складалася з представників кожної  області. Було створено нові  урядові органи - колегії: одна з них відала податками, а друга - збройними  силами  (колегія стратегів). До них на один рік обирали по  10 громадян. Вплив родової знаті в управлінні державою було зменшено.

Усі громадяни тепер вважалися рівними незалежно від майнового стану: навіть бідняки могли обіймати будь-які державні посади. Так в Афінах влада знову опинилась у руках народу.

Для боротьби з тиранією та задля збереження демократії Клісфен запровадив остракізм.

За правління Клісфена було завершено побудову Афінської держави на демократичних засадах.

Проте демократія була обмеженою.

Раби та метеки—люди з інших країн, які жили й працювали в Афінах,— не мали громадянських прав. Не допускались до управління країною і жінки.

Остракізм - голосування  на  народних  зборах черепками з видряпаним іменем людини, яку громадяни вважали небезпечною для держави.





Стратеги -  воєначальники в грецьких полісах,  що  мали широкі  військові та цивільні повноваження.

Ареопаг – рада старійшин.


Архонт – правитель Афін.