Арабський халіфат
Завдання : -- прочитати параграф 6 і матеріал блога
-- виписати і вивчити :
-- місце розташування і природа Аравійського півострова
-- які області виділялись на Аравійському півострові ?
-- які області були найрозвинітішими ? Чому ?
-- ім’я Мухаммед
-- яку релігію заснував Мухаммед і коли вона почала поширюватися ?
-- причини об’єднання арабських племен
-- чому іслам сприяв об’єднанню ?
-- поняття – Кааба, Коран, Сунна, шаріат, халіф, Арабський халіфат
-- ім’я Омар
-- коли і при якій династії Арабський халіфат досяг розквіту ?
-- коли і внаслідок чого зникла держава Арабський халіфат ?
-- дата – 1258 р.
-- досягнення культури арабів
-- хто такий Ібн Сіна ?
-- повторити параграфи 1 -- 6 та записи до них
Аравія та її населення.
Найрозвиненішими були дві області - Ємен (щасливий) у південно-західній частині півострова і Хіджаз на заході.Через ці землі проходили важливі торгові шляхи з Індії до Візантії, що сприяло зростанню міст і піднесенню купецтва.
Ємен (щаслива Аравія) -- південно-західна область Аравійського півострова. Тут ще в І тис. до н.е. обробляли землю, будували міста, вирощували ячмінь, виноград, фруктові дерева, фінікові пальми. Ємен славився також виробництвом зброї, обробкою шкіри, видобуванням золота. Він був посередником у торгівлі країн Середземномор'я з Індією та Ефіопією.
Уздовж Червоного моря , на заході Аравійського півострова, простягалася довга смуга півострова Хіджаз (кордон). Землеробством тут можна було займатися лише в окремих оазах. Через Хіджаз проходив караванний шлях з Ємена в Сирію. На цьому шляху виникло кілька міст: Мекка, Ясриб, Таїф. Найбільшою була Мекка, населення якої займалося торгівлею. Багаті жителі міста скуповували чужоземні товари й споряджали каравани, відправляючи їх двічі на рік у Сирію та Ємен. Торговий караван нерідко налічував до 300 верблюдів.
Значну територію у центрі Аравійського півострова займало слабо зрошене плоскогір'я Неджд. На більшій частині «кам’янистої Аравії» у пошуках пасовищ кочували бедуїни (степовики) зі своїми стадами верблюдів,овець та коней. Скотарство не завжди забезпечувало їхні потреби, і час від часу бедуїни здійснювали набіги на осілих сусідів або грабували купецькі каравани.
Араби поклонялися сонцю і місяцю, кам’яним стовпам - бетілі, яких вважали втіленням Бога та його житлом, вірили в добрих та злих духів. Різні племена вшановували різних богів. Перехід арабів до єдиної релігії - ісламу (покірність Богові) - пов’язаний з іменем Мухаммада.
У південній і південно-західиій частині півострова було чимало християн та іудеїв.
Головною арабською святинею вважався храм Кааба (з араб. — куб), що знаходився в центрі Мекки. Це була кам'яна будівля кубічної форми.
У північну стіну храму був вмурований великий Чорний Камінь. Походження каменю загадкове. Одні вважають, що це, метеорит, а інші переконані, що його винесла з підземних надр вулканічна лава. За переказом, Чорний Камінь був переданий ангелом або Адаму, або Аврааму, спільному праотцеві арабів і євреїв. Цьому каменеві поклонялося багато осілих і кочових племен. Щоб заохотити якомога більше людей відвідувати ярмарки в Мецці, навколо Кааби були розставлені ідоли всіх (понад 300) племінних божків.
Виникнення єдиної держави.
У V-VI ст. серед населення Аравії спостерігається прагнення подолати племінну роздробленість і створити єдину арабську державу. Воно знайшло своє вираження в проповіді поклоніння одному Богу. У різних районах Аравії почали з’являтися проповідники однієї віри. У Мецці таким проповідником став Мухаммед.
Муха́ммед - арабський пророк що започаткуав релігію іслам. Вчені вважають Мухаммеда історичною особистістю, засновником громади мусульман у містах Мекка і Медіна, з його слів записано Коран.
Народився (20 квітня 570 — 8 червня 632) в місті Мекка в небагатій родині. В віці шести років, після смерті батьків, став сиротою. Надалі виховувався у далеких родичів, а пізніше в домі свого діда, і змалку був знайомий з торгівлею. Він найнявся вести справи багатої мекканської вдови Хадіджі, з якою одружився у 25 років. Після цього Мухаммед деякий час займався торгівлею, після чого виступив як проповідник.
Подружжя мало шестеро дітей, включаючи Фатіму, дочку. Відповідно до легенди, у 610 році, у віці 40 років, Мухаммед почав бачити видіння: звістку про те, що він є пророком Бога. Йому з'явився архангел Габриїл, який потім у місяць рамадан уві сні продиктував пророку текст Корану — священної книги мусульман.
В 613 році Мухаммед почав проповідувати, заохочував багатих допомагати бідним, закликал знищувати ідоли. В Мецці не знайшов підтримки,що змусило його в 622 році разом з послідовниками вирушити до Медіни .Саме тут сформувалися основні принципи релігійного вчення, ритуалу і організації громади. В Медіні побудовано першу мечеть, встановлено основні ритуали і обряди — правила молитви, посту і т. д.
У 630р. Мухаммед підійшов із військом під стіни Мекки і, не зустрівши опору, вступив у місто переможцем. Він сім разів обійшов Каабу, двічи поклонився і наказав викинути ідолів усіх божків, які прикрашали храм. Із того часу Кааба стала святилищем мусульман. Іслам переміг. Поступово навколо Мухаммада об’єдналася вся Аравія.
Авторитет Мухаммада був тут настільки високим, що місту навіть дали нове ім’я - Медина (місто Пророка). У Медині Мухаммад відкрив перший мусульманський храм - мечеть (від араб.«масджид» - місце поклоніння), визначив порядок богослужіння. Тих, хто прийняв іслам, стали називати мусульманами - відцаними Богові.
Нова релігія Мухаммеда приписувала кожному мусульманинові дотримувати п'яти правил: 1) вірити в єдиного Аллаха; 2) п'ять разів на день наказував здійснювати молитву (намаз), повернувшись обличчям до Мекки; 3) тримати місяць посту (рамадан), під час якого не можна їсти, поки не зайде сонце; 4) творити милостиню і сплачувати спеціальний податок на користь бідних: 5) хоч раз у життіі здійснити паломництво в Мекку (хадж) на батьківщину Пророка.
Згідно з Кораном, правовірним не дозволяється їсти свинину, грати в азартні ігри, жінки мають закривати обличчя.
Іслам, як єдина релігія сприяв об’єднанню арабських племен .
Причини об’єднання :
-- розповсюдження єдиної релігії -- ісламу
-- прагнення знаті зміцнити свою владу над бідняками, почати завоювання
сусідніх країн
--запобігання ворожнечі між родами та племенами (виникали через пасовиська та різні вірування )
-- необхідність об’єднання сил для боротьби з зовнішними ворогами
Сучасна Кааба розташована в центрі мечеті Аль-Харам (Священної) поруч із джерелом Земзем. Це кубічна кам'яна споруда без вікон, заввишки майже 10 м і завширшки близько 8 м із плоским дахом. Зовнішні стіни Кааби покриті чорною парчею, на якій вишито пророцтва Мухаммеда. Підлога Кааби викладена мармуром, жодних меблів у ній немає. У східному кутку стіни вмуровано Чорний Камінь у срібній оправі. За переказами мусульман, цей камінь є «зіницею Аллаха». Паломники йшли до нього, щоб довідатися про свою долю після смерті. Через Чорний Камінь грішники бачили пекельні тортури, а праведники — розкішне райське життя.
Завдання : -- прочитати параграф 6 і матеріал блога
-- виписати і вивчити :
-- місце розташування і природа Аравійського півострова
-- які області виділялись на Аравійському півострові ?
-- які області були найрозвинітішими ? Чому ?
-- ім’я Мухаммед
-- яку релігію заснував Мухаммед і коли вона почала поширюватися ?
-- причини об’єднання арабських племен
-- чому іслам сприяв об’єднанню ?
-- поняття – Кааба, Коран, Сунна, шаріат, халіф, Арабський халіфат
-- ім’я Омар
-- коли і при якій династії Арабський халіфат досяг розквіту ?
-- коли і внаслідок чого зникла держава Арабський халіфат ?
-- дата – 1258 р.
-- досягнення культури арабів
-- хто такий Ібн Сіна ?
-- повторити параграфи 1 -- 6 та записи до них
Аравія та її населення.
У той час коли після загибелі Римської імперії Європа переживала глибокі потрясіння, не менш важливі зміни відбувалися і на Сході. Тут, у населеній арабами Аравії, за декілька десятиліть утворилася єдина міцна держава.
Великий півострів Аравія , площа якого складає 3 млн. кв. км,знаходиться в Південно-західній Азії. Із давніх-давен був заселений арабами. Основна територія Аравії складається з пустель, напівпустель і сухих степів. У центрі Аравійського півострова розташована величезна пустеля.
Тож тільки невеликі ділянки землі придатні для обробітку. Природні умови зумовили поділ Аравії на кілька областей, а її населення — на осілих землеробів і кочовиків-скотарів.
Тут виділялист три області –південно-західна – Ємен ; центральна – Неджд ; смуга уздовж Червоного моря – Хіджаз.
Найрозвиненішими були дві області - Ємен (щасливий) у південно-західній частині півострова і Хіджаз на заході.Через ці землі проходили важливі торгові шляхи з Індії до Візантії, що сприяло зростанню міст і піднесенню купецтва.
Ємен (щаслива Аравія) -- південно-західна область Аравійського півострова. Тут ще в І тис. до н.е. обробляли землю, будували міста, вирощували ячмінь, виноград, фруктові дерева, фінікові пальми. Ємен славився також виробництвом зброї, обробкою шкіри, видобуванням золота. Він був посередником у торгівлі країн Середземномор'я з Індією та Ефіопією.
Уздовж Червоного моря , на заході Аравійського півострова, простягалася довга смуга півострова Хіджаз (кордон). Землеробством тут можна було займатися лише в окремих оазах. Через Хіджаз проходив караванний шлях з Ємена в Сирію. На цьому шляху виникло кілька міст: Мекка, Ясриб, Таїф. Найбільшою була Мекка, населення якої займалося торгівлею. Багаті жителі міста скуповували чужоземні товари й споряджали каравани, відправляючи їх двічі на рік у Сирію та Ємен. Торговий караван нерідко налічував до 300 верблюдів.
Значну територію у центрі Аравійського півострова займало слабо зрошене плоскогір'я Неджд. На більшій частині «кам’янистої Аравії» у пошуках пасовищ кочували бедуїни (степовики) зі своїми стадами верблюдів,овець та коней. Скотарство не завжди забезпечувало їхні потреби, і час від часу бедуїни здійснювали набіги на осілих сусідів або грабували купецькі каравани.
Араби поклонялися сонцю і місяцю, кам’яним стовпам - бетілі, яких вважали втіленням Бога та його житлом, вірили в добрих та злих духів. Різні племена вшановували різних богів. Перехід арабів до єдиної релігії - ісламу (покірність Богові) - пов’язаний з іменем Мухаммада.
У південній і південно-західиій частині півострова було чимало християн та іудеїв.
Головною арабською святинею вважався храм Кааба (з араб. — куб), що знаходився в центрі Мекки. Це була кам'яна будівля кубічної форми.
Виникнення єдиної держави.
У V-VI ст. серед населення Аравії спостерігається прагнення подолати племінну роздробленість і створити єдину арабську державу. Воно знайшло своє вираження в проповіді поклоніння одному Богу. У різних районах Аравії почали з’являтися проповідники однієї віри. У Мецці таким проповідником став Мухаммед.
Народився (20 квітня 570 — 8 червня 632) в місті Мекка в небагатій родині. В віці шести років, після смерті батьків, став сиротою. Надалі виховувався у далеких родичів, а пізніше в домі свого діда, і змалку був знайомий з торгівлею. Він найнявся вести справи багатої мекканської вдови Хадіджі, з якою одружився у 25 років. Після цього Мухаммед деякий час займався торгівлею, після чого виступив як проповідник.
Подружжя мало шестеро дітей, включаючи Фатіму, дочку. Відповідно до легенди, у 610 році, у віці 40 років, Мухаммед почав бачити видіння: звістку про те, що він є пророком Бога. Йому з'явився архангел Габриїл, який потім у місяць рамадан уві сні продиктував пророку текст Корану — священної книги мусульман.
В 613 році Мухаммед почав проповідувати, заохочував багатих допомагати бідним, закликал знищувати ідоли. В Мецці не знайшов підтримки,що змусило його в 622 році разом з послідовниками вирушити до Медіни .Саме тут сформувалися основні принципи релігійного вчення, ритуалу і організації громади. В Медіні побудовано першу мечеть, встановлено основні ритуали і обряди — правила молитви, посту і т. д.
У 630р. Мухаммед підійшов із військом під стіни Мекки і, не зустрівши опору, вступив у місто переможцем. Він сім разів обійшов Каабу, двічи поклонився і наказав викинути ідолів усіх божків, які прикрашали храм. Із того часу Кааба стала святилищем мусульман. Іслам переміг. Поступово навколо Мухаммада об’єдналася вся Аравія.
Авторитет Мухаммада був тут настільки високим, що місту навіть дали нове ім’я - Медина (місто Пророка). У Медині Мухаммад відкрив перший мусульманський храм - мечеть (від араб.«масджид» - місце поклоніння), визначив порядок богослужіння. Тих, хто прийняв іслам, стали називати мусульманами - відцаними Богові.
Нова релігія Мухаммеда приписувала кожному мусульманинові дотримувати п'яти правил: 1) вірити в єдиного Аллаха; 2) п'ять разів на день наказував здійснювати молитву (намаз), повернувшись обличчям до Мекки; 3) тримати місяць посту (рамадан), під час якого не можна їсти, поки не зайде сонце; 4) творити милостиню і сплачувати спеціальний податок на користь бідних: 5) хоч раз у життіі здійснити паломництво в Мекку (хадж) на батьківщину Пророка.
Згідно з Кораном, правовірним не дозволяється їсти свинину, грати в азартні ігри, жінки мають закривати обличчя.
Іслам, як єдина релігія сприяв об’єднанню арабських племен .
Причини об’єднання :
-- розповсюдження єдиної релігії -- ісламу
-- прагнення знаті зміцнити свою владу над бідняками, почати завоювання
сусідніх країн
--запобігання ворожнечі між родами та племенами (виникали через пасовиська та різні вірування )
-- необхідність об’єднання сил для боротьби з зовнішними ворогами
Сучасна Кааба розташована в центрі мечеті Аль-Харам (Священної) поруч із джерелом Земзем. Це кубічна кам'яна споруда без вікон, заввишки майже 10 м і завширшки близько 8 м із плоским дахом. Зовнішні стіни Кааби покриті чорною парчею, на якій вишито пророцтва Мухаммеда. Підлога Кааби викладена мармуром, жодних меблів у ній немає. У східному кутку стіни вмуровано Чорний Камінь у срібній оправі. За переказами мусульман, цей камінь є «зіницею Аллаха». Паломники йшли до нього, щоб довідатися про свою долю після смерті. Через Чорний Камінь грішники бачили пекельні тортури, а праведники — розкішне райське життя.
Хадж--паломництво в місяць -хіджжа в місті Мекка. Кожен фізично здоровий мусульманин, повинен зробити паломництво до Мекки щонайменше один раз у його житті. Ритуали Хаджу включають обхід сім разів навколо Кааба, торкаючись Чорного каменя, семиразовий біг між холмами Сафа і Марва , і символічне побиття камінням диявола в Miні.
Звід істин, які отримав від Аллаха і проповідував Мухаммад, був пізніше записаний в Корані (від араб, «ал-куран» - читання голосно напам’ять).
Кора́н - священна книга мусульман, звід істин для мусульман, записаних зі слов Мухаммеда. Послідовники ісламу вірять, що Коран - істинне слово Всевишнього (Аллаха), яке вміщує Його остаточну і повну волю щодо людства. Коран - книга не створена, а існуюча вічно, як сам Бог, вона - його слово.
Коран поділяється на частини - сури. Коран, Сунна вважаються священними книгами для мусульман. Згідно з ісламом, оригінал Корану зберігається на небі.
В теперішньому вигляді Коран має 114 глав, які називаються сурами. Сури поділяються на аяти (вірші). Сури розташовані так: найдовші - на початку, найкоротші - в кінці. Для Корану характерна своєрідна стилістика: це проповідь, пряма мова і розповідь від третьої особи. Коран - головна книга мусульман, із якою вони не розлучаються від народження. З раннього дитинства вони чують вирази з нього, і дуже часто по ньому вчаться читати. Кораном установлено норми, що регулюють усі сфери життя мусульман: молитву, піст, подружнє життя, харчування і вживання напоїв, успадкування майна.
Сунна – збірник висловлювань Мухаммеда та розповідей про його життя.
Крім Корану, чимало мусульман вшановують Сунну.
Норми Корану і Сунни є джерелом шаріату (правильного шляху) - зведення норм і правил, дотримання яких обов’язкове для вірян.
Зі смертю Мухамеда постало питання про його наступника. Оскільки,згідно з вченням ісламу, після Мухаммеда не могло бути інших пророків, то новий керівник мусульманської общини й арабської держави отримав титул халіф, що означає “заступник Пророка”. Перші халіфи обирались із соратників та родичів Мухаммеда, які утворили державу Арабський Халіфат .
Халіф ( «заступник пророка») – правитель Арабської держави .
Іслам не лише об’єднав арабів, а й поставив перед ними мету: поширити нову релігію серед «невірних» і тим підтвердити її правоту. Найшвидше це можна було зробити за допомогою зброї, тому перше століття існування Халіфату стало добою майже суцільних завойовницьких воєн. Арабські халіфи вміло скористалися з того, що дві великі сусідні країни - Візантія та Іран - повсякчас виснажували одна одну нескінченними війнами.
Найзначніші загарбання було здійснено за правління другого халіфа — Омара (634 – 644 рр.) На їхні території обрушилася на своїх швидконогих скакунах легка кіннота халіфа Омара. Невдовзі араби завоювали Сирію, Месопотамію, Палестину,Єгипет, Північну Африку і почували себе там справжніми господарями. Під приводом боротьби з «невірними» Омар остаточно знищив знамениту Александрійську бібліотеку.
Арабський халіфат – величезна держава арабів, утворена протягом VII – перш. полов. VIII ст..
Знання та культура арабського світу
- найвагоміший внесок зробили араби у розвиток природничих, точних наук, філософії та медицині
- вони вивчали й перекладали арабською праці Аристотеля,Гіппократа, Евкліда,Птоломея.
Європейці ознайомилися з працями Аристотеля за перекладами латинською мовою з арабської.
Освіта
- у Багдаді, Кордові, Каїрі існували вищі школи, у яких поряд із Кораном вивчалися світські науки. Ці вищі школи стали зразками для майбутніх західноєвропейських університетів.
- існували величезні бібліотеки (Каїр, Кордова та ін.), де було зібрано сотні тисяч книг.
Швидкому поширенню книг сприяло те, що в VІІІ ст. араби запозичили з Китаю мистецтво виготовлення паперу
Наука
- у Багдаді, Дамаску, Самарканді діяли великі обсерваторії. Арабські астрономи відкрили багато зірок і склали карти зоряного неба, визначили окружність Землі
- арабські математики створили алгебру; саме вони стали широко використовувати цифри, що були винайдені в Індії, але відомі нам як арабські
- араби першими стали робити вівісекцію — розтини живих тварин з метою дослідження функцій частин організму і причин захворювань
- у галузі медицини особливо уславився Ібн Сіна (980-1037 рр.). відомий у Європі підім`ям Авіценна
- арабські мандрівники (Ібн Фадлан,Аль-Масуді,Ібн Рустета ін.) відвідали першими країни, що не були навіть відомі у Європі. Залишили вони й унікальні описи життя східних слов’ян у ІХ – Х ст. Арабським мандрівникам був відомий значно більший світ, ніж європейцям. Для морських мандрівок араби створили зручний і надійний корабель –дау, точні карти і навігаційні прибори
Література
- нарешті, для всіх часів і народів неперевершеною пам’яткою арабської літератури залишається “Тисяча і одна ніч”, що увібрала в себе казки різних народів арабо-мусульманського світу
- швидко розвивалися різноманітні жанри поезії. Одним з найвідоміших поетів був Фірдоусі. Він створив величезний епос „Шахнаме”(„Книга царів”), в якому описуються діяння персидських шахів
Архітектура
- розквіт арабського Халіфату відзначився значним будівництвом. Будувалися величні мечеті,палаци халіфів, мавзолеї-гробниці, фортеці
Мавзолей Саманідів. Бухара. Х ст.
Звід істин, які отримав від Аллаха і проповідував Мухаммад, був пізніше записаний в Корані (від араб, «ал-куран» - читання голосно напам’ять).
Коран поділяється на частини - сури. Коран, Сунна вважаються священними книгами для мусульман. Згідно з ісламом, оригінал Корану зберігається на небі.
В теперішньому вигляді Коран має 114 глав, які називаються сурами. Сури поділяються на аяти (вірші). Сури розташовані так: найдовші - на початку, найкоротші - в кінці. Для Корану характерна своєрідна стилістика: це проповідь, пряма мова і розповідь від третьої особи. Коран - головна книга мусульман, із якою вони не розлучаються від народження. З раннього дитинства вони чують вирази з нього, і дуже часто по ньому вчаться читати. Кораном установлено норми, що регулюють усі сфери життя мусульман: молитву, піст, подружнє життя, харчування і вживання напоїв, успадкування майна.
Сунна – збірник висловлювань Мухаммеда та розповідей про його життя.
Крім Корану, чимало мусульман вшановують Сунну.
Норми Корану і Сунни є джерелом шаріату (правильного шляху) - зведення норм і правил, дотримання яких обов’язкове для вірян.
Зі смертю Мухамеда постало питання про його наступника. Оскільки,згідно з вченням ісламу, після Мухаммеда не могло бути інших пророків, то новий керівник мусульманської общини й арабської держави отримав титул халіф, що означає “заступник Пророка”. Перші халіфи обирались із соратників та родичів Мухаммеда, які утворили державу Арабський Халіфат .
Халіф ( «заступник пророка») – правитель Арабської держави .
Іслам не лише об’єднав арабів, а й поставив перед ними мету: поширити нову релігію серед «невірних» і тим підтвердити її правоту. Найшвидше це можна було зробити за допомогою зброї, тому перше століття існування Халіфату стало добою майже суцільних завойовницьких воєн. Арабські халіфи вміло скористалися з того, що дві великі сусідні країни - Візантія та Іран - повсякчас виснажували одна одну нескінченними війнами.
Найзначніші загарбання було здійснено за правління другого халіфа — Омара (634 – 644 рр.) На їхні території обрушилася на своїх швидконогих скакунах легка кіннота халіфа Омара. Невдовзі араби завоювали Сирію, Месопотамію, Палестину,Єгипет, Північну Африку і почували себе там справжніми господарями. Під приводом боротьби з «невірними» Омар остаточно знищив знамениту Александрійську бібліотеку.
Арабський халіфат – величезна держава арабів, утворена протягом VII – перш. полов. VIII ст..
У середині VIII ст. територія Халіфату простягалась від Атлантичного
океану до гір Паміру,від Сахари до Приаралля. Це була держава, що
володіла землями в Азії, Африці та Європі. Поступово завойовники-араби засвоїли більш високу культуру підкорених народів. У Халіфаті розквітла торгівля, зросли міста, а їхні вулиці прикрасили чудові палаци й мечеті.
Саме тоді була зведена головна мусульманська святиня Єрусалима - мечеть Омара, відома сьогодні як Аль-Акса (Далека). У завойованих країнах мусульмани боролися з язичниками. До релігій,які визнавали єдиного Бога - християнства та іудаїзму, - вони ставилися терпимо. Християни та іудеї обов’язково платили податки, але їх не змушували приймати іслам.
У 750 р. владу в Халіфаті захопила династія Аббасидів (нащадки Аббаса, дядька Мухаммада). Вони перенесли столицю до іракського міста Багдад. У цей час країна досягла вершини економічного розквіту. Застосування іригаційних систем забезпечувало успіхи землеробства, високі врожаї рису та бавовни. Араби розводили цінні породи коней і овець. Заслужена слава йшла про вироби ремісників - тканини, славнозвісну дамаську сталь, зброю, скляні та ювелірні вироби, парфуми. Купецтво вело широку і жваву торгівлю.
Двір халіфа потопав у розкоші. Пам’ять про це, як і про відомого халіфа Гаруна ар Рашида, збереглася в знаменитих казках «Тисяча і одна ніч».
Проте Аббасиди вже не могли тримати під контролем усе, що відбувалось у велетенській державі. Намісники окремих областей - еміри - поводилися як повноправні господарі підпорядкованих їм земель.
Від Халіфату одна за одною почали відпадати великі території - Іспанія, Марокко, Закавказзя, Середня Азія, Вірменія, Єгипет.
Невдовзі халіфи втратили реальну владу, а в XIII ст., під час монгольського нашестя, були навіть вигнані з Багдада. Арабська держава припинила існування, але на величезному просторі, яким колись управляли халіфи, поширився іслам. Виникло поняття «арабський світ».
океану до гір Паміру,від Сахари до Приаралля. Це була держава, що
володіла землями в Азії, Африці та Європі. Поступово завойовники-араби засвоїли більш високу культуру підкорених народів. У Халіфаті розквітла торгівля, зросли міста, а їхні вулиці прикрасили чудові палаци й мечеті.
Двір халіфа потопав у розкоші. Пам’ять про це, як і про відомого халіфа Гаруна ар Рашида, збереглася в знаменитих казках «Тисяча і одна ніч».
Проте Аббасиди вже не могли тримати під контролем усе, що відбувалось у велетенській державі. Намісники окремих областей - еміри - поводилися як повноправні господарі підпорядкованих їм земель.
Від Халіфату одна за одною почали відпадати великі території - Іспанія, Марокко, Закавказзя, Середня Азія, Вірменія, Єгипет.
Невдовзі халіфи втратили реальну владу, а в XIII ст., під час монгольського нашестя, були навіть вигнані з Багдада. Арабська держава припинила існування, але на величезному просторі, яким колись управляли халіфи, поширився іслам. Виникло поняття «арабський світ».
Знання та культура арабського світу
- найвагоміший внесок зробили араби у розвиток природничих, точних наук, філософії та медицині
- вони вивчали й перекладали арабською праці Аристотеля,Гіппократа, Евкліда,Птоломея.
Європейці ознайомилися з працями Аристотеля за перекладами латинською мовою з арабської.
Освіта
- у Багдаді, Кордові, Каїрі існували вищі школи, у яких поряд із Кораном вивчалися світські науки. Ці вищі школи стали зразками для майбутніх західноєвропейських університетів.
- існували величезні бібліотеки (Каїр, Кордова та ін.), де було зібрано сотні тисяч книг.
Швидкому поширенню книг сприяло те, що в VІІІ ст. араби запозичили з Китаю мистецтво виготовлення паперу
Наука
- у Багдаді, Дамаску, Самарканді діяли великі обсерваторії. Арабські астрономи відкрили багато зірок і склали карти зоряного неба, визначили окружність Землі
- арабські математики створили алгебру; саме вони стали широко використовувати цифри, що були винайдені в Індії, але відомі нам як арабські
- араби першими стали робити вівісекцію — розтини живих тварин з метою дослідження функцій частин організму і причин захворювань
- у галузі медицини особливо уславився Ібн Сіна (980-1037 рр.). відомий у Європі підім`ям Авіценна
- арабські мандрівники (Ібн Фадлан,Аль-Масуді,Ібн Рустета ін.) відвідали першими країни, що не були навіть відомі у Європі. Залишили вони й унікальні описи життя східних слов’ян у ІХ – Х ст. Арабським мандрівникам був відомий значно більший світ, ніж європейцям. Для морських мандрівок араби створили зручний і надійний корабель –дау, точні карти і навігаційні прибори
Література
- нарешті, для всіх часів і народів неперевершеною пам’яткою арабської літератури залишається “Тисяча і одна ніч”, що увібрала в себе казки різних народів арабо-мусульманського світу
- швидко розвивалися різноманітні жанри поезії. Одним з найвідоміших поетів був Фірдоусі. Він створив величезний епос „Шахнаме”(„Книга царів”), в якому описуються діяння персидських шахів
Архітектура
- розквіт арабського Халіфату відзначився значним будівництвом. Будувалися величні мечеті,палаци халіфів, мавзолеї-гробниці, фортеці
Мавзолей Саманідів. Бухара. Х ст.
Этот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалить