Перші царства в Китаї виникли наприкінці III тис. до н. е. Археологічні розкопки в долині Хуанхе показали, що в XVI—XII ст.до н. е. тут вже існували великі міста й поселення хліборобів. Археологи знайшли
столицю країни — Велике місто Шан. Були знайдені залишки палаців, храмів, будинки знаті. Місто мало навіть водопровід: дерев’яні жолоби підводили сюди чисту воду з гірського озера. Учені знайшли також неймовірну кількість знарядь праці, зброї, кісток свійських і диких тварин. Бронзові мечі, сокири, посудини та інші предмети свідчать про високу майстерність шанских ковалів.
Давнє китайське місто.Реконструкція
Це була держава Шань,але сусідні племена називали її Інь,тому цю державу прийнято називати Шань-Інь. Але царство Шань-Інь було не міцним, часто ставало жертвами нападу сусідніх племен. Близько 1000 р. до н. е. Шань – Інь було захоплено напівкочовими племенами Чжоу.
Держава Чжоу характеризувалася поступовим розвитком знарядь праці, винайденням заліза,що призвело до розширення оброблюваних земель. З часом намісники царя в деяких областях ставали могутнішими за самого царя і відмовлялися йому підкорятися.І згодом держава розпалася на велику кількість незалежних князівств.
Із II тис. до н.е. в Китаї існували окремі царства, які час від часу об’єднувалися в єдину державу, але частіше ворогували між собою.
Зрештою, сім найвпливовіших царств поділили між собою майже всю територію країни. Саме тому V – ІІІ ст. до н. е. називають добою «семи царств, що воювали».
Наймогутнішим з-поміж них виявилося царство Цінь.
Наприкінці III ст. до н. е. правитель династії Цінь до 221 р. до н.е. підкорив своїй владі всю країну.
221 р. до н.е. -- виникла єдина китайська держава — Піднебесна імперія, а її засновник прийняв титул Цінь Шихуанді, тобто «Перший імператор династії Цінь».
Цінь Шихуанді -- імператор єдиної Китайської держави -- 221 -- 210 рр. до н.е. Був дуже жорстокою людиною. Провів різноманітні реформи, які сприяли посиленню влади імператора та об'днанню країни.
Реформи Цинь Шихуанді
-- Країну поділено на 36 областей під контролем царських намісників,
проведено перепис населення
-- у населення була вилучена вся зброя
-- ввів єдині закони
-- введена єдина система мір , ваги, площі
-- однією з головних реформ стало вироблення єдиної для всього Китаю
ієрогліфічної системи письма
-- створив 500-тис. армію і завдяки їй захопив великі некитайські території
на півночі та сході
-- бойові колісниці замінені кіннотою, запроваджено залізну зброю
-- було узаконено приватну власність на землю
-- податки збільшено у 20-30 разів
-- велось активне будівництво шляхів, дамб, зрошувальних каналів
-- для боротьби з кочовими племенами хунну на півночі країни розпочав будівництво Великої Китайської Стіни, яку називали «Найдовшим кладовищем у світі». До будівельних робіт було залучено два мільйони селян, які нескінченним потоком ішли на північ. За робітничими загонами тяглися обози з одягом і продовольством. Будівничим доводилося працювати в жахливих умовах. Найбільше дошкуляли холод, злиденні харчі, батоги наглядачів. Не витримуючи нелюдських умов, селяни тисячами тікали. Страшна смерть чекала на втікачів: їх ловили й живими замуровували в стіну.
Це єдиний пам’ятник на Землі, який видно з Луни
Довжина цієї величної споруди, що стала символом Китаю, близько 6350 км, а висота — від 6 до 10 м, ширина – 5,5 м. Можуть проїхати 5 вершників !
Через кожні 2-3 км зводили могутні вежі.
Майстрам наказали зробити в гробниці луки-самостріли, щоб вони стріляли в тіх, хто спробує прорити хід і пробратися внутрь. Коли труну спустили вниз, хтось сказав, що майстри можуть проболтатися про скриті скарби. ому всіх, хто будував гробницю і приносив туди
коштовності, замуровали там.
А зверху посадили траву і дерева, щоб могила прийняла вигляд звичайної Гори.
Тільки у 1974 р. археологам вдалося знайти і розкопати гробницю Цінь Шіхуанді, про яку розповів давній китайський історик Сима Цянь.
Суворе правління першого імператора,високі податки та повинності виснажили населення країни. Тому невдовзі після його смерті спалахнуло велике народне повстання. Ватажок повстанців, сільський староста Лю Бан, оголосив себе засновником нової династії Хань. У 202 р. до н.е. він став китайським імператором.
Імперія Хань (202 р. до н. е. — 220 р.)
Навести лад у виснаженій країні з населенням майже 60 мільйонів Лю Бан зміг не одразу. Серед помічників нового правителя Лю Бана було багато вчених. За їхніми порадами він пішов на деякі поступки, Діючи гнучко й обережно, він скасував найжорстокіші закони та знизив податки. Багатьох рабів відпустили на волю. Для селян у 20 разів був зменшений земельний податок. У народну власність передали заповідні ліси, парки та водойми, що раніше належали ціньським правителям.
Імператор провів реформи в армії. Він створив легку рухливу кінноту. Для збільшення її чисельності були відкриті нові кінні заводи. У прикордонних районах з’явилися військові поселення, утворивши захисну смугу від нападу ззовні. Імператор проголосив землеробство основою господарства імперії та найшанованішим заняттям.
Розквіту Ханьська імперія досягла за часів імператора У- Ді (140
87 рр. до н. е.), правління якого називають «золотою добою».
Китай став потужною державою, усі частини якої були підпорядковані імператорові. Його накази втілювала в життя 130-тисячна армія чиновників. Державі належало виняткове право карбувати монети, продавати сіль та залізо. Імператор істотно розширив кордони імперії на півночі та заході, забезпечивши безперешкодний прохід торговельним караванам. Так було започатковано Великий шовковий шлях через Середню Азію на захід.
Цим шляхом до Китаю потрапляли раби, вироби зі скла, коштовні камені та прянощі.Вивозили залізо, нікель, лакований посуд, бронзові та інші ремісничі вироби і, звичайно, шовк, який ніде більше не виробляли.
Велйкий шовковий шлях — це найвідоміший торговельний караванний маршрут давнини, що виник у ІІ-І ст. до н.е.
Ним товари з Китаю потрапляли до Європи, Близького Сходу, Північної Африки.
Були завойовані Корея та сучасний В’єтнам. Потребуючи чимраз більших коштів, імператори наказували збільшувати податки та повинності, унаслідок чого селяни біднішали.
У ІІІ ст. офіційно скасували монетний обіг, почавши використовувати як гроші шовк і зерно. Скоротилася чисельність населення, а кількість міст зменшилася вдвічі.
У 184 р. вибухнуло повстання «жовтих пов’язок». 300-тисячна армія повсталих селян, які перев’язали голови жовтими стрічками, що уособлювали «прийдешню світлу еру загального добра», рушила на столицю. У 207 р. повстання зазнало поразки.
Однак у 220 р. держава розпалася на три царства. Незабаром півночи на Китай стали здійсьнювати набіги кочові племена гунів.
Суспільний устрій Китаю.
Усе суспільство Стародавнього Китаю поділялося на стани — ранги. Кожна така група мала певні права й обов’язки. Ранг був спадковим.
На вершині піраміди влади стояв імператор. Уважалося, що він має божественне походження, тому його називали «Сином Неба». Імператорська влада була необмеженою.
Це була держава Шань,але сусідні племена називали її Інь,тому цю державу прийнято називати Шань-Інь. Але царство Шань-Інь було не міцним, часто ставало жертвами нападу сусідніх племен. Близько 1000 р. до н. е. Шань – Інь було захоплено напівкочовими племенами Чжоу.
Держава Чжоу характеризувалася поступовим розвитком знарядь праці, винайденням заліза,що призвело до розширення оброблюваних земель. З часом намісники царя в деяких областях ставали могутнішими за самого царя і відмовлялися йому підкорятися.І згодом держава розпалася на велику кількість незалежних князівств.
Із II тис. до н.е. в Китаї існували окремі царства, які час від часу об’єднувалися в єдину державу, але частіше ворогували між собою.
Зрештою, сім найвпливовіших царств поділили між собою майже всю територію країни. Саме тому V – ІІІ ст. до н. е. називають добою «семи царств, що воювали».
Наймогутнішим з-поміж них виявилося царство Цінь.
Наприкінці III ст. до н. е. правитель династії Цінь до 221 р. до н.е. підкорив своїй владі всю країну.
221 р. до н.е. -- виникла єдина китайська держава — Піднебесна імперія, а її засновник прийняв титул Цінь Шихуанді, тобто «Перший імператор династії Цінь».
Цінь Шихуанді -- імператор єдиної Китайської держави -- 221 -- 210 рр. до н.е. Був дуже жорстокою людиною. Провів різноманітні реформи, які сприяли посиленню влади імператора та об'днанню країни.
Реформи Цинь Шихуанді
-- Країну поділено на 36 областей під контролем царських намісників,
проведено перепис населення
-- у населення була вилучена вся зброя
-- ввів єдині закони
-- введена єдина система мір , ваги, площі
-- однією з головних реформ стало вироблення єдиної для всього Китаю
ієрогліфічної системи письма
-- створив 500-тис. армію і завдяки їй захопив великі некитайські території
на півночі та сході
-- бойові колісниці замінені кіннотою, запроваджено залізну зброю
-- було узаконено приватну власність на землю
-- податки збільшено у 20-30 разів
-- велось активне будівництво шляхів, дамб, зрошувальних каналів
-- для боротьби з кочовими племенами хунну на півночі країни розпочав будівництво Великої Китайської Стіни, яку називали «Найдовшим кладовищем у світі». До будівельних робіт було залучено два мільйони селян, які нескінченним потоком ішли на північ. За робітничими загонами тяглися обози з одягом і продовольством. Будівничим доводилося працювати в жахливих умовах. Найбільше дошкуляли холод, злиденні харчі, батоги наглядачів. Не витримуючи нелюдських умов, селяни тисячами тікали. Страшна смерть чекала на втікачів: їх ловили й живими замуровували в стіну.
Довжина цієї величної споруди, що стала символом Китаю, близько 6350 км, а висота — від 6 до 10 м, ширина – 5,5 м. Можуть проїхати 5 вершників !
Через кожні 2-3 км зводили могутні вежі.
Багато людей загинуло від виснаження і непосильної праці. Для завершення цього небаченого в історії будівництва знадобилося кілька століть.
Цинь Шихуанді був дуже жорстокою людиною і безжалістно ставився до населення своєї держави. Щоб запобігти заколотам і змовам, імператор наказав переселити в столицю 120 тис. людей - представників знатних родів, де за ними уважно стежили. Джерела повідомляють, що невблаганний Шіхуанді стратив 460 учених, які не поділяли його ідей.
Цінь Шіхуанді заборонив пісні й перекази та розпорядився спалити всі приватні бамбукові книжки, крім релігійних текстів, книг з медицини, фармакології, агрономії й математики. Було видано наказ, що забороняв приватне навчання, а також критику уряду. Щоб запобігти невдоволенням, імператор запровадив 12 різновидів страти.
Неймовірна жорстокість імператора стала причиною замахів на його життя. Шіхуанді побудував собі 37 палаців, щоб ніхто не знав, де він перебуває. Проте у віці 48 років імператор раптово помер.
Ще за життя імператора почали будувати його гробницю.
Для гробниці Цінь Шіхуанді прорили гору. Внутрь помістили невеликі копії дворців, рідкосні речі і незвичайні коштовості. Спадкоємець престолу наказав захоронити з помершим усіх його дружин, які не народили йому дітей. Загинувших було безліч. В гробниці поставили також шість тисяч глиняних воїнов у рост людини, у повному знарядженні — охороняти покой свого властелина.
Цинь Шихуанді був дуже жорстокою людиною і безжалістно ставився до населення своєї держави. Щоб запобігти заколотам і змовам, імператор наказав переселити в столицю 120 тис. людей - представників знатних родів, де за ними уважно стежили. Джерела повідомляють, що невблаганний Шіхуанді стратив 460 учених, які не поділяли його ідей.
Цінь Шіхуанді заборонив пісні й перекази та розпорядився спалити всі приватні бамбукові книжки, крім релігійних текстів, книг з медицини, фармакології, агрономії й математики. Було видано наказ, що забороняв приватне навчання, а також критику уряду. Щоб запобігти невдоволенням, імператор запровадив 12 різновидів страти.
Неймовірна жорстокість імператора стала причиною замахів на його життя. Шіхуанді побудував собі 37 палаців, щоб ніхто не знав, де він перебуває. Проте у віці 48 років імператор раптово помер.
Ще за життя імператора почали будувати його гробницю.
Для гробниці Цінь Шіхуанді прорили гору. Внутрь помістили невеликі копії дворців, рідкосні речі і незвичайні коштовості. Спадкоємець престолу наказав захоронити з помершим усіх його дружин, які не народили йому дітей. Загинувших було безліч. В гробниці поставили також шість тисяч глиняних воїнов у рост людини, у повному знарядженні — охороняти покой свого властелина.
коштовності, замуровали там.
А зверху посадили траву і дерева, щоб могила прийняла вигляд звичайної Гори.
Тільки у 1974 р. археологам вдалося знайти і розкопати гробницю Цінь Шіхуанді, про яку розповів давній китайський історик Сима Цянь.
Суворе правління першого імператора,високі податки та повинності виснажили населення країни. Тому невдовзі після його смерті спалахнуло велике народне повстання. Ватажок повстанців, сільський староста Лю Бан, оголосив себе засновником нової династії Хань. У 202 р. до н.е. він став китайським імператором.
Імперія Хань (202 р. до н. е. — 220 р.)
Навести лад у виснаженій країні з населенням майже 60 мільйонів Лю Бан зміг не одразу. Серед помічників нового правителя Лю Бана було багато вчених. За їхніми порадами він пішов на деякі поступки, Діючи гнучко й обережно, він скасував найжорстокіші закони та знизив податки. Багатьох рабів відпустили на волю. Для селян у 20 разів був зменшений земельний податок. У народну власність передали заповідні ліси, парки та водойми, що раніше належали ціньським правителям.
Імператор провів реформи в армії. Він створив легку рухливу кінноту. Для збільшення її чисельності були відкриті нові кінні заводи. У прикордонних районах з’явилися військові поселення, утворивши захисну смугу від нападу ззовні. Імператор проголосив землеробство основою господарства імперії та найшанованішим заняттям.
Розквіту Ханьська імперія досягла за часів імператора У- Ді (140
87 рр. до н. е.), правління якого називають «золотою добою».
Цим шляхом до Китаю потрапляли раби, вироби зі скла, коштовні камені та прянощі.Вивозили залізо, нікель, лакований посуд, бронзові та інші ремісничі вироби і, звичайно, шовк, який ніде більше не виробляли.
Велйкий шовковий шлях — це найвідоміший торговельний караванний маршрут давнини, що виник у ІІ-І ст. до н.е.
Ним товари з Китаю потрапляли до Європи, Близького Сходу, Північної Африки.
Були завойовані Корея та сучасний В’єтнам. Потребуючи чимраз більших коштів, імператори наказували збільшувати податки та повинності, унаслідок чого селяни біднішали.
У ІІІ ст. офіційно скасували монетний обіг, почавши використовувати як гроші шовк і зерно. Скоротилася чисельність населення, а кількість міст зменшилася вдвічі.
У 184 р. вибухнуло повстання «жовтих пов’язок». 300-тисячна армія повсталих селян, які перев’язали голови жовтими стрічками, що уособлювали «прийдешню світлу еру загального добра», рушила на столицю. У 207 р. повстання зазнало поразки.
Однак у 220 р. держава розпалася на три царства. Незабаром півночи на Китай стали здійсьнювати набіги кочові племена гунів.
Суспільний устрій Китаю.
Усе суспільство Стародавнього Китаю поділялося на стани — ранги. Кожна така група мала певні права й обов’язки. Ранг був спадковим.
На вершині піраміди влади стояв імператор. Уважалося, що він має божественне походження, тому його називали «Сином Неба». Імператорська влада була необмеженою.
До вищих щаблів суспільства належали знать, воїни і жерці.
Правитель і його чиновники опікувалися веденням війн, збором податків, станом захисних дамб і зрошувальних систем.
У сільському господарстві основними виробниками залишалися селяни-общинники. Вони сплачували податки й повинні були служити у війську.
Наприкінці І тис. до н.е. на території Китаю поширилося рабство.
Рабами, яких можна було впізнати за клеймом на обличчі та стриженою головою, ставали не тільки самі засуджені, а й члени їхніх сімей.
Праця невільників використовувалась у різних галузях господарства.
Комментариев нет:
Отправить комментарий
Примечание. Отправлять комментарии могут только участники этого блога.