Поеми Гомера. Давньогрецьке суспільство за поемами Гомера. Тема п’ята.

Завдання :
-- опрацювати  § 28,  виписати  і вивчити :
-- ім’я – Гомер ( хто, де, коли, чим відомий )
-- які поеми написав Гомер
-- назва поеми і стислий запис про що розповідає поема
-- що стало приводом до Троянської війни
-- дата Троянської війни
-- хто такий Ахілл ? Чому він був безсмертним ?
-- що означає вислів  «Ахіллесова п’ята»  
-- як греки змогли захопити Трою
-- що означає вислів  «Троянський кінь»
-- хто такий Генріх Шліман
-- хто такий Одісей
-- поняття – аристократи, аристократія, демос
-- хто такі дорійці, коли вони завойовують ахейців
-- чому дорійці підкорили ахейців
-- повторити пройдений матеріал, поняття – держава, експлуатація, 
    продуктивність праці,класи



Вторгнення дорійців наприкінці II тис. до н.е. призвело до поступового занепаду і падіння Ахейської цивілізації. Культурний розвиток дорійців був значно нижчим. Вони не вміли будувати кам'яних споруд, жили в основному в напівземлянках, але мали одну важливу перевагу — вміли обробляти залізо.

Про тогочасне життя греків ми можемо дізнатися лише з археологічних знахідок  і поем Гомера «Іліада» та «Одіссея»» що вважаються  першими творами європейської художньої  літератури. Саме  тому ХІ-ІХ ст. до н.е. історики називають гомерівським періодом» або іноді —«темними віками».

Гомер (VIII ст. до н.е.)—легендарний давньогрецький поет,який вважається автором «Іліади» та «Одіссеї» – двох славетних грецьких епічних поем, що започаткували європейську літературу. Гомер був мандрівним сліпим поетом. Точних біографічних відомостей про нього не збереглося. Гомерові належить слава першого поета Греції. Ще в давнину сім грецьких міст сперечалися між собою за честь називатися його батьківщиною. Учені й дотеперточно не знають,у якому столітті він жив: у IX чи VIII ст. до н.е. Є й такі, хто вважає його сучасником Троянської війни, що відбулась у XIII ст. до н.е.

Давньогрецькі  поеми складалися в усній формі балад і легенд протягом чотирьох століть — з  XI до IX ст. до н.е. й зберігалися завдяки виконавцям — співцям-рапсодам. Він створив дві епічні поеми - «Іліаду» та «Одіссею». Поеми є не лише високохудожніми  літературними  творами, а й надзвичайно цінними історичними джерелами. Адже  автор,  розповідаючи  про  події чотирьохсотлітньої давнини, водночас відтворював сучасну йому дійсність.

Легендарний поет Гомер розповів у своїй поемі «Іліада» про Троянську війну, яка відбувалась в 1240—1230 рр. до н. е.  

Із покоління в покоління передавалися перекази про війну греків-ахейців і троянців. За легендами приводом для озброєного конфлікту стало викрадення сином царя Трої — Парісом дружини царя міста Спарта — Єлени Прекрасної.  .

Ось так про це розповідає один з міфів :
«...Ніхто не завважив, як під час гучного бенкету з нагоди весілля богині Фетіди та героя Пелея за деревами чорною тінню промайнула Еріда, лиха богиня чвар і розбрату. Нечутно наблизилась Еріда до божественних гостей і кинула на весільний стіл золоте яблуко із написом: «Найвродливішій». Три богині -  Гзра, Афіна Паллада та Афродіта -  почали суперечку, бо кожна вважала, що саме вона - найвродливіша. Заспокоїти їх зміг тільки Зевс-громовержець: Тобі доручаю, Гермесе, відпровадити мою дружину Геру та обох дочок -  Афіну Палладу й Афродіту -а ж за море на троянську землю. Там, на горі, багатій на чисті джерела, пасе череду юний Паріс. От хай Паріс і присудить золоте яблуко тій богині, котра, на його думку, найвродливіша.
Коли Гермес приніс Парісові те яблуко, юнак зніяковів. 

Тоді почала кожна з богинь умовляти юнака віддати яблуко їй. Гера обіцяла йому владу над усією Азією, Афіна - воєнну славу й перемоги, а Афродіта обіцяла  йому за  дружину найвродливішу із смертних жінок, Єлену, дочку громовержця Зевса й Леди. 

Недовго думав Паріс; почувши обіцянку Афродіти, він  віддав яблуко  їй. Відтоді  Паріс став улюбленцем Афродіти. А Гера й Афіна зненавиділи Паріса, зненавиділи вони й Трою і всіх троянців і надумали погубити місто й увесь народ... Щойно Єлена покинула з Парісом палац свого чоловіка,  царя Спарти Менелая, вирушив він додому. 

Страшенно розгнівався він, побачивши, що зрадила його Єлена і що викрадено його скарби. Цар рушив до свого брата Агамемнона,  щоб порадитися з ним, як помститися Парісові за його підступ... Незабаром 1200 кораблів відпливли на війну з троянцями»

Протягом десяти років ахейці, очолювані царем Мікен Агамемноном, довго намагалися взяти Трою, але їм це не вдавалося. 

…Багато прославлених героїв зібралося  біля стін Трої. Але не було серед них рівних могутньому Ахіллесу — синові царя Пелея та морської богині Фетіди. Усіх перевершував він силою й доблестю. Поки Ахіллес брав участь у боях, троянці навіть не наважувалися виходити за стіни міста.

Один з міфів про Ахілла розповідає, що його матір - морська богиня Фетіда, бажаючи зробити сина безсмертним, ще немовлятою погрузила його у води ріки Стікс. Вразливою залишилася тільки п’ятка, за яку Фетіда тримала малюка. Ахілл здійснив багато подвигів, переміг самого найкращого захисника Трої Гектора, помстившись за свого друга Патрокла, який був убитий в боях за Трою.  


І тільки хитрому царевичу Трої  Парису вдалоси загубити Ахілла.  Паріс направив стрілу в п’ятку Ахілла, якої не коснулися води чудодійної ріки. Звідси з’явився вираз – «ахіллесова п’ята», тобто вразливе місце в людині.

На 10 рік облоги, за порадою царя острова Ітаки Одіссея, греки зробили великого дерев’яного коня. Було побудовано велетенського дерев’яного коня, порожнього всередині. Ахейці сіли в кораблі та зробили вигляд, що відступають. Всередені коня сховалися добре озброєні воїни. Троянці, побачивши, що греки зняли облогу, дуже зраділи. Троянці зраділи закінченню війни.

Вони вийшли за мури міста, де їх зустрів один із ахейських воїнів, який пояснив, що кінь є подарунком богині Афіни. Троянці йому повірили і втягли дерев’яного коня до міста. Уночі, коли жителі спали, з коня вибралися Одіссей і 30 найкращих ахейських воїнів. Вони відчинили міську браму і впустили основні військові загони. Так було захоплено Трою.  



Вислів «троянський кінь» означає подарунок ворогові на його згубу; хитрі, підступні наміри.

У напівказкову оповідь Гомера повірив німецький археолог Генріх Шліман, який жив у XIX ст. і присвятив своє життя пошукам міфічного, як тоді вважали, міста Трої.І довів, що воно справді існувало! У 1870 р. він розкопав і дослідив руїни давньої Трої на півострові Мала Азія (територія сучасної Туреччини). Серед найважливіших знахідок Шлімана — величезний скарб із золотих речей, який він вважав багатствами царя Трої — Пріама.






Поема  “Одіссея”  розповідає про героя Троянської війни –царя острова Ітаки Одіссея. Після війни Одіссей вирушив на батьківщину. В «Одіссеї» події розгортаються після Троянської війни. Трою  вже зруйновано, грецьке військо повернулося  додому. Лише  Одіссей  ніяк не може потрапити на батьківщину. Причина, яка перешкоджає героєві дістатися  дому, проста -  він образив Посейдона, бога морів,  і  той постійно збиває його зі шляху.

Десять років носило героя морем, багато лихихпригод зазнав він. Але Одіссеєві вдалося здолати всі перешкоди на своєму шляху. Він звільнився від могутнього циклопа Поліфема, благополучно обминув острів солодкоголосих сирен—кровожерливих напівжінок-напівптахів, які заманювали необережних подорожан чудесним співом, а потім пожирали їх. Одіссей також зумів пропливти вузькою протокою між скелями, де жили два жахливих чудовиська — шестиголова Скілла ( Сцилла ) та всепоглинаюча Харибда . Навіть коли чарівниця  Каліпсо переконувала героя одружитися з нею й за це дістати безсмертя, він відмовився. 





Одіссей жив однією мрією — повернутися на батьківщину. Одіссея завжди рятували гострий розум і спритність, тому Гомер називає його хитромудрим. Закінчується поема тим, що Одіссей повертається додому, до своєї вірної дружини Пенелопи, яка терпляче чекала на нього довгих 20 років.

У поемах «Іліада» й «Одіссея» розповідається не тільки про Троянську війну та її героїв , а й про грецьке суспільство в початковий період панування дорійців. За дивовижними пригодами, змальованими в поемах, бачимо життя, побут, вірування й традиції людей тієї епохи, тому ці епічні твори є неоціненним історичним джерелом.
Проте, аналізуючи поеми Гомера, треба завжди  пам’ятати, що перед нами не історичний документ, а літературний твір, у якому поєднуються і правда, і художній вимисел автора.

Господарське  життя  греків за  гомерівської доби (ХІ—ІХ ст. до н. е.)
Мистецтво гартування заліза та виготовлення сталі грецькі ковалі опанували ХІ--ІХ  ст. до  н.е. Цей  період  називають «гомерівським», оскільки поеми Гомера є основним джерелом про ті часи. Чимало свідчень наводить Гомер про рівень розвитку тогочасного землеробства. 

Так, в «Іліаді» є епізоди, де героїв битви порівняно з биками, що орють землю, а два ворожих війська -  з женцями, кі йдуть полем назустріч один одному.

Важливе місце в господарстві посідало й скотарство. Худобу за часів Гомера вважали основним показником багатства. Про Одіссея, наприклад, довідуємося, що він володів дванадцятьма чередами великої рогатої  худоби та декількома отарами  овець, мав  багато  кіз  і  свиней.  

З поем Гомера відомо, що професійних ремісників за тих часів було небагато. Вони здебільшого не мали власних майстерень, а змушені були блукати від села до села в пошуках заробітку. До послуг ремісників зверталися в тих випадках, коли треба  було  виготовити  гарну зброю або дорогу  прикрасу. Зазвичай землероби та скотарі  самі  виготовляли необхідні  предмети побуту  та  знаряддя  праці.  Навіть  знатні не гребували цією роботою. У поемі «Одіссея» головний  герой  нахваляється,  що своє ліжко він виготовив сам.

Грецьке суспільство в поемах Гомера.

У гомерівську добу скликалися народні збори.  На них вирішували 

найважливіші питання- наприклад, оголошення війни чи укладання миру.

Дрібніші справи залагоджували старійшини.Вони,наприклад, визначали час переділу земельних ділянок.Здебільшого такі переділи відбувалися один раз на рік.У громаді кидали жереб, і кожна сім’я отримувала у своє  розпорядження  наділ. Але частина членів громади вже не мала змоги вести власне господарство на такому наділі. Найчастіше вони наймалися до заможних господарів або до родової знаті. 

Поступово почали складатися класи і різні групи населення.

Верхівка громади (старійшини, військові вожді) іноді  називала  себе аристос. Зрозуміло, що влада верхівки посилювалася в період воєнних випробувань. Під час війни громада збирала  народне ополчення, на чолі якого стояв вождь. Поступово голос аристократів став вирішальним і на народних зборах. Простолюд, вільне населення, яке володіло громадянськими  правами, називали демос, що  в  перекладі  з грецької означає «народ».

Аристократи -- представники знатних заможних родин. 

Аристократія -- влада найкращіх людей (аристократів)

Демос–це вільне трудове населення, яке мало громадянські права 

(приймало участь у народних зборах)  

Є в поемах Гомера згадка й про рабів. В аристократів могло бути до 50 рабів, і ставилися вони до них назагал непогано. Греки-дорійці вважали раба неповноправним членом своєї родини. Рабів  не допускали до роботи на землі, тому їх використовували здебільшого в домашньому господарстві та як пастухів. Такий різновид неволі називається домашнім рабством.

Отже, визначальною рисою суспільного розвитку Греції тих часів була поява двох груп населення, які мали різні інтереси, - аристократів і демосу.

Однак після перемоги над Троєю могутність ахейців продовжувалась не довго. Ахейські міста віддали багато сил цій війні. Поступово в них припиняється будівництво, перестає бути активною торгівля, стає меньше ремесел. Богаті землевласники, безземельні жителі міст і раби стали враждувати між собою. Міцні міста-фортеці  починають слабкішати . 

У ХІІ-ХІ ст.  до н.е. з півночі в Грецію прийшли нові грецькі племена. Ці племена називалися дорійцями .  

На відміну від ахейців, дорійці уже почали освоювати новий материал – залізо. Нові племена стали завойовувати Південну Грецію, в якій жили ахейці. Бронзові мечи ахейців були безсильними перед залізною зброєю дорійців. Під натиском дорійців рухнули ахейскі міста. ули знищені колись могутні Мікени і Тірінф. На деякий час Греція приходить в занепад.

Але завойовники виявилися талановитими учнями.Вони перейняли у жителів Мікен вміння ретельно обробляти метал, вирощувать оливкові дерева і виноград, будувати кораблі з парусами, виробляти глиняний посуд за допомогою гончарного круга. Поступово дорійці підкорили собі весь півострів Пелопонесс, острів Крит, острова Егейського моря і навіть проникли в Малу Азію.  Незабаром більша частина жителів стала говорити на мові дорійців. В Грециії  стали створюватися нові міста .