Давні слов’яни

Ми з вами живемо в Україні. Наші давні предки – слов’яни. Вони проживали на території України понад 1500 років тому.

Слов’яни – предки 15 сучасних європейських народів. Вони з найдавніших часів жили на території Європи -- на лісостепових просторах від Вісли до Дніпра.

Вчені умовно поділяють усіх слов’ян на три гілки: 

західну, східну та південну.

Східні слов’яни -- українці, росіяни, білоруси

Західні слов’яни -- словаки, чехи, поляки 

Південні слов’яни -- хорвати, серби, чорногорці, македонці, болгари, словенці

    

Українці разом з білорусами та росіянами належать до східної гілки слов'янських народів. Предків сучасних слов’янських народів називають давніми слов'янами. 

Жили вони племенами.Кожне плем’я мало власну назву, що зазвичай походила від назви тієї місцевості, де воно мешкало. Племена об’єднувались в союзи. Назви цих племенних союзів зберіг літопис «Повість минулих літ». 

На території України проживали 7 союзних племенних об’єднань слов’ян, а саме :

сіверяни, деревляни, поляни, волиняни, уличі, тиверці, білі хорвати.

Саме них вважають безпосередніми предками українців.

Основним заняттям давніх слов’ян було землеробство та скотарство.

Наші предки вирощували просо, ячмінь, пшеницю, жито, овес, льон і коноплі. З городини знали горох, ріпу, редьку,цибулю й часник. З тварин розводили корів, кіз, овець, свиней. Помічниками в слов’янських господарствах були воли та коні. Живучи поміж лісів, у краю річок та озер, слов’яни були вправними мисливцями та рибалками, полювали не лише для того, щоб здобути додаткові харчі, а й заради хутра - чи не найціннішого товару, який збували сусіднім народам. Слов'яни займались бортництвом --

збиранням дикого меду.

Слов’яни займались і ремеслом.

Ремесло – це заняття людей з виготовлення знарядь праці та побутових предметів, одягу.У слов’ян було понад 40 видів ремесел, але найрозвинітишими було ковальство, ткацтво, гончарство , ювелірне ремесло. 

Слов’яни проживали в селищах. Житло будували з дерева та глини, зверху вкривали соломою або очеретом. 

Будівлі ховалися за великим земляним валом. Згодом на валах з’явилися дерев’яні укріплення. Селища ставали багатолюдними і перетворювалися на міста – городи (від слів “городити”, “обгороджувати”). Звідси і походить давнослав’янська назва міста – град.

Управління слов’ян.

Слов’яни жили племенами. Кожне слов’янське плем’я обирало князя. Це була шанована всіма людина.

Під час війни князь був найстаршим серед воєначальників – воєвод, він очолював дружину ( військо). Для вирішення важливих справ князь скликав народні збори - віче, на яких колективно вирішувалися питания життя племені.

Віче --- це народні збори, на яких вирішувалися найважливіши питання життя племені.


Дружина – військо слов’ян.

Давні слов’яни були язичниками, тобто обожнювали сили природи - сонце, небо, грім та блискавку. Боги давніх слов’ян: Дажбог – бог Сонця, Сварог – бог вогню, Перун – бог грому і блискавки, Лада – богиня кохання, Мара – богиня хвороб і смерті, Дана – богиня води, Макош – богиня землі.




Близько ІХ ст.. у слов’ян виникла держава з центром у Києві.

За легендою, яку переказую «Повість минулих літ», Київ виник як центр слов’янського племені полян наприкінці V  - на початку VІ ст..



Згідно легенди його побудували три брати Кий, Щек і Хорів. Це підтверджують i археологічні знахідки на Старокиївській ropi: археологам пощастило розкопати рештки городища Кия, яке відносять до  VІ ст. На думку сучасних істориків, Кий був реальною історичною особою -- полянським князем.  Biн мав неабиякий полководницький талант, здійснив чимало воєнних походів.

Найдавніша датована згадка про містo наведена в літописі під 862 р. За тих часів Київ був політичним центром східнослов’янських племен. 

Він об’єднав навколо себе полян, деревлян, сіверян, уличів, тиверців, а на початку Х ст.  місту корилися майже вci східнослов’янсыкі племена.

Зараз Київ – це столиця нашої держави – України.
Назва Україна вперше згадується в літописі у 1187 році i вказує на такі українські землі: Київщину, Переяславщину, Чернігівщину.