Берестейська унія.

Завдання:
-- прочитати § 8 і матеріал блога
-- виписати і вивчити :
   -- Берестейська унія ( поняття, дата, передумови, причини, зміст, 
      наслідки )
  -- прихільники, противники Берестейської унії
  -- при якому польському королі прийнята Берестейська унія
  -- поняття -- греко-католицька церква
  -- полемічна література ( поняття, представники )
  -- імена : Василь-Костянтин Острозький, Михайло Рогоза, Іпатій Потій
  -- усно на питання після § 8 

Ще з моменту розколу християнства 1054 року на православну та католицьку гілки ідея унії (об’єднання) двох церков завжди знаходила своїх прихильників. 

Питання про унію католицької та православної церков набуло особливої популярності після укладення Люблінської унії 1569 р.

Православ’я поступово втрачало свої позиції, і це відбувалося на тлі зміцнення позицій католицизму. 

Метою унії на даному етапі стало приєднання православної церкви до католицької з обов’язковим визнанням верховенства папи римського. За цієї умови Ватикан розширив би сфери впливу на Схід і помітно збільшилися б церковні володіння.

У Речі Посполитій активну пропаганду унії розгорнув орден єзуїтів.

Ініціаторами укладення унії з української сторони стали православні єпископи Гедеон Балабан та Іпатій Потій, а також впливові українські магнати.

Польська влада та король Сигизмунд ІІІ всіляко підтримувала унійні прагнення православних ієрархів, вважаючи, що єдина віра є чинником зміцнення держави. Церковна унія розглядалася, по-перше, як шлях до остаточного закріплення українських і білоруських земель; по-друге, перехідний етап до чистого католицизму і, нарешті, як засіб до денаціоналізації українців та білорусів, оскільки з церковною латинізацією пов’язувалася й полонізація.

У жовтні 1596 р. в Бересті було проведено церковний собор для обговорення питання унії, й на цьому соборі відбувся розкол православної церкви. Г. Балабан відмовився від ідеї унії й підтримав князя К. Острозького в його виступах проти створення об'єднаної церкви. Проте перешкодити оформленню унії вони не змогли.

 Передумови унії :

-- єдина релігія – християнство

-- в українському суспільстві поширювалися ідеї церковного єднання

-- поява в Україні прихильників церковної унії

-- посилення процесу окатоличення та ополячення українського населення 

   після Люблінської унії та перехід частини української шляхти до 

   католицької віри з різних причин:

   а) цим відкривався шлях до привілеїв бо посад 

   б) отримання рівних з поляками прав 

   в) прилучення до польської культури

   Причини укладення унії:

— прагнення католицької церкви розширити свій вплив на Схід
   і підпорядкувати православних українців Папі Римському 

— Річ Посполита вважала єдину віру чинником, що зміцьнює державу,
    і розцінювала  унію як перехідний етап до чистого католицизму , а також
   як засіб до денаціоналізації українців та білорусів, оскільки з церковною
    латинізацією пов’язувалася й полонізація.

-- послаблення православної церкви внаслідок кризи  

-- занепад православної церкви, яка вже не могла бути гарантом 

    збереження національних традицій та осередком культурного життя

— частина православних духовенства і знаті намагалися позбавитися 

    нерівноправності з католиками, посилити свої позиції, досягти 

    зближення із західноєвропейською    культурою

Польським королем Сигізмундом IIІ Вазою було скликано церковний собор у Бересті (Бресті),який відбувся 16–20 жовтня 1596 р.

Собор затвердив акт унії, про що було оповіщено окремим посланням митрополита.

Зміст Берестейської унії (1596 р.):

-- православна і католицька церкви об'єдналися в греко-католицьку                 (уніатську) 

--уніатська церква зберігала православні обряди, свята, таїнства, 

  особливості храмового будівництва, іконопису церковнослов'янську мову       богослужінь, право на митрополичу та єпископські кафедри, право на           одруження нижчого духовенства 

-- уніатська церква визнавала зверхність Папи Римського, учення 

   католицької церкви 

-- було визнано деякі засади католицького віровчення (догмати), зокрема

  догмат про  походження СвятогаДуха від Отця й Сина  (православні 

  визнають, що Дух Святий походить лише від Отця) 

-- уніатське духовенство зрівнювалося в правах із католицьким, 

   звільнювалося від сплати податків 

-- шляхта та міщани, які прийняли унію, також зрівнялися в правах із 

   католиками, набули права обіймати посади в державних і міських  урядах.

Унію прийняли шість із восьми єпархій Київської митрополії : 

Київська, Володимир-Волинська, Турово-Пінська, Луцька, Холмська і Полоцька ---Перемишльська та Львівська єпархії прийняли її згодом — відповідно у 1692 та 1700 роках.

Украшська церква розпалася на два табори — православних та yніатів (греко-католиеівв). Між ними розпочалася ідейна боротьба.

Прибічники унії :

-- Вищі церковні ієрархи;

    • частина магнатів і шляхти;

    • частина міщан

– Іпатій Потій та Кирило Терлецький

Противники унії :

-- Приходські священики;

    • селяни;

    • церковні братства

 -- князь Костянтин Острозький та Єпископ Гедеон Балабан

Першим греко-католицьким митрополитом став Михайло Рогоза, а по його смерті — Іпатій Потій.

Наслідки укладення Берестейської унії:

—утворилася Українська греко-католицька церква, якя обстоювала 

   національну  ідентичність українців і чинила опір покатоличенню 

--унаслідок Берестейської унії православна церква на Україні розкололася        на дві частини — греко-католицьку і православну

—почалася боротьба православних із греко-католиками, в українському

   суспільстві загострилися релігійні суперечності 

— не відбулося обіцяне зрівняння в правах уніатів із католиками

-- у результаті унії замість однієї церкви на українських землях  виникли 

   дві.Розпочалася  тривала боротьба «Русі з Руссю» — між православними і 

   греко-католиками

-- українська православна церква не припинила пошуку шляхів свого 

   оновлення. У цьому вона стала спиратися на підтримку світських                  елементів — православних українських  шляхтичів, міщан і козацтва

-- в українському суспільстві загострилося протистояння на ґрунті 

   віросповідання. Захист  православ’я став основним гаслом українців 

   у національно-визвольній боротьбі   кінця ХVI — першої половини ХVII ст.

Назва «греко-католицька церква» має історичне походження.До Берестейської церковної унії українські й білоруські православні на землях у складі Речі Посполитої, підлеглі константинопольському патріарху вважали себе приналежними до східного грецького обряду християнства і казали, що сповідують «грецьку віру». Після унії для вирізнення тих, хто її підтримав у Римі, стали вживати назву «греки -католики».

Становлення греко-католицької церкви відбувалося за підтримки польської влади і Папи римського. Часто супроводжувалося утисками і насильством над православними.

Полемі́чна літерату́ра (від грец. πολεμιχός — войовничий) — підбірка текстів різних авторів, у яких обговорюються проблемні питання релігійної дискусії між католицькою та православною церквами з метою їх об'єднання.

Особливого розвитку  полемічна література набула в XVI – XVII  ст., коли католицизм почав релігійно-ідеологічний наступ на православ'я, а також у зв'язку з Брестською церковною унією 1596 р. Поштовхом для розвитку полемічної літератури  стала книга польського публіциста — єзуїта Петра Скарґи «Про єдність церкви Божої»     (Вільно, 1577 р.).

У відповідь з'явилися анонімні памфлети українських православних літераторів, твори видатних українських письменників-полемістів

Г. Смотрицького, Христофора Філалета, Івана Вишенського, Стефана Зизанія, М. Смотрицького, З. Копистенського, М. Андрелли та ін. 

Зокрема, «Апокрисис» («Відповідь»), виданий в Острозі польською (1597 р.) і староукраїнською (1598 р.) мовами, написаний Христофором Філалетом у відповідь Петру Скарги, гнівно виступає проти підступної політики папства та зрадницьких дій верхівки українського духовенства, застерігає, що польсько-шляхетська політика соціального і національно-релігійного гноблення українців і білорусів може викликати народне повстання. «Апокрисис» мав велику популярність в Україні і Білорусі.

«Календар римский новый»  Г.Смотрицького «змагається» за незалежність «руської віри» з єзуїтом Б. Гербестом, критикує католицьке вчення про божественне походження папської влади і відкидає григоріанський календар. Твір Смотрицького не завжди дотримується теологічних аргументів, натомість використовує гумор з приповідками і прислів'ями, написаний мовою наближеною до народу, і тому стає доступним широким масам.

Однак полемісти не обмежувалися проблемою боротьби з наступом католицизму. У своїх творах вони порушували питання реформування самої православної церкви, колективного управління її справами, висміювали відсталість і консерватизм православних ієрархів. Крім того, піднімалися і соціально-політичні проблеми: нерівноправності людей, експлуатації людини людиною й одного народу іншим. 

Особливий полемічний пафос виділяє твори Івана Вишенського. Наприклад, у «Посланні до єпископів» він викриває духовенство як користолюбців, що забули Бога. Єдиним способом порятунку людини від егоїзму і жорстокості світу він вважав чернецтво. Сам Вишенський емігрував до Греції і став ченцем-відлюдником в одній з святих печер на горі Афон.

Костянтин-Василь Острозький ( 1526 —   1608) — український князь, магнат, воєнний, політичний і культурний діяч, меценат ВКЛ. Один з найзаможніших і найвпливовіших магнатів Великого Князівства Литовського у Речі Посполитій, сенатор Речі Посполитої, «некоронований король Русі-України». Син великого гетьмана литовського князя Костянтина Івановича Острозького.  

Він був великими шанувальником і покровителем освіти, науки й мистецтва в Україні. Своїм коштом він відкрив близько 30 шкіл, заснував Острозьку академію (1578 р.) — прототип вищої школи а Україні. Засновник слов’яно-греко-латинської школи ,  засновник Острозької академії, друкарні в Острозі. 

Саме Острожка академія стала підґрунтям широкого оновлення національної освіти в Україні кінця XVI — початку XVII ст. За сприянням К. В. Острозького в Острозі була зібрана велика бібліотека, яка включала в себе грецьку та західноєвропейську богословську літературу, передруки античних творів, словники, космографії, граматики та інше. В 1575 році запросив переслідуваного Івана Федорова для організації друкарні в князівській резиденції. Завдяки острозькій друкарні світ побачило більше 20 видань, в тому числі перший повний текст Біблії слов'янською мовою 1581 року («Острозька Біблія»). У 1560-х роках К. В. Острозький виступав за те, щоб Україна увійшла на рівних правах з Польщею та Литвою до нового федеративного державного утворення – Речі Посполитої.1569 р. став сенатором. Був фактичним провідником Руси-України під час Люблінської унії 1569 року, підписав Люблінську унію Противник   Берестейської церковної унії.

Помер князь у 1608 р. і був похований у Богоявленському зайцевому храмі Острога.

Миха́йло Васи́льович Рагóза (1540 – 1599) — митрополит Київський, Галицький та всієї Русі, який увійшов в історію своєю участю у Берестейській унії в якості одного з її організаторів.Походив з дрібної білоруської шляхти, сам був родом з Волині. Проводив реформи православної церкви з метою підвищення авторитету духовенства та зменшення впливу світської влади в церковні справи. З 1590 ввів практику щорічних соборів з присутністю на них представників духовенства, шляхти і братств. Хоча не належав до ініціаторів унії, підтримав цю ідею та відіграв істотну роль в приготуванні і реалізації собору в Бересті, що був скликаний на 6 жовтня 1596 року, де й було проголошено Берестейську унію, яка дала початок Уніатській Церкви.Став першим греко-католицьким митрополитом.

Іпатій Потій (1541–1613)-- український письменник-полеміст, уніатський митрополит (1599-1613),один iз засновникiв греко-

католицької (унiатської) церкви на Українi, активний учасник Берестейського собору 1596р.