Люблінська унія

Завдання :
Прочитати параграф 2, виписати і вивчити :
-- Люблінська унія ( поняття, дата, хто уклав, передумови, причини,
                              мета, умови, позитивні та негативні наслідки )
-- поняття – унія, республіка, федеративна держава, «шляхетська
                    демократія»
-- знати назви та розташування воєводств на укр. землях
-- Третій Литовський статут ( дата, зміст, наслідки )

-- усно на питання, пит. 10, 11 . пит. 12 письмово



Люблінська унія — міждержавна угода про об'єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського в єдину державу — Річ Посполиту, підписана 
1 липня 1569 р.

Річ Посполита дослівно означає «спільна справа»

Статті угоди, розглянуті на спільному польсько-литовському сеймі у м. Любліні (нині на територрії Польщі), затверджені депутатами Польщі і Литви. Люблінська унія завершила започатковане Кревською унією 1385р. об'єднанню двох держав. Згідно з угодою на чолі об'єднаної держави ставав обраний король, упроваджувався один спільний сейм і сенат. Литва зберігала власне судочинство, адміністрацію, окреме військо, скарбницю та офіційну «руську» мову. Одночасно Волинське, Київське, Брацлавське та Підляське воєводства відійшла  від Великого князівства Литовського до складу Польщі.

У 1569 р. Польське королівство й Велике князівство Литовське підписали унію про об'єднання. Ця подія мала доленосне значення не тільки для поляків і литовців, а й для білорусів та українців.

Передумови укладення унії.

З литовської сторони :

-- ослаблення Великого князівства Литовського через війни з Московією наприкінці XVI - у першій половині XVII ст.; втрата значної частини своєї території через поразку в Лівонській війні;

-- послаблення позицій литовських магнатів - прихильників незалежності Литви. Литовські шляхтичі відкрито заявляли про своє бажання об'єднатися з Польщею .

-- литовці прагнули до об'єднання, оскільки хотіли полегшити військові тяготи й отримати такі самі широкі привілеї, як і польські шляхтичі.

З української сторони :

-- українські шляхтичі прагнули в об'єднаній державі краще налагодити оборону від турецько-татарських набігів і покласти край збройним нападам на польсько-українському прикордонні;

-- поліпшити торгівлю з країнами Західної  Європи, адже торгові шляхи проходили через Польщу.

З польської сторони :

-- Польща намагалася скористатися послабленням. Великого князівства Литовського,аби розширити свої володіння на Сході, мала потребу в нових орних землях і залежних селянах.

Причини Люблінської унії .            

-- ослаблення Литви внаслідок московсько-литовських воєн кінця XV –

    поч. XVI ст.;

-- прагнення Польщі отримати українські землі й залежних селян;

-- прагнення українських, білоруських, литовських шляхтичів мати 

    рівні права з польськими землевласниками;

-- необхідність організації спільного ефективного захисту від турецько-

   татарських набігів

Мета Люблінської унії :

-- об'єднання Польщі та Литви в єдину державу для боротьби з 

татарською агресією і  Московським князівством 

-- розширення володінь Польщі на Сході

Умови Люблінської унії

-- внаслідок об’єднання Польщі та Великого князівства Литовського 

    утворювалася нова держава — Річ Посполита 

-- очолювати Річ Посполиту мали: виборний король, спільний сейм і сенат 

-- Польща та Литва проводили спільну зовнішню політику

-- угоди з іншими державами мали укладатися від імені Речі  Посполитої.

-- литовська, українська й польська шляхта були зрівняні в правах і                 отримували право на володіння маєтками по всій території Речі 

    Посполитої 

-- ліквідовувалися митні кордони, запроваджувалася єдина грошова одиниця

-- Литва зберігала своє право і суд, адміністрацію, військо, скарбницю, мову

-- перехід до складу Польщі українських земель — Підляшшя, Волині, 

    Київщини та Брацлавщини , поділ українських земель на 6 воєводств

Герб Речі Посполитої

Після Люблінської унії на українських землях, які відійшли до Речі Посполитої, відбулися суттєві зміни в адміністративно-територіальному й політичному устрої. Адміністративно-територіальний устрій запроваджувався за польським зразком. На українських землях було утворено шість воєводств:

1. Руське (з центром у Львові).

2. Белзьке (з центром у Белзі).

3. Подільське (з центром у Кам’янці).

4. Волинське (з центром у Луцьку).

5. Брацлавське (з центром у Брацлаві).

6. Київське (з центром у Києві).

Воєводства очолювали призначені урядом воєводи,  які мали такі повноваження:
-- їм належала вся місцева влада 
-- вони керували шляхетським ополченням;
-- головували на місцевих сеймах;
-- стежили за діяльністю шляхетських земських судів.


Воєводства поділялися на повіти або землі. Їх очолювали старости й каштеляни (коменданти фортець).

Після Люблінської унії сталися зміни і в законах, які діяли в українських землях. Вони закріплювалися Третім Литовським статутом 1588 р., згідно з яким селяни, що прожили на землі феодала понад 10 років, ставали кріпаками. Феодали одержали право розшуку й повернення селян-утікачів протягом 20 років. 


Отже, Третій Литовський статут встановлював на українських землях кріпацтво.
Зміст :
— тривалість панщини визначалася волею пана; 
— селяни позбавлялися права розпоряджатися своїм майном, заповідати або
    відчужувати його без згоди феодала; 
— шляхтич отримав право карати на смерть своїх кріпаків; 

— селян-утікачів розшукували протягом 20 років

Запроваджувалася система шляхетських станових судів. Вона включала гродські, підкоморські та земські суди. Старостинські гродські суди розглядали кримінальні, а також цивільні справи. У підкоморських судах засідав підкоморій — суддя, який розглядав справи про розмежування шляхетських маєтків. Земські суди складалися із судді, підсудка і писаря, їх обирала місцева шляхта. Вони розглядали шляхетські позови, які не брали до розгляду гродські та підкоморські суди.

У воєводствах і повітах періодично скликалися сеймики. На них вирішувалися переважно місцеві питання, а також обирали депутатів на загальнодержавний сейм і до Коронного Трибуналу.

Унія — союз.

Федерація — союзна держава, яка складається з кількох державних утворень, кожне з яких має власні органи влади, але водночас підпорядковується загальнодержавним органам влади.

«Шляхетська демократія» — назва, що використовувалась стосовно устрою Речі Посполитої, за якого провідна роль у державі належала привілейованому стану, який управляв країною від імені всього народу.

Литовський статут—збірник правових актів і документів Великого князівства Литовського. 

Відомі три Литовськістатути:«Старий» (1529p.),«Волинський» (1566 р.) і «Новий» (1588p.). 

Усі вони написані староукраїнською та старобілоруською мовами. Містять правові документи переважно державного, земельного, кримінального, процесуального права.Найдосконаліший статут 1588 р.

Джерелами для укладачів статутів слугували давньоукраїнське руське) право, зокрема «Руська правда», а також місцеві правові акти, римське, польське та німецьке право. Чинність Литовських статутів поширювалася на всі землі (включно з українськими), що входили до Великого князівства Литовського.

Наслідки Люблінської унії для України
Позитивні :
-- об’єднання більшості українських земель у межах однієї держави
-- унія сприяла культурному та політичному згуртуванню українського 
    народу 
-- склалися передумови для оформлення української нації
-- прискорився процес зростання українського козацтва й перетворення 
    його на самостійну політичну силу 
-- зростання впливу культури Західної Європи, який сприяв культурному 
    піднесенню в Україні, поява мережі закладів освіти

Негативні :
-- втрата українцями власної державності
-- зростання повинностей і податків
-- українське населення зазнає національно-релігійних утисків
-- відбувалося обмеження політичних, економічних, станових та особистих 
    прав українців 
-- багато українських князів і шляхта ополячувалися. Це означало, що 
   українське суспільство втрачало свою політичну еліту
-- українці потерпали від сваволі з боку шляхти і коронного польського 
    війська
- польська держава не здатна була захистити українські землі від турецько-
   татарської агресії

Результати Люблінської унії для українців були суперечливими, негативні наслідки значно ускладнили процес формування української нації.