Боротьба за владу на Лівобережній Україні. Андрусівське перемир’я 1667р.

Незадоволена політикою 
І. Виговського козацька старшина на чолі з І.Богуном об’єдналася навколо Ю. Хмельницького й висунула його на гетьманство.

28 вересня 1659 р. на Генеральній військовій раді в Білій Церкві старшини антипольського напрямку домоглися обрання гетьманом Юрія Хмельницького.

Завдання :
Опрацювати § 22 п. 3 -- 4  , виписати і вивчити :
-- Ю.Хмельницький ( роки гетьманування, коли, з ким, який договір 
   ( договори ) підписав, яку політику проводив )
-- Переяславські статті
    ( дата, сторони, який гетьман підписав, зміст, наслідки )
-- Чуднівська кампанія ( що це, коли, під час чого відбулась, наслідки )
-- Слободищенський трактат
    ( дата, сторони, який гетьман підписав, зміст, наслідки, інша назва
      договора )
-- Яким Сомко ( хто це і чим відомий )
-- Павло́ Тете́ря ( роки гетьманування, вказувати де був гетьманом , яку
    політику  проводив)
--  Чорна Рада ( поняття, дата, хто обраний гетьманом Лівобережжя )
--  І.Брюховецький ( роки гетьманування, де був гетьманом, коли, з ким,
    який договір ( договори )  підписав, яку політику проводив )
-- Батуринські статті
   ( дата, сторони, який гетьман підписав, зміст, наслідки )
-- Московські статті
   ( дата, сторони, який гетьман підписав, зміст, наслідки )
-- Андрусівській договір
   ( дата, сторони, причини, зміст, наслідки )
-- усно на питання після § 22

Ю.Хмельницький (1641 – 1685рр.)--син Б.Хмельницького., був наймолодшою дитиною Б.Хмельницького та його першої дружини Ганни Сомко. Здобув добру домашню освіту. Був добре обізнаний зі Святим Письмом, знав кілька мов - грецьку, латину, польську. Вчився Юрій Хмельницький і в Києво-Могилянській академії, але недовго, бо через погіршення здоров'я гетьман повернув сина до Чигирина, де той продовжив навчання вдома.

У 1657р. зовсім молодий Юрій був проголошений гетьманом України. 27 жовтня 1659 р. він пішов на укладення нового Переяславського договору з Росією, який істотно обмежував суверенітет Української держави. 17 жовтня 1660 р, під тиском старшини підписав з Польщею Чуднівський договір. Ю. Хмельницький неодноразово підкорявся то Московському царству, то повертався на бік Польщі, то ставав васалом Османської імперії. Наприкінці 1662 р. . він відмовився від гетьманства і на деякий час постригся в ченці. 
У жовтні 1669р. Ю. Хмельницький потрапив до рук татар і був відісланий до Стамбула. На початку 1677р. він призначається Портою володарем «Руського князівства» зі столицею в Немирові. Ю. Хмельницький робив невдалі спроби об'єднати Україну. Після укладення Бахчисарайського договору 1681 р. був відкликаний до Стамбула. Його було вбито за невідомих обставин.

На гетьманство Юрія Хмельницького обрали 28 вересня 1659 р. Своє гетьманування Юрій Хмельницький вирішив розпочати укладенням нового договору з Московією. Він прагнув рівноправних і взаємовигідних умов, які дали б змогу зберегти незалежність Української держави у конфедерації з Московією. Проте переговори, що відбулися 17 жовтня 1659 р. в Переяславі, мали для України небажані результати. Тиск московських воєвод і 40-тисячного московського війська змусили Юрія Хмельницького і старшину підписати варіант договору, запропонований царськими дипломатами-воєначальниками.

Переяславські статті.

Дата -- жовтень 1659 р.

Сторони -- Гетьманщина (Ю.Хмельницький )– Московський уряд

Зміст :

-- російські війська , крім Києва, розташовуються в усіх великих містах
   (Переяслав, Ніжин, Брацлав, Умань, Чернігів) 

-- Гетьманському урядові заборонялося вести самостійну зовнішню політику,

    а саме: укладати міжнародні договори, приймати іноземних послів тощо  

-- заборонялося без царського дозволу переобирати гетьмана , а також

    оголошувати війну або посилати полки на допомогу сусіднім державам

-- гетьман має  присягати на вірність московському  цареві 

-- Гетьман втрачав право призначати і звільняти генеральну старшину 

   та полковників

-- козаки мусять брати участь у московських війнах   

-- кожен українець одержував право звертатися зі скаргою до представників

    царя, минаючи гетьмана.

-- Українська церква підпорядковується Московському патріархові

Наслідки :

-- Переяславські статті ставили козацьку Україну під жорсткий контроль

    Московської держав, політично послабляли гетьманську владу

-- спираючись на ці статті, царський уряд повів подальший наступ на 

    автономію України, закладену Березневими статтями (1654 р.) 

    Б. Хмельницького.

-- спричинили велике незадоволення старшини, особливо на 

    Правобережжі.

Тим часом Річ Посполита та Московська держава готувалися до нової війни, щоб остаточно завершити боротьбу за українські землі.

Річ Посполита не бажала миритися зі скасуванням Гадяцького договору

(її підтримувала частина українців на Правобережжі). Обидві держави прагнули взяти під свій контроль всі українські землі.

У воєнній кампанії у вереяні – жовтні 1660 р., яка дістала назву Чуднівська (вирішальна битва відбулася в районі Чуднова), на Правобережній Україні польсько-татарська армія завдала поразки московсько-українській.

Облога табору Шереметєва і Цецюри польськими військами в 1660 році

Політичним наслідком цього став перехід Ю. Хмельницького на бік поляків і підписання ним Слободищенського трактату 1660 р.

Слободищенський трактат (Чуднівський договір )

Дата -- 17 жовтня 1660 р.

Сторони – Гетьманщина ( Ю.Хмельницький ) – Річ Посполита

Зміст :

-- Україна відновлювала державний зв'язок з Річчю Посполитою  на 

    основі Гадяцького договору 1658р.

-- Велике князівство Руське не створювалося, Україна отримувала 

    лише автономію на чолі з гетьманом 

-- Гетьмана позбавлено права зовнішньополітичних відносин; його було

    зобов’язано надавати військову допомогу Польщі в її війнах з іншими

    державами

-- українська армія зобов'язувалася взяти участь у воєнних діях проти 

    Московської держави

-- передбачалося повернення польській шляхті й магнатам усіх 

    маєтностей в Україні

Наслідки :

-- розкол суспільства України привів до нового періоду громадянської 

    війни

--  українська державність опинилась під загрозою 

-- територія Української держави фактично поділилася на
    Лівобережну та Правобережну.

Укладення Слободищенського трактату спричинило політичний

розкол українського суспільства. Якщо на Правобережжі козацька рада, що відбулась восени 1660 р. в Корсуні, схвалила його умови і повернулась до складу Речі Посполитої, то козаки деяких лівобережних полків відмовилися їх підтримати й обрали своїм наказним гетьманом переяславського полковника Я. Сомка (1660 – 1663 рр. ). 

Яким Сомко (1619 – 1883 рр. )-- український військовий, політичний і державний діяч. Наказний гетьман Війська Запорозького (1660—1663рр.), голова Козацької держави в Лівобережній Україні (1663 — 

1 місяць). Представник міщанського роду Сомків. Син Семена Сомка. Брат Ганни Сомко, першої дружини гетьмана Богдана Хмельницького. 

Після Слободищенської угоди Юрія Хмельницького з Річчю Посполитою (1660), до якої Сомко поставився негативно, був обраний полковником переяславським і наказним гетьманом Лівобережжя, яке перебувало під контролем Московського царства.

Проте, Яким Сомко був невдоволений також московською політикою в Україні, він прагнув зберегти під своєю булавою цілісність і самостійність Гетьманщини. Це викликало недовір'я й ворожість Москви до Сомка, й опозицію до нього з боку частини лівобережної старшини на чолі із Василем Золотаренком, а також із боку Запоріжжя (на чолі з кошовим «гетьманом» Іваном Брюховецьким), як проти представника інтересів заможної старшини. Противники Сомка звинувачували його в таємних зносинах із Юрієм Хмельницьким, згодом із гетьманом Правобережної України Павлом Тетерею, а також із Річчю Посполитою та Кримським ханством.

З цього скористалася Москва, яка не затвердила ухвали Козелецької старшинської ради 1662 року про обрання Якима Сомка на гетьмана України й на Чорній раді в Ніжині (червень 1663) підтримала кандидатуру Івана Брюховецького, який і був обраний гетьманом. Яким Сомко був ув'язнений і через 3 місяці страчений у Борзні.

Ю. Хмельницький за допомогою татар спробував відновити свою владу на Лівобережжі й усунути від влади Я. Сомка. Проте це лише погіршило ситуацію: у травні 1661 р. майже все Лівобережжя визнало владу Москви. Наприкінці 1662 р., зневірившись у власних можливостях об’єднати всю Україну, Ю. Хмельницький зрікся гетьманства й постригся в ченці під ім’ ям Гедеона.

Обрання Я.Сомка наказним гетьманом Лівобережної України  стало початком поділу Гетьманщини на Правобережну і Лівобережну частини та війни між окремими регіонами України.

Скликана на початку січня 1663 р. рада в Чигирині обрала гетьманом Павла Тетерю.

Павло́ Тете́ря, у народній творчості Тетеренко ( 1620—1671 рр. ) -- український

військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Правобережній Україні (1663—1665). До 1648р. був писарем ґородського суду у Володимирі-Волинському,1649р.—Переяславського полку,із 1653р.- переяславський полковник. Був у складі українського посольства в Москві у березні 1654 для оформлення Переяславської угоди. Ставши гетьманом, проводив політику на відрив України від Росії .

Брав активну участь у Гадяцьких переговорах 1658 про унію України з Польщею й Литвою. Згодом Тетеря став відвертим прихильником польської орієнтації й виступав як агент Польщі.

Павло Тетеря був гетьманом Правобережної України, обраним після зречення Ю. Хмельницького.

Політика  П.Тетері

-- орієнтувався на Польщу, продовжуючи політику І. Виговського 

-- спробував об'єднати Право- та Лівобережжя за допомогою поляків і 

   кримських татар, але невдало 

-- був змушений постійно приборкувати антигетьманські виступи полковникі

   полковників. Не мав широкої підтримки українського населення.

-- вимагав від Речі Посполитої:

       1) забезпечити рівноправ'я православної та католицької церков;

       2)  підтвердити привілеї козацької старшини;

       3)  дозволити самостійні дипломатичні відносини з Молдовою;

       4)  розпочати мирні переговори з Московською державою.

-- у 1665 р. призначив наказним гетьманом  М. Ханенка, проте так і 

    не зрікся гетьманства до самої   смерті.

У 1666 р. виїхав до Польщі, але незабаром його було вигнано з країни, і

П. Тетеря оселився в Молдові, а в 1671 р. був отруєний. За іншою версією, решту життя прожив на Волині як шляхтич-землевласник.

Це цікаво!

Павло Тетеря був хрещеником Богдана Хмельницького; пізніше він одружився з удовою Данила Виговського — дочкою Б. Хмельницького Оленою.

Оскільки постало питання про обрання гетьмана на Лівобережжі, то першим претендентом був Я. Сомко, виходець із заможних міщан, брат дружини 

Б. Хмельницького. Другим претендентом був ніжинський полковник Василь Золотаренко, котрий через свою амбітність утрачав популярність серед народу.

За наказом царя 17 червня 1663 р. у Ніжині скликали Чорну, тобто загальну, раду козаків, на якій були присутні також селяни, міщани й духовенство. Рада відбувалася під наглядом князя Великогагіна. 

На Ніжинській раді надзвичайно яскраво виявилися суперечності між старшиною й простолюдом - козаками, міщанами, селянами. І справа державного значення - обрання гетьмана - супроводжувалася бійкою між прихильниками різних кандидатів на гетьманство. Настрої «черні», підсилені відповідною попередньою агітацією, мали своїм наслідком обрання «демократичного» гетьмана - Івана Брюховецького, кандидатуру якого висунули запорожці.

Іван Брюховецький – (1623 –1668 рр. ) гетьман Лівобережної України в 1663-1668 рр. Народився на Полтавщині. З 1648р. перебував при дворі Б.Хмельницького в ролі «старшого слуги», займався вихованням  гетьманича Юрія, виконував деякі дипломатичні доручення. З  1659 р. перебував на Запорозький Січі, тоді ж обраний кошовим отаманом. Протягом 1662-1663рр. був одним із головних претендентів на гетьманство в Лівобережній Україні. Москвофільські заяви

І. Брюховецького забезпечили йому підтримку царського уряду.
На «Чорній раді» під Ніжином у 1663 р. він був проголошений гетьманом. Вчинив розправу над опозицією. 

У вересні 1665 р.  І. Брюховецький першим з українських гетьманів здійснив візит до Москви. Невдалі спроби припинити колонізаторську політику російського уряду спричинили падіння його авторитету в Україні. Прагнучи втримати важелі влади, оголосив про розрив з Москвою, але лівобережні козаки вбили І. Брюховецького.

Чорна рада — загальна козацька рада за участі незаможних козаків, селян,

                        міщан. 

Будучи майстром впливу на натовп, за роки перебування на Запоріжжі завоював авторитет серед козацької бідноти, протиставляючи себе старшині, яку голота не любила. Саме Чорна рада остаточно розділила Українську державу «на два береги».

Політика І. Брюховецького.

-- був першим українським гетьманом, що відвідав Москву і навіть 

    одружився з московською княжною.

-- уклав із Москвою Батуринські статті (1663 р.):

-- протягом 1664-1665 рр. намагався встановити контроль над 

    Правобережжям 

-- у 1665р. підписав Московські статті, які суттєво обмежували 

    політичні права України

-- у 1668р., побоюючись втратити гетьманство через загальне  

   незадоволення, заявив про вихід України з-під влади Москви і перехід під

   турецький протекторат, очолив антимосковське повстання; 

-- розпочав переговори з П. Дорошенком, правобережним гетьманом.

За оцінкою історика Т. Яковлевої, Брюховецький «цінував царські подачки більше від гетьманської влади, [,..] догоджав воєводам, а не прагнув установити власні порядки на підвладній йому території. Страшна сила анархо-запорозького крила, породженого Хмельниччиною, нарешті перемогла, нав'язавши Україні свого лідера...»

Батуринські статті

Дата -- листопад  1663 р.

Сторони – Гетьманщина ( гетьман І.Брюховецький ) – Московська 

                  держава

Зміст :

—  підтверджено умови Березневих  статей (1654 р.)  і 

     Переяславських статей (1659 р.) 

—  Гетьманщина забезпечує харчами московське військо в Україні 

--- упорядковувався козацький реєстр, визначений попередніми 

     договорами 

—  Україна повертає московським поміщикам селян-утікачів 

—  українським купцям заборонено ввозити і продавати тютюн і горілку 

     в Московській державі, а хліб — на Правобережжі й у Кримському 

     ханстві.

Наслідки:

-- обмеження прав та автономії України

У 1665 році Батуринські статті були замінені Московськими статтями 1665 р.

Вересень 1665 р. - І.Брюховецький першим з українських гетьманів вирушив з посольством до Москви. 

Мета поїздки - укласти новий україно-російський договір.

Московські статті

Дата – жовтень 1665 р.

Сторони – Гетьманщина ( гетьман І.Брюховецький ) – Московська 

                держава

Причини підписання:

невпевненість І. Брюховецького у своєму становищі, пошук підтримки

Зміст :

-- підтвердження привілеїв козацької старшини, прав і вільностей 

    козацтва

— вибори гетьмана можуть проходити тільки з дозволу царя і  в присутності

    його представників 

— збільшено  кількість  московських  військ в Україні; вони утримувалися за

    рахунок українського населення і перебували майже в усіх українських

    містах

-- російські воєводи одержували право втручатися в місцеві справи

— збирання податків покладалося на царських урядників, причому податки

    надходили до царської казни 

— українським містам повернуто грамоти на магдебурзьке право. 

    Гетьман не мав права надавати містам самоврядування

— Гетьманові було заборонено вступати в дипломатичні відносини з 

    іншими державами.

— Київський митрополит призначався з Москви і підпорядковувався 

    Московському патріархату

Наслідки :

-- значно обмежував політичні права Гетьманщини

-- посилював її військово-адміністративну залежність від Московської 

    держави

-- Україна фактично була підпорядкована царським воєводам

-- посилив незадоволення гетьманом навіть на Запорозькій Січі

І. Брюховецький за виявлену поступливість отримав від московського царя титул боярина та великі маєтки.

У 1666 р. відбувся перепис населення, після чого були встановлені розміри податку до царської казни. Тоді ж збільшилася кількість царського війська в Україні. Воєводи не зважали на місцеві порядки й звичаї, втручалися в адміністративне управління й суд, захоплювали землі. Не відставала в утисках народу й козацька старшина. 

І як наслідок, улітку 1666 р. розгорілося Переяславське повстання, пов’язане з повстанням козаків і селян на Дону під проводом Василя Уса. Повстання придушене російськими військами і підрозділами гетьмана.

Укладення Андрусівського договору між Московією та Польщею

Національно-визвольна війна українського народу та війна зі Швецією в 1655-1660 рр. ослабили Польщу, і вона вже не могла відігравати колишню зовнішньополітичну роль та утримувати у своїх руках загарбані території.

Поки Польща втрачала свої сили, Московія успішно їх накопичувала. Тому в с. Андрусові польська делегація відмовилася від Лівобережжя в обмін на згоду Московії не висувати претензії на правий берег Дніпра.

Андрусівській договір.

Дата – 30 січня 1667 р.

Сторони – Річ Посполита та Московська держава

Причини:

-- послаблення Польщі внаслідок тривалих війн

Зміст :

-- припинялась польсько-московська війна 1654—1667 років 

--  встановлювалося перемир'я на 13,5 років 

-- у складі Московської держави залишалися Лівобережна Україна, 

   Сіверська земля за Черніговом і Стародубом, а також Смоленськ  

-- за Річчю Посполитою закріплювалися Правобережна Україна, 

   Білорусія із Вітебськом, Полоцьком і Двінськом  

--  Київ тимчасово контролював лівобережний гетьман, згодом це місто 

    мало відійти до Польщі через 2 роки, але  в умові був ряд застережень,

    які давали можливість залишити Київ за Росією назавжди

-- Запорожжя,  яке мало захищати кордони обох держав від турецько-

   татарських нападів, одночасно підпорядковувалося і царю, і королю 

Наслідки :

-- Андрусівське перемир'я юридичне закріпило факт існування двох 

    Україн  - Правобережної і Лівобережної; 

-- Андрусівський договір викликав обурення всіх верств українського 

    суспільства, адже він був укладений таємно, без погодження

    з українською стороною

-- договір закріплював поділ України між Польщею і Московією, 

   створював перешкоди на шляху об’єднання всього українського 

   народу в незалежну державу

Укладення Андрусівського договору - одна з найтяжчих подій другої половини XVII ст. Договір засвідчив втрату територіальної цілісності Української держави, узаконивши й закріпивши насильницький поділ українських земель між Польщею та Московією.

Умови Андрусівського перемир’я щодо України викликали загальне невдоволення всіх верств українського суспільства.

На початку 1668 р. Лівобережну Україну та Слобожанщину охопило повстання проти московських воєвод-адміністраторів. Його очолив 
І. Брюховецький той самий гетьман, який допустив московських воєвод в Україну. З часом він побачив, що політика воєвод викликає народне обурення не лише проти Московії, а й проти нього. Тому, починаючи з другої половини 1666 р. Брюховецький усе рішучіше й відвертіше критикував дії воєвод, захищав від їхніх зазіхань права українських органів влади, козацтва , ухилявся від придушення антимосковських виступів селян та міщан. 
У січні 1668 р. на таємній Старшинській раді в Глухові він заявив присутнім про необхідність розриву з Москвою, вигнання воєвод, прийняття протекції турецького султана. Рада повірила й підтримала задум гетьмана лише тоді, коли він присягнув на святих образах. Гетьман і старшини склали присягу підтримувати один одного в боротьбі, довести її до переможного завершення. Було ухвалено рішення вигнати з України московських воєвод і просити протекції турецького султана.

Проти І. Брюховецького царський уряд послав військо під командуванням князя Григорія Ромодановського. Водночас із Правобережжя через Дніпро до ставки І. Брюховецького біля м. Опішні на Полтавщині направився з козаками гетьман Петро Дорошенко.  
Коли на Лівобережну Україну перейшли полки П. Дорошенка, лівобережні козаки виступили проти І. Брюховецького і вбили його.
П. Дорошенко наказав поховати гетьмана з почестями.


Наслідки подій кінця 50 - першої половини 60-х рр. XVII ст. для України 

Точилася громадянська війна. За володіння гетьманською булавою одночасно боролися кілька претендентів від угрупувань різної зовнішньополітичної орієнтації. 

Наслідком постійного втручання у внутрішні справи України інших держав, залучення їхньої військової сили були майже неперервні воєнні дії, внаслідок яких спустошувалися цілі регіони, руйнувалося й без того занедбане господарство, масово гинули люди.

Козацька Україна втрачала державну незалежність та економічну потугу. 

Але найтяжчий наслідок того періоду української історії - втрата територіальної цілісності України. Дніпро, який мав би з’єднувати Україну, розділив Гетьманщину на Лівобережну та Правобережну.

Закріплений Андрусівським договором насильницький поділ українських земель між Московією та Польщею надзвичайно ускладнював визвольні змагання українців - адже відтоді для побудови незалежної держави необхідно було долати опір двох, ворожих одна одній, держав. 

Перебування у складі різних держав під впливом різних культур загрожувало українському народові розколом. Саме тому найголовнішими завданнями українських державців стали скасування умов Андрусівського договору та об'єднання України під владою одного гетьмана.