Національно-визвольна війна 1648 – 1657 рр. (Тема 3, 5 клас )

На середину ХVІІ ст. більшість українського населення складали селяни. Селяни залежали від панів – поляків. Вони мусили працювати власноручно і зі своїми кіньми три дні на тиждень на користь свого пана, а також сплачувати пану різні оброки – віддавати певну кількість хліба, курей, гусей курчат та інші продукти. 

Крім того, утиски церковного життя, судочинства, освіти, мови відчувало все українське населення. 

Польська влада використовувала козаків для захисту земель від нападу татар і турок, під час війн, які вона вела. Загартоване в битвах козацтво жадало для себе нових прав та привілей . Проте очікуваних привілеїв козаки чекали марно.

Все це не могло не зумовити обурення й протестів.

Наприкінці ХVІ — на початку ХVІІ ст. в Україні прокотилася хвиля козацько-селянських повстань, що були викликані посиленням польського гніту на українських землях.

Кожне подальше повстання козаків відзначалося більш високим рівнем організованості, охоплювало дедалі більшу територію, кількість повстанців також зростала. Український народ усвідомлював, хто виступає його ворогом.

І в середині ХVІІ ст. розпочалася національно-визвольна боротьба, боротьба за звільнення з-під влади Речі Посполитої.  

Національно-визвольна війна розпочалася в 1648 р.  

Національно-визвольна війна - війна народу проти іноземного панування за створення незалежної держави.

Дата – 1648 – 1657 рр.

Національно-визвольна війна українського народу проти польсько-

шляхетського панування була обумовлена низкою причин .

Причини національно-визвольної війни :

-- тяжке життя українців під гнітом Польщі  

-- заборона православної релігії та нав’язування католицької  та 

   греко-католицької релігії  

-- заборона української мови, звичаїв, традицій  

-- тяжка праця селян на польських панів  

-- українці не мали права займати державні посади, не мали своєї  держави  

-- поляки утискали права та вольності козаків 

Очолив національно-визвольну війну гетьман Богдан Хмельницький.

Богдан Хмельницький ( 27 грудня 1595 — † 25 липня (6 серпня) 1657, Чигирин) — шляхтич , реєстровий козак, військовий писар, а з 1648 року — гетьман Війська Запорозького. Організатор повстання проти шляхти на Україні, яке переросло у визвольну війну проти Речі Посполитої. Засновник козацької держави на теренах Центральної України — Війська Запорозького, більш відомої як Гетьманщина.    

Освіту здобув спочатку в місцевій школі, а потім у Львівському        

колегіумі. Добре володів польською, татарською, турецькою, латинською,російською та українською мовами. Був мужньою, мудрою людиною, талановитим полководцем та дипломатом.

Він ріс і жив серед козацтва, розумів його прагнення й інтереси. Народні маси зустріли Хмельницького з цілковитим довір'ям, розуміючи, що він є справжнім захисником їх інтересів. 

Основу повстанських загонів становило козацтво, якому належала провідна роль у перебігу й керівництві війною. У лавах повстанців було багато селян і міщан, а також вихідців із дрібної православної української шляхти. Підтримало повстання й православне духівництво.

Перші перемоги козаків :  

-- 5-6 травня 1648р. -- перемога біля річки Жовті Води  

-- 16 травня 1648р. -- перемога у битві під Корсунем  

-- липень-серпень 1648р. -- звільнення від поляків Лівобережної  України 

-- 11 -13 вересня 1648р. -- перемога у битві під Пилявцями

-- листопад 1648р.--  облога Львова 

23 грудня 1648 року Київ урочисто зустрічав Б.Хмельницького.
Гетьмана і козаків з великою радістю зустрічали тисячі киян, урочисто вітало православне духівництво на чолі з київським митрополітом.





На визволених землях упроваджувалися козацькі порядки. У першій половині 1649 року Б.Хмельницький взяв курс на створення незалежної української держави. 


Звільнена територія дістала назву держави Війська Запорізького, пізніше – Гетьманщини.

Вища влада в державі належала гетьманові, проте найважливіші ухвали виносили на Загальній військовій раді. Керувати державними справами гетьманові допомагала  генеральна старшина. До її складу входили генеральний писар, генеральний обозний, двоє генеральних осавулів, двоє генеральних суддів. 
Територія Війська Запорізького поділялася на полки й сотні, управління в яких здійснювали полковники й сотники. Центрами полків і сотень ставали більші міста або містечка. Столицею козацької держави за часів Хмельницького було місто Чигирин.
Мудра політика, військовий талант і великий авторитет Богдана Хмельницького сприяли визнанню Української держави багатьма іншими державами.

Національно-визвольна війна тривала довго. Б.Хмельницький розумів, що подолати поляків українцям буде дуже складно. Він постійно шукав союзників у війні проти Польщі. 

Звертався і до Кримського ханства, і до Молдови, до інших європейських країн, а також до Московської держави.
Військову допомогу козацькій армії надавали залежні від Туреччини татарські війська, проте в кількох вирішальних битвах участі не брали, обстоюючи власні інтереси, в будь-який татари час могли залишити поле битви.

Б.Хмельницький вів переговори з Московською державою від початку війни з Польщею. Московський цар довго зволікав із відповіддю, вичікуючи, яка з держав, Польща чи козацька Україна, швидше знесилиться. І врешті згодився.
З 1651 року гетьман активно веде переговори з російським царем Олексієм Михайловичем. Вибір Московської держави як майбутнього
союзника був не випадковим. Росіяни, як і українці, сповідували православ’я, були споконвічними сусідами. 

Тривалі переговори завершилися в 1654 році. 

У січні 1654 р. до Переяслава прибули російські посли. На скликаній Генеральній раді козаки прийняли рішення йти «під царя московського православного», тобто дали згоду на союз з Московським царем.




У березні 1654 року у Москві було підписано договір, який увійшов в історію під назвою “Березневі статі”, або «Статті Богдана Хмельницького».

Згідно з ним Московія брала Україну під свій захист, надавала їй право самій обирати гетьмана, збирати податки, розвивати свою культуру.
Підтверджувалися права й вольності Війська  Запорізького,  право козаків обирати гетьмана й старшину,дозволялося самостійно вести переговори з іншими державами ( крім Туреччини і Польщі ), мати власну адміністрацію і суд, встановлювалася чисельність  козацького війська — 60 000 воїнів. Договірні положення з Московською державою започаткували нову сторінку в історії Гетьманщини.