Розквіт та занепад Єгипту в ІІ тис. до н.е. Тема друга.

У  XVII ст. до н.е. Єгипет завоювали дикі племена кочовиків гіксосів. Вони хозяйнували  там майже сто років. Єгиптяни уклали союз з сусідніми державами і у XVI ст. до н. е. вигнали гіксосів зі своєї країни.

З того часу настає період в історії Єгипту – Нове царство, коли  Єгипет досягає своєї могутності.  

Влада Єгипта поширюється на сусідні країни. Столицею Нового царства стало місто Фіви. Покровителем Фів вважався бог сонця Амон, який відтоді став головним богом усього Єгипту.

Свого розквіту Єгипет досягає в добу Нового царства – XVI – XI ст. до н.е. . В цей час в Єгипті правили такі видатні фараони :

-- цариця Хатшепсут

-- Тутмос ІІІ                                        

-- Ехнатон та його дружина Нефертіті 

-- Рамзес ІІ

Аби завойовувати чужі землі й обороняти свою країну, фараонам потрібне було постійне військо— велике, єгипетське дисципліноване і навчене. Завдяки розвитку ремесел у країні військо було добре озброєно. 

Почали застосовувати в цей час бойові колісниці — легкі двоколісні візки, запряжені кіньми. Загони воїнів на колісницях могли долати великі відстані й несподівано нападати на супротивників.

Велику частину війська складали піхотинці. Одні були озброєні луками, інші — довгими списами, бойовими сокирами або кинджалами. Для особистого захисту піхотинці використовували невеликі легкі щити, зручні в рукопашному бою. Ворожі укріплення вони штурмували, приставляючи до стін довгі драбини.

Період Нового царства був позначений правлінням фараонів, які залишили помітний слід в історії країни. Поряд із чоловіками на єгипетський трон зводилися і жінки. 

Могутньою правителькою XV ст. до н.е. була «перша серед найвродливіших» цариця Хатшепсут, котра царювала 22 роки. Хатшепсут -- жінка-фараон, мати фараона Тутмоса ІІІ. Правила  у XV ст. до н.е., 22 роки. Як і годилося фараонові, вона носила накладну царську борідку. Період її правління ознаменувався припиненням воєн, відбудовою зруйнованих єгипетських храмів. 

За володарювання Хатшепсут тривало будівництво храмів у Єгипті, розпочате в попередні роки Споруджено грандіозний погребальний храм для самої Хатшепсут, відомий як храм у Дейр-ель-Бахрі.

Хатшепсут уславилася не військовими походами, а організацією великої морської експедиції за золотом, слоновою кісткою, екзотичними деревами і звірами, а також парфумами в далеку країну Пунт. (Нині це територія держави Сомалі — східноафриканської країни, розташованої на узбережжі Індійського океану). 

Тутмос ІІІ отримав владу після смерті Хатшепсут.  Правив у XV ст. до н.е. 

Він увійшов в історію як великий полководець: здійснив 17 походів без жодної поразки.

Провів військову реформу:

-- поділив військо за родами: важка і легка піхота, бойові колісниці, пізніше до них додалася кіннота.

-- військо поділялося на частини ( за кількістю номів), кожна з яких мала свій символ – штандарт.

Військо Тутмоса III заволоділо Палестиною, Фінікією, Сирією. На півдні — завоювало Нубію з багатими золотими копальнями. Здобуті території ставали новими частинами єгипетської держави. 

За часів правління Тутмоса III кордони Єгипетського царства сягали річки Євфрат в Азії, а в Африці — доходили до четвертого порога Нілу.

Ехнатон (Аменхотеп ІV) правив у XIV ст. до н.е. 

Велику роль поряд з Ехнатоном відігравала його дружина— вродлива і розумна цариця Нефертіті, яку вважали найкрасивішою жінкою в Єгипті.

Аменхотеп ІV провів релігійну реформу: відмовився шанувати старих богів і проголосив єдиним божеством Єгипту Атона-- бога життя і світла. Це була чи не перша спроба у світовій історії запровадити єдинобожжя як державну релігію. Аменхотеп IV змінив своє ім'я на Ехнатон, що означає «угодний Атону» і переніс столицю з Фів до Ахетатона. Єгиптяни повинні були поклонятися єдиному богові в образі сонячного диску –Атонові. Цією реформою намагався піднести та зміцнити свою владу і водночас послабити вплив на суспільство жерців і чиновників. 

Єдиний культ Атона проіснував до смерті фараона.

Після смерті Аменхотепа IV жерці перенесли столицю назад, до Фів. Реформа, не підтримана населенням країни, ослабила владу фараона.

Реформа – якісне перетворення. нововведення, зміна чогось. 

Своїми військовими успіхами уславився і фараон Рамзес II,який правив у XIII ст. до н.е. Цей єгипетський велетень (його зріст становив 2 м 10 см) прожив 90 років, правив країною впродовж 67 років, мав залізне здоров’я. Він переміг хетів. Рамзес II уславився також грандіозним будівництвом: у часи його правління було споруджено чимало нових міст і храмів.Рамзес опікувався будівництвом багатьох храмів у самому Єгипті та в підвладній Нубії.

Біля нільських порогів в Абу-Сімбелі(Північна Нубія) постав дивовижний печерний храм.Зали, колони, статуї - усе було витесано в скелі. Перед входом у храм височать 20-метрові статуї 
Рамзеса II. 

На стінах цього храму викарбувано поему, що прославляє подвиги й хоробрість фараона в битві з хетами біля Кадеша. Той самий текст було викарбувано й на стінах інших храмів. Так Рамзес II зажив безсмертної слави, увійшовши в історію як символ єгипетської могутності.

Проте могутність давньоєгипетської держави не могла тривати вічно. Наступники Рамзеса II були більше заклопотані обороною держави, ніж організацією нових військових походів. Підкорені фараонами народи Азії нерідко повставали. До того ж, численні військові походи і безперервні вторгнення іноземних племен виснажили країну і привели до занепаду господарства. Ослаблення верховної влади призвело до занепаду колись могутньої єгипетської держави. У другій половині VI ст. до н.е. Єгипет був завойований.

Єгипет було завойовано персами -- 525 г. до н. е.