Віленське перемир’я. Гетьман І.Виговський, його зовнішня та внутрішня політика.

Завдання :
Опрацювати § 21 п. 2, § 22 п. 1 – 2  , виписати і вивчити :
-- Віленське перемир'я ( поняття, причини, дата, зміст, наслідки )
-- хто став гетьманом після смерті Б.Хмельницького
-- хто згодом прийшов до влади ?
-- Руїна ( поняття, час, передумови, причини, наслідки )
-- ім’я – І.Виговський
-- напрями внутрішньої та зовнішньої політики
-- повстання Пушкаря та Барабаша ( дата, причини, підсумки, наслідки )
-- Гадяцький договір ( дата, причини, сторони, зміст, наслідки )
-- московсько-українська війна ( дата, причини, вирішальна битва, 
    наслідки )
-- усно на питання після § 22 стосовно п. 1 – 2



Похід шведського короля на Польщу збігся в часі з воєнною операцією українсько-московських військ на території Білорусії. Польща опинилася в умовах війни на два фронти.

У травні 1656 р. Росія оголосила війну Швеції, а з Польщею пішла на примирення й укладення 

24 жовтня 1656 р. між двома країнами перемир’я у місті Вільно.

Віленське перемир'я 1656 — перемир'я, укладене 24 жовтня 1656 у м. Вільно (тепер Вільнюс, Литва) між Річчю Посполитою і Московською державою.

Наслідки :

Віленське перемир’я було порушенням Переяславського договору 1654р. з боку російського царя. Підписуючи Віленське перемир’я, Московська держава нехтувала інтересами України й використала Українську державу для політичного торгу з польським урядом. Все це грубо порушувало Березневі статті 1654 р.

Б.Хмельницький вимушений був шукати інших союзників у боротьбі з поляками й активізував переговори про воєнно-політичний союз зі шведським королем Карлом X. 

Однак вони ускладнювалися небажанням шведського короля визнати право козацької України на західноукраїнські землі.

На початку 1657 р. Б. Хмельницький вирішив підтримати вторгнення в Польщу трансільванського князя Дєрдя II Ракоці, але 22 липня князь капітулював перед поляками.

Ці події боляче вразили Б. Хмельницького, який у цей час тяжко хворів. 27 липня (6 серпня) 1657 р. він помирає. Поховали гетьмана в Суботові в Іллінській церкві.





Богдан Хмельницький належить до найвизначніших постатей в українській історії. Він підняв український народ на боротьбу проти польсько-шляхетського гніту і став будівничим Української козацької держави.

Політична те економічна ситуація в Україні по смерті Б.Хмельницького.  
-- царський уряд ігнорував інтереси Української держави
-- зазнала невдач українсько-трансільванська воєнна кампанія 1657 р. 
   у Польщі 
-- у ході війни не відбулося об’єднання всіх українських земель
-- посилилося соціальне напруження в суспільстві
-- погіршилося матеріальне становище козацтва
-- тривала війна викликала різке погіршення матеріального становища
   селянства і козацтва. Чимало козаків, що не отримували платні за 
   службу, зосереджувалися на Запорозькій Січі, яка перетворилася на 
   осередок можливого соціального вибуху 

На новообраного гетьмана, який повинен був обійняти цю посаду   після смерті Хмельницького, покладалося важливе завдання —ліквідувати соціальне напруження в українському суспільстві й продовжити боротьбу за національне визволення українських земель та об’єднання їх в одній державі

Рішення старшинської козацької ради (квітень 1657 р.) про встановлення спадковості гетьманства — передачі влади після смерті Б. Хмельницького його молодшому сину Юрію.








У середовищі козацької старшини сформувалися угруповання, що не поділяли принципу спадковості гетьманату й розгорнули боротьбу за владу.


У боротьбі за гетьманську булаву найуспішніше діяв Іван Виговський (1657—1659 рр.). 15 вересня 1657 р. Старшинська рада в Чигирині обрала до повноліття Юрія Хмельницького гетьманом Виговського. Проте вже в жовтні козацька рада в Корсуні обрала його ж повноправним гетьманом без будь-яких обмежень.

Початком доби Руїни стало усунення восени 1657 року Ю.Хмельницького від влади.






Руїна (1658 р. - середина 80-х років XVII ст.) - це трагічний період в історії України,який почався після смерті Б.Хмельницького, характеризується внутрішньою боротьбою козацької старшини за владу і вторгненням в Україну іноземних держав, що призвело до втрати територіальної цілісності, занепаду Української держави, ускладнило процес розвитку української нації.

Передумови Руїни
1.Загострення соціальної напруги в суспільстві, викликане різким погіршенням матеріального становища козаків: вони не одержували плату за свою службу, тому що в розореній державі не було на це коштів. Однак козацька старшина збагачувалася за рахунок прибутків від оренди.
2. Царський уряд Росії відкрито ігнорував інтереси Української держави.
3.Українсько-трансільванська воєнна кампанія 1657 р. у Польщі зазнала невдачі.
4. Завершення Національно-визвольної війни не призвело до об'єднання всіх українських земель.

Наслідки Руїни:
-- втрата територіторіальної цілісності України,захоплення її території
   іноземними державами
-- занепад Української держави
-- втрати української культури
-- катастрофічне скорочення населення України -- на Правобережжі - 90%.
-- господарська розруха

Іван Виговський (?— 17(27) березня 1664) — український військовий, політичний і державний діяч. Походив з української православної шляхти. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії.
Сформував і очолив козацький уряд при гетьмані Б. Хмельницькому — Генеральну військову канцелярію. Брав участь в основних битвах Національно-визвольної війни. Займався розробкою і був присутнім при укладанні Зборівського, Білоцерківського та Переяславського договорів.
Вступив у конфлікт із Запорозькою Січчю та Полтавським полком, який вилився у повстання під проводом Мартина Пушкаря і Якова Барабаша.
Уклав Гадяцький договір із Річчю Посполитою.
Під час козацько-московської війни 1658—1659 рр. розбив московське військо під Конотопом за допомоги кримського хана Мехмеда IV.

Втратив підтримку оточення через невдоволення козаків Гадяцьким договором і у 1659 р. передав булаву Юрію Хмельницькому, після чого виїхав до Речі Посполитої.

Політика  І.Виговського
-- зберігав союзницькі відносини з Московською державою 
-- активізував зв'язки з Кримом, Швецією, домовився про перемир'я з 
    Польщею.
-- зміцьнював становище козацької старшини і православної шляхти, 
   роздаючи землі, що призводило до наростання соціальної напруженості
   та невдоволення народу.
-- боровся з антигетьманською опозицією: здійснював економічну 
   блокаду Запоріжжя 
-- за допомогою татарського війська придушив повстання полтавського 
   полковника М. Пушкаря і кошового отамана Я. Барабаша, підтримуване 
   Москвою (1658 р.).
-- підписав Г'адяцькій договір (1658р.) з Річчю Посполитою 
-- підписання Гадяцького договору спричинило російсько-українську 
   війну. В її ході І. Виговський розбив 100-тисячну московську армію під 
   Конотопом (1659 р.), але через свою непопулярність не зумів 
   використати результати перемоги.

На час обрання гетьманом Виговський уже був досить досвідченим
державним діячем. Однак він припустився досить серйозних прорахунків у своїй соціально-економічній політиці:
— гетьман усіляко підтримував козацьку старшину і шляхту, нехтуючи 
    при цьому інтересами простих козаків, селян і міщан;
— згубним для Української держави стало те, що для боротьби
    з антигетьманськими виступами Виговський почав шукати підтримки 
    Москви, а також скористався допомогою кримського хана.

Прорахунки гетьмана спричинили козацькі заворушення, що з жовтня 1657р. розпочалися в Україні. Їх очолили кошовий отаман запорожців Яків Барабаш та полтавський полковник Мартин Пушкар. 

Керівники повстанців звернулися по допомогу до московського уряду, який офіційно в події в Україні не втручався, але стосунки з повстанцями підтримував і матеріально допомагав.

Зібравши 20-тисячне військо, Виговський переміг повстанців у травні 1658 р. під Полтавою. Для того щоб придушити повстання, І. Виговський уперше в історії України використав кримських татар і розплатився за їхню допомогу дозволом брати ясир із Полтавщини. 
Вперше в історії татари, з якими Виговський уклав договір, були використані у боротьбі не із зовнішніми ворогами, а для боротьби з повсталим народом.
Під час кровопролитних боїв, які тривали у травні-червні 1658 р. між прихильниками і противниками гетьмана, в Україні загинуло близько 50 тис. осіб, серед яких і керівники повстання. Фактично, саме ці події започаткували період громадянської війни. В українській історії його також називають добою Руїни (уперше був ужитий істориком 
М. Костомаровим).

Подвійна політика Москви остаточно переконала Виговського в необхідності докорінно змінити свої зовнішньополітичні орієнтири. Навесні 1658 р. в Межиріччі протягом кількох місяців тривали переговори про умови повернення козацької України до складу Речі Посполитої. За результатами цих переговорів 16 вересня 1658 р. на козацькій раді неподалік Гадяча було схвалено україно-польську угоду.

                                           Гадяцький договір.

Дата -- 16 вересня  1658 р.
Сторони --  Гетьманщина  --   Річ Посполита
Причини підписання:
-- складна політична ситуація в Україні 
-- підтримка Москвою антигетьманської опозиції 
-- неприйняття методів московської політики
Зміст :
-- Гетьманщина ( в межах Київського, Чернігівського, Брацлавського
    воєводств) під назвою Руське князівство , входить разом із Польщею 
   та Великим князівством Литовським до Речі Посполитої як 
   рівноправна держава.
--федерація об’єднувалася особою спільного короля, обраного 
    представниками всіх трьох держав 
-- Король Речі Посполитої обирається на загальному сеймі
-- Велике князівство Руське очолює гетьман, обраний козацтвом,  
   шляхтою та духовенством довічно і затверджений королем. Гетьманові 
   належить вища виконавча влада, він очолює збройні сили Великого 
   князівства Руського
-- Вища законодавча влада у Великому кнізівстві Руському належить 
    обраним Національним зборам (парламенту)
-- Велике князівство Руське має незалежну фінансову, податкову і 
   судову системи, власні гроші; судочинство ведеться українською 
   мовою
-- збройні сили Великого князівства Руського  складаються з 30 тисяч 
   реєстру та 10 тисяч найманців 
-- козакам гарантуються права і вільності 
-- передбачено скасування унії на території Великого князівства Руського,
   православні зрівнюються в правах із католиками, православні митрополит 
    і єпископи отримують місця в сенаті
-- польські феодали повертаються в Україну, відновлюються велике 
   землеволодіння, кріпацтво, повинності й податки, покладені на селян і 
   міщан, що існували до 1648 р.
-- Гетьман втрачає право на самостійні міжнародні зв’язки 
-- Києво-Могилянська колегія урівнюється в правах із Краківським 
    університетом; заплановано заснувати в Україні ще одну академію; 
    шкіл та друкарень слід відкрити стільки, «скільки буде потрібно»
-- установлення свободи друку і слова, навіть у релігійних питаннях 
   (заборонена тільки образа королівської гідності)
-- польські та литовські війська можуть перебувати на території Великого 
    князівства Руського тільки в разі крайньої потреби і в підпорядкуванні 
    гетьмана

Наслідки:
 -- став відмовою від незалежності України 
 -- підштовхнув Україну до соціальних конфліктів  
 -- знищив соціально-економічні здобутки Національно-визвольної війни.
 -- спричинив погіршення українсько-російських відносин, спричинив 
    російсько-українську війну 

Гадяцький договір не було втілено в життя. Хоча польський сейм і ратифікував його (крім пункту про скасування церковної унії), вико­нувати його поляки не збиралися. Водночас, в Україні договір підтри­мала лише частина козацької старшини, а рядове козацтво, селяни й міщани його не поділяли, уважаючи це зрадою боротьби, яку вів Б. Хмельницький.

Московський уряд підтримав тих, хто протистояв гетьману, і восени 1658 р., оголосивши Виговського зрадником, розгорнув наступ на Україну великої армії. 

Розпочалася україно-московська війна 1658—1659 рр. Скориставшись існуючими в Україні протиріччями, Москва закликала український народ не підкорятися гетьману. Московська армія на чолі з воєводою 
Г.Ромодановським «вогнем і мечем» схиляла населення до підданства московському цареві. Частина лівобережних козацьких полків перейшла на бік московського царя. Виговський, у свою чергу, розіслав до європейських дворів звернення, у якому сповіщав про розрив із Москвою та про причини цього розриву.

На початку квітня 1659р. московське військо на чолі з князем 
О. Трубецьким підійшло до Конотопа і взяло його в облогу.
20 квітня московське військо було зупинено під Конотопом, який боронили козаки Чернігівського і Ніжинського полку під командуванням ніжинського полковника Григорія Гуляницького. Майже два місяці козаки тримали облогу. Виговський протягом цього часу готувався до вирішального бою. Гетьман домовився з кримським ханом про допомогу 40-тисячної орди і загалом мав близько 60 тис. вояків. Незабаром союзницьке військо виступило на допомогу оточеним. 


Головна битва відбулася 28 червня 1659 р. в районі с. Соснівки під Конотопом. Вона закінчилася нищівною поразкою московського війська.

Унаслідок гострої внутрішньополітичної ситуації скористатися результатами перемоги гетьман не зміг. 

Гадяцька угода, незадоволення частини козацтва зовнішньою політикою гетьмана та інтриги деяких старшин призвели до руху проти влади Виговського.  

Рух охопив Лівобережжя і частково Правобережжя. Його очолили: Яким Сомко, Василь Золотаренко, Іван Богун, Іван Сірко, Іван Брюховецький, Тихіш Цицюра. 
До того ж в Україну знову посунули московські війська. У цей час кримський хан зі своїм військом залишив гетьмана, бо вінницький полковник Іван Сірко разом із запорожцями здійснив військовий похід на Аккерман. 

Незадоволена політикою Виговського козацька старшина на чолі з 
І.Богуном об’єдналася навколо Ю. Хмельницького й висувала його на гетьманство. 

21 вересня 1659 р. під м. Германівкою на Київщині відбулася козацька рада, яка обрала новим гетьманом Ю. Хмельницького. Виговський урятувався втечею до поляків, але в 1664 р. його звинуватили в змові проти Польщі й розстріляли (І. Виговський був розстріляний за наказом тодішнього гетьмана П. Тетері.)

Історики неодностайні в оцінці обрання І.Виговського гетьманом. Одні вважають, що він був безумовно кращою кандидатурою, ніж недосвідчений і неталановитий Юрій Хмельницький. 
Інші — що Виговський зруйнував тільки-но посталу українську монархію, усунувши від влади представника впливового роду Хмельницьких, і таким чином порушив стабільність України.