Допоміжні науки

У вивченні минулого історикам допомагають різні допоміжні науки. Саме з ними ми познайомимось у цій статті.

Одну з допоміжних наук, яка вивчає речові джерела , ми вже з вами знаємо. Це – археологія.

Згадаємо, 

археологія – це наука, яка вивчає як жили люди у минулому за допомогою речових джерел.

Працюючи як детективи, археологи-науковці відшукують у землі та на її поверхні свідчення про життя людей в минулому. Важливою складовою роботи археологів є встановлення часу виникнення різноманітних пам ’яток, їхнього віку. 

Досліджуючи залишки глиняного посуду, будівель, знарядь праці, зброї, прикрас, археологи допомагають історикам зробити висновки про розвиток ремесел та спосіб життя людей.
Іноді поруч із залишками діяльності людей учені знаходять кістки тварин, зерна рослин. Завдяки таким знахідкам вони роблять висновки про те, які рослини і тварини оточували людей у той час, як розвивалося тоді господарство. Сьогодні існує навіть підводна археологія, що досліджує дно морів, залиш ки предметів і кораблів, як і їх перевозили.

Наприкінці XVIII століття археологи зосередили свою увагу на розкопках пам'яток півдня України поблизу Чорного моря. Знахідки дозволили їм стверджувати,що в давнину на цій території проживали скіфи. Інформацію про скіфів археологи отримували здебільшого, досліджуючи кургани на територіях Запорізької, Дніпропетровської,
Херсонської областей.

В одному з таких курганів – Товстій Могилі - у 1971 році археолог Борис Мозолевський знайшов золоту пектораль. 

В іншому - кургані Солоха – золотий гребінь, у верхній частині якого зображено битву скіфів.








Для допитливих !
Про ці  знахідки ви можете прочитати цікаву інформацію :
про золоту пектораль  -- тут
про золотий грібень -- тут

Ми з вами знаємо, що історичні джерела поділяються на речові, писемні і усні. Писемні джерела з’явилися значно пізніше порівняно з речовими, проте вони надають найбільш повну інформацію про минуле. Саме до них найчастіше звертаються історики, оскільки такі джерела описують історичні події, міркування людей, їхні враження, почуття та уявлення.

Писемність виникла на Землі майже 5 тисяч років тому.Щоб записувати відомості про події та явища, у різних країнах у давнину люди використовували глиняні таблички, дерев’яні дощечки, кору дерев і навіть кам’яні брили. У Давньому Єгипті матеріалом для письма слугував папірус, зроблений зі стебла багаторічної водяної рослини. У Давній Русі писали на верхньому шарі кори берези — бересті. Пізніше для записів застосовували пергамент — спеціально оброблену шкіру домашніх тварин: телят, кіз та ін. У давнину в Китаї писали на шовку . Перший папір винайшли у Китаї майже 2000 років тому. Зберігаючи інформацію, люди почали створювати книги, які спочатку були рукописними. З винайденням книгодрукування у XV столітті серед писемних джерел з’являються  друковані книги.

Усі писемні джерела, які також називаються документами, дуже різноманитні. Серед них важливе місце посідають хроніки і літописи. У минулі часи хроністами і літописцями були здебільшого монахи, адже, на відміну від більшості населення, вони мали освіту. У монастирях не тільки записували те, що відбувалось у країні, а й переписували та перекладали з іноземних мов найвидатніші рукописи. Це було єдиною можливістю зберегти та розповсюдити такі книги.

Існує спеціальна допоміжна наука, яка вивчає рукописні письмові джерела і називається вона  -- палеографія.

Палеографія -- це наука , яка вивчає рукописні писемні джерела давнини.

Серед рукописних джерел велику роль відіграють літописи і хронічки.На Русі були розповсюджені літописи .

Літопис --  послідовний запис історичних подій, зроблений сучасником по рокам ( по літам ).


Найдавнішим літописом, який дійшов до наших часів і який розповідає про минуле нашого народу, є літопис «Повість минулих літ», автором якого є чернець Києво-Печерської лаври – Нестор.

Нестор --
давньоруський літописець, чернець Києво-Печерського монастиря. Жив наприкінці ХІ – поч..ХІІ ст.. Уклав літопи “Повість минулих літ” –  один з найдавніших літописів. У своїй праці він розповів про давню історію нашої Батьківщини,описав події з ІХ по  ХІІ ст.. 

«Повість минулих літ» — перша у Київській Русі літописна пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов’ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов’янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди.


У XV столітті серед писемних джерел з’являються  друковані книги.

На Україні перші друковані книги з’явились у XVІ ст., їх виникнення пов’язане з діяльністю Івана Федорова.

Іван Федоров – засновник друкарства на Україні. Жив у XVI ст.      Заклав друкарню у Львові і розпочав друкування книжок. У 1574 році він надрукував церковну книгу  “Апостол”. Пізніше був надрукований «Буквар».

             "Апостол"

            "Буквар"







Згодом вчені почали використовувати як писемні джерела збірки законів, накази, розпорядження, поштові листи, торговельні та міжнародні угоди. 
Важливою групою писемних джерел є журнали, газети, мемуари ( особисті спогади ) та щоденники, літературні твори.

Сьогодні існують книги без паперу — електронні, в яких можна зберігати та читати не тільки сучасні записи, а й переведені в електронний вигляд цінні старовинні джерела.

Щоб скористатися інформацією з писемних джерел, необхідно добре розуміти мову, якою вони написані. У давнину кожна мова була інакшою, люди вживали слова, зміст яких нині загубився, називали предмети, якими ми сьогодні не користуємося. Тому на допомогу історикам приходять мовознавці, укладачі словників стародавніх
й іншомовних слів, перекладачі і навіть шифрувальники. Деякі мови давніх народів вчені не можуть розшифрувати й донині, як-от писемність давніх мешканців грецького острова Крит, тихоокеанського острова Пасхи, давнього народу Америки — інків. Тому ці писемні джерела досі «мовчать».


Багато писемних джерел ( документи, листи, накази та інші ) зберігаються в архівах.

Архів – це спеціальна установа, де зберігають, упорядковують і вивчають письмові  документи .






Архіви, як і музеї, зберігають для сучасників і нащадків письмові джерела, без яких неможливо досліджувати історію . Архіви — це наукові установи. Співробітники архівів — архіваріуси— вивчають походження і достовірність документів, систематизують їх для полегшення досліджень, порівнюють інформацію з різних джерел. Історик-дослідник не може написати історію без допомоги архіваріусів. Саме вони на прохання вчених шукають відповідні документи, за потреби перекладають та підготовлюють їх для читання, упорядковують збірки документів тощо.


Серед допоміжних наук є ще такі науки як нумізматика, сфагистика та геральдика.

Нумізматика -- це наука, яка досліджує монети.

Нумізма у перекладі з латини означає «монета», тобто вчені вивчають   монети та їх історію.

Карбування монет з давніх-давен було ознакою могутності держави
і свідчили про розвиток господарства та торгівлі.
Найдавніші монети, знайдені на наших теренах, виготовляли греки, які переселилися на узбережжя Чорного моря дві з половиною тисячі років тому.

Перші гроші в Україні з’явилися 2600–2500 років тому назад. Ці монети належали грекам, їх виготовляли із бронзи і срібла.

Основною монетою Київської Русі була гривня. Гривнею спочатку називали шийний обруч — жіночу прикрасу, а з часом і розрахункову одиницю. Вагова гривня — 204,7 г срібла, гривня кун — 54 г срібла. Існували й більш дрібні гроші: ногати, різани, вевериці. Ці гроші ви можете побачити в музеях. 

Перші золоті та срібні гроші в Київській Русі почали карбувати за Володимира Великого і називали їх златником і срібником.

                Златники

    Срібники

Сфагистика — наука, що вивчає печатки.

Справжність будь-якого документа доводять печаткою, яка засвідчує його достовірність, адже саме печатка робить звичайний папірець документом.

Печатка – це вирізаний з твердого матеріалу штамп, а також його відбиток на  папері, сургучі. золоті .

Цінність печаток для історика полягає в тому, що вони допомагають
установити час, місце походження та справжність документів. Написи на печатках є найточнішим джерелом у визначенні посад, титулів, імен історичних діячів, назв територій, установ.

Ще у давнину правителі, видаючи накази, скріплювали їх власною печаткою. Згодом вельможі ставили печатки на заклеєні конверти, аби ніхто, окрім адресата, не міг прочитати листа. Для цього до розплавленого воску чи сургуча на конверті прикладали печатку. Її застиглий відбиток засвідчував недоторканність послання. Із часом цю функцію почали виконувати поштові штемпелі. А традиція завіряти документи печаткою збереглася й донині. Власні печатки мають геть усі організації та установи.

На українські землі перші печатки потрапили, як вважають історики, з грецьких міст-держав Північного Причорномор’я. У XIV–XV ст. з’явились звичні зараз прикладні печатки.

Герб – це знак - емблема  держави, міста, роду, який складається із зображення різних фігур, предметів, розташованих у певній послідовності.

Герб засвідчував належність тієї чи іншої речі, земель, знарядь праці певній людині. Зображення герба ви можете побачити на грошових знаках, печатках, офіційних документах державних установах. Герб, який, наприклад, ви бачили у середньовічних рицарів, мав форму щита певної форми, на якому вміщувався короткий вислів-девіз, що пояснював зображення. Кожний колір, рослина, тварина, зображені на ньому, мали певний зміст і ставили на меті розповісти якомога більше про історію роду, про те, чим займався чи уславився його володар.

Геральдика -- це наука, яка вивчає герби .





Сьогодні герб - один із символів, який має кожна держава.
Державні герби зображують, окрім грошових знаків, ще на прапорах,
печатках, офіційних документах.

Основним елементом сучасного малого герба України є тризуб, історія якого сягає глибокої давнини. Дослідники вбачають у ньому подобу сокола, якоря, лука й стріл, шолома, сокири чи рибальського знаряддя, верхівку хлібного колоса або символ трьох природних стихій - повітря, води й землі.

Тризуб — державний символ України

Стосовно походження та значення тризуба існують різні точки зору. Найдавніші археологічні знахідки із зображенням тризуба на території сучасної України сягають першого століття нашої ери. У ті часи він, можливо, був знаком влади вождів місцевих племен.




У Київській Русі він був великокнязівським знаком.

Князь Володимир Великий першим почав карбувати монети із зображенням тризуба.
Як символ влади князя цей знак був поширений на наших землях протягом кількох століть.

Історична карта -- зменшені зображення земної поверхні, її частин або окремих країн світу, на яких позначають ті  чи інші події.

Легенда карти — умовні позначки, за допомогою яких можна прочитати історичну карту.

Пам’ятка «Як працювати з історичною картою»
1. Прочитати назву карти.
2. Ознайомитись з легендою.
3. Знайти на карті саме ті умовні позначки, які необхідні під час розгляду конкретного питання.
4. Порівняти здобуту інформацію з матеріалами підручника.

Історичні карти відрізняються від географічних. Звичні кольори географічних карт отримують інше значення на історичних картах.
Наприклад, зеленим кольором показують не тільки низовини, але й оази, а також найдавніші райони землеробства й скотарства. Якщо на географічній карті кольором позначають висоту місцевості над рівнем моря (зелений — низовини, коричневий — гори), то на історичній — території держав, розселення народів тощо. До того ж зображення на історичній карті означають події, що відбуваються в часі. Приміром, з карти можна довідатися, як зросла територія держави упродовж певного часу, куди прямували війська, коли й де відбувалася битва, коли виникло місто й коли було зруйноване тощо.
Інша особливість історичних карт — розкриття динаміки подій і процесів. На географічній карті все статично, а на історичній легко побачити виникнення держав і зміну їхніх територій або шляхи руху військ, торговельних караванів тощо.
Пересування людей на карті показують суцільні й переривчасті стрілки; військові удари — стрілки з більше коротким ратищем і широкою основою; місця боїв — схрещені мечі, райони повстань — крапки.
Історичні карти створюють на основі географічних, з якими вам доводилося працювати на уроках природознавства.

Завдання  по бажанню :
-- намалювати герб своєї родини ( герб складається з різних
    елементів, кожен з яких має певний зміст )
-- пояснити символи свого герба – завдання виконати на А-4, красиво
   оформити,підписати
-- намалювати печатку свого класу, використовуя вимоги до печатки –
    ( печатка засвідчує авторство ( кому належить ), підтверджує
    підпис особи, установи, якій належить), пояснити символи своєї
    печатки – завдання виконати на А-4, красиво оформити, підписати