Обрання гетьманом І. Мазепи. Коломацькі статті 1687 р. Зовнішня та внутрішня політика гетьмана І. Мазепи.

Улітку 1687 р. на річці Коломак (притока Ворскли), де отаборилося після невдалого Кримського походу московсько-українське військо, за наказом 

В.Голіцина, відбулися вибори нового гетьмана. Гетьманська булава дісталася генеральному осавулу Івану Мазепі (1687— 1708 рр.). На той час йому виповнилося 50 років, він мав значний політичний та військовий досвід, оскільки був генеральним осавулом за двох гетьманів, а ще раніше служив при королівському дворі, побував у багатьох країнах.

Іван Мазепа ( 1640—1709 рр. ) — одна з найпомітніших постатей історії України козацької доби. Його роль в історії вже три століття поспіль одержує протилежні, взаємовиключні оцінки. Це зумовлене життям гетьмана, яке схоже на авантюрний роман.

І. Мазепа народився близько 1640 р. в с. Мазепинці поблизу Білої Церкви в сім’ї українського шляхтича, який у 50-ті рр. XVII ст. був прихильником 

І. Виговського. Молодість Мазепи припала на роки Національно-визвольної війни і Руїни. Він отримав блискучу європейську освіту в Києво-Могилянському та Варшавському єзуїтському колегіумах. Служив при дворі польського короля Яна Казимира, виконуючи важливі дипломатичні доручення.

Вивчав артилерійську справу у Франції, Німеччині, Голландії та Італії. Згодом опинився в оточенні гетьманів Д. Дорошенка та І. Самойловича.

Відвідуючи в службових справах Москву, налагодив тісні стосунки з

впливовими царедворцями. Усе це було запорукою успішної діяльності на гетьманській посаді.

Іван Мазепа -- український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького -- 1687 --1708 рр. -, голова козацької держави на Лівобережній (1687-1704)  і всій Наддніпрянській Україні (1704-1708). Князь Священної Римської імперії (1707-1709). Представник шляхетного роду Мазеп-Колединських гербу Курч з Київщини. У молодості служив при дворі короля Яна II Казимира. По обранню гетьманом, намагався відновити авторитет інституту гетьманства в Україні. У 1687 р. підписав з Московською державою Коломацькі статті. Зробив великий внесок у економічно-культурний розвиток Лівобережжя. Перебуваючи під патронатом московського царя Петра I, проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запорозького з кордонами часів Хмельниччини. Багато зробив для розвитку української культури. 

Тривалий час формально підтримував Московське царство у Північній війні зі Шведською імперією, проте 1708 року підтримав сторону шведів. Після поразки під Полтавою врятувався в Молдовському князівстві. Помер у місті Бендери.

На виборах був укладений новий договір з царем. Коломацька угода ( статті ) від 25 липня 1687 р.

Коломацькі статті .

Дата – 25 липня 1687 р.

Сторони – Лівобережна Гетьманщина 

( І.Мазепа ) –  Московська держава

Зміст :

— декларативне підтвердженя 30-тисячного козацького реєстру,прав і

    привілеїв гетьмана та старшини (зокрема, звільнення маєтностей від

    державного оподаткування) 

-- російські воєводи не мали права втручатися в українські справи

— заборона гетьману змінювати генеральну старшину на її «урядах»

   без дозволу царя 

— заборона гетьману самостійно здійснювати дипломатичні відносини

     з іншими державами, а також він був зобов’язаний дотримуватися

    «Вічного миру» з Польщею (по суті, він не повинен був намагатися

    повернути під свою владу Правобережжя) 

— гетьман був зобов’язаний за наказом царя надсилати козацькі війська

    проти Криму і Туреччини 

-- заборонялося вести торгівлю з Кримом 

— у Києві, Чернігові, Переяславі, Ніжині й Острі, як і раніше, мали 

    перебувати російські воєводи із залогами, а в столиці Гетьманщини --

    Батурині — для контролю над гетьманом мали розташовуватися

    російські стрілецькі полки 

— запровадження спеціальної статті, яка роз’яснювала відносини між

    Гетьманщиною і Московською державою -- Гетьманщина є  складовою

    єдиної держави московського царя 

— забезпечити вільний перехід із Московської держави в Україну 

-- Гетьмана і старшину зобов'язували через змішані шлюби українців і  

    росіян, а також іншими засобами зміцнювати в Україні самодержавну 

    владу : гетьманський уряд був зобов’язаний «народ молороссийский

    всякими мерами и способами с великороссийским народом соединять

    и в нерозрывное и крепкое сугласие проводить супружеством и иным

    поведением» 

-- на південних кордонах мають будуватися фортечні укріплення

Наслідки:

Коломацькі статті в основному повторювали Глухівські статті 1669 р., але водночас до них додали нові статті, які стали наступним кроком на шляху обмеження Московською державою державних прав України.

Звістка про події на річці Коломак стала поштовхом для заворушень по всій

Гетьманщині. Козаки та селяни нападали на маєтки старшини, іноді розправлялися з найбільш ненависними. Відразу ж новообраний гетьман рушив на придушення повстання. І. Мазепа закликав населення не чинити самосуду й обіцяв, що припинить зловживання старшин і скасує заведені за Самойловича податки. Повстання було придушене.

Внутрішня політика гетьмана І.Мазепи

-- всіляко підтримував Росію; російські урядовці зазначали: «Ніколи ще 

   не було гетьмана кориснішого й вигіднішого для царя» 

- з початку гетьманства вірою і правдою служив російському царю Петру І;

  нагороджений російським орденом Андрія Первозваного та іншими

  івідзнаками. Волю царя виконував так, як слід васалу 

-- наділяв землями та привілеями козацьку старшину, формуючи             верхівку  українського суспільства 

- рішуче підтримував велике старшинське і монастирське                       землеволодіння

- указом 1701 р. увів дводенну панщину ( уперше після національно-

  визвольної війни )

- протести селян придушував силою 

- зміцнював авторитет гетьманської влади, тому що вважав, що сила

  держави в силі його лідера 

-- створив систему найманих військ для особистої охорони гетьмана, 

   охорони маєтків та поліцейської служби

-- надавав пільги організаторам промисловості, особливо рудних, 

    паперових, порохових мануфактур; розвивав вівчарство, конярство, 

    соляний промисел, виробництво селітри

-- розвивав торгівлю як внутрішню, так і зовнішню (з Польщею, Кримом, 

    Московським царством, Кавказом, Персією), що занепала за часів 

    Руїни 

- намагався упорядкувати роздачу володінь 

- виступав проти переходу козаків у селянський стан 

- намагався обмежити систему оренд і податків 

- знаходився в напружених відносинах із Запорізькою Січчю.         Намагався поставити її під контроль гетьмана, перешкоджав її 

  зовнішньополітичним зв’язкам, брав участь у будівництві на річці 

  Самарі фортець, що загрожували Січі. 

Серед запорожців зароджувалися антигетьманські настрої.

Люди називали гетьмана «вітчимом» України, говорили, що душа

І.Мазепи в Москві, а в Україні тільки його тіло. Соціальна та економічна

напруга росла з кожним роком. Складалася старшинська опозиція на чолі з

Петриком, який на Січі готував змову проти І.Мазепи.

Петро Іваненко (Петрик)  -- (? —1695 ?)  керівник виступу запорожців проти гетьмана Лівобережної України 1. Мазепи.

Був освіченою людиною, представник молодого покоління старшини, який через політичні інтриги прагнув зробити собі кар’єру й здобути багатство. Він служив канцеляристом у військовій канцелярії, був свояком генерального писаря Василя Кочубея. Залишивши посаду і дім у Батурині, він подався на Запорожжя. Там був обраний писарем і почав вести агітацію серед запорожців, проголошуючи себе ворогом старшини та Мазепи, а також проти Москви.

26 травня 1692 р. Петрик уклав союз із кримським ханом від імені «удільного князівства Київського, Чернігівського і всього Війська Запорожського городового й народу малоросійського». В угоді зазначалося, що Гетьманщина зберігала всі свої вольності, до неї мали приєднатися Правобережжя і Слобожанщина. Полки Харківський і Острогозький потрібно перевести на Правобережжя, щоб відкрити шлях татарам для нападу на Московію. Усі дії Криму і Гетьманщини мали вирішуватися спільно за взаємною згодою.

Застерігалося право безмитної торгівлі, для козаків — право вільного рибальства в низів’ях Дніпра й добування солі.

Кримський хан визнав Петрика гетьманом і надав йому в підмогу орду.

Прибувши на Запорожжя, Петрик закликав до походу за визволення України «від тиранства Москви і від немилостивих панів». Петрика підтримала запорозька голота, яка визнала його гетьманом. 

Проте його походи в Гетьманщину в 1692—1693 рр. були невдалими. Населення у своїй більшості не відгукнулося на його заклики. До того ж орда переймалися лише можливістю взяти ясир. Завдяки цьому Мазепі вдалося відносно легко відбити напади, а одночасно приборкати опозицію проти себе. Крім того, Мазепа вжив заходи і зміцнення влади над Запорожжям. 

Так, була влаштована своєрідна блокада:

на Січ не пускалися купців і припаси, а старшині він роздавав багаті

подарунки, привертаючи її на свій бік.

Зовнішня політика гетьмана І.Мазепи

- не була самостійною; виконуючи волю царя, посилав козаків на війни, 

  які вела Росія (до кінця XVII ст. - одинадцять походів козаків) 

  Навесні 1689 р. відбувся Другий Кримський похід під керівництвом

  П. Голіцина та І. Мазепи. 100-тисячне російське військо з слобідськими

  полками рушило на Крим.  До війська приєдналися й гетманські полки.

  Примушуючи татар відступати,військо підійшло до стін Перекопа. Однак 

  через брак води і харчів іти вглиб Криму П. Голіцин не наважився  і

  повернув назад. Фактично похід завершився провалом.

-- сподівався об’єднати під своєю владою всі українські землі,поширивши 

   владу гетьмана на Правобережну Україну, що була під владою Польщі, 

   і степову Україну, якою володіли Крим і Туреччина 

- одночасно шукав шляху звільнення України з-під влади Росії, про      що знало дуже вузьке коло старшин. Побоювався, що Петро І ліквідує 

   традиційні козацькі права та Українську державу.

 З 1705 р. вступив у таємні контакти з польським королем                    Станіславом Лещинським.

1708 р. - між Швецією та Україною підписаний таємний договір, 

   відповідно до якого після Північної війни Україна ставала вільною 

   державою, а король Швеції - гарантом її державності. Відсутність спільних

   кордонів зі Швецією буде умовною 

- у той самий час вів таємні переговори з польським королем про 

   федерацію України з Річчю Посполитою.

 1708 р. - Мазепа, Лещинський, Карл XII уклали таємний договір проти Росії (передбачалося входження України до складу Річі Посполитої на умовах, які нагадували Гадяцький договір 1658 р.)

Культурно-просвітницькі заходи гетьмана І.Мазепи

Гетьман І.Мазепа як людина високоосвічена відрізнявся не тільки політичним талантом, але й високою культурою. Володів кількома мовами, знав західну літературу, зібрав значну бібліотеку, не чужим йому було і мистецтво. Грав на кількох музичних інструментах, складав вірші, музику. У розмові міг вільно цитувати давніх філософів і істориків, любив військову справу, мав коштовну колекцію зброї, як професійний артилерист заснував власну майстерню по литтю гармат.

 Чудово розуміючи значення освіти, усіляко сприяв її розвитку:

-- 1700 р. - відкриття Чернігівського колегіуму 

-- 1701 р. - домігся від Петра І підтвердження титулу академії для 

    Києво- Могилянського колегіуму. Призначив їй щорічну субсидію. 

    У часи гетьманування Мазепи тут навчалося найбільше студентів — 

    до двох тисяч

-- сприяв навчанню старшинських дітей за кордоном 

--  відкривав багато шкіл і друкарень, щоб «українська молодь могла повною

    мірою своїх можливостей користатися благами освіти»

-- сприяв розвитку літератури, підтримував І. Максимовича, Ф.Прокоповича,

    С. Яворського; сам писав вірші

- володіючи незліченними багатствами (мав близько 100 тис. селян в 

  Україні, а в Росії - 20 тис. кріпаків, отриманих у дарунок від царя, був 

  одним із найбагатших феодалів у Європі), Мазепа не шкодував грошей 

  на будівництво, реставрацію і прикрасу церков і монастирів.

За свої кошти:

-- побудував новий будинок для Києво-Могилянської академії, Братський   

   собор 

-- обдаровував цінними речами, іконами українські церкви і монастирі

-- побудовано 12 нових церков і реставровано 20 храмів (зокрема собор 

   Святої Софії, Михайлівський Златоверхий монастир, Святий Успенський 

   собор Лаври, Троїцька церква над Святими воротами Лаври, дзвіницю

   Софійського собору церкви в Переяславі, Глухові, Чернігові, Батурині   

   та ін.).

Дзвіниця Софійського

собору, Київ. Сучасний вигляд

Унаслідок такої активної діяльності гетьмана тогочасний український архітектурний стиль назвали «мазепинськє бароко».

-- розбудував столицю Батурин за зразком Версалю, палацу французьських 

   монархів

Ім'я І.Мазепи набуло популярності навіть на Сході:

-- на кошти гетьмана був надрукований арабський переклад Євангелія, а

    церкві Святого Гроба Господнього в Єрусалимі він переслав золоту 

    чашу і кубок.