Англія. Велика хартія вольностей. Виникнення парламенту. Тема третя.

Завдання для опрацювання  

Завдання :
-- опрацювати параграф 13 і матеріал блога
-- виписати і вивчити  відповіді на виділені питання

    -- Як і чому називають Британські острова
    -- Які германські племена розселилися в Британії ?
    -- Який народ згодом утворився  в Британії ?
    -- Коли і в наслідок чого створилося об’єднане королівство в Британії ?
    -- Коли англосакси і датчани поділили Англію на 2 частині? Які ?
    -- Коли почалось завоювання Англії Вільгельмом Завойовником 
        і які це  мало наслідки ?
    -- ім’я Вільгельм Завойовник, його діяльність 
    -- ім’я Генріх ІІ Плантагенет  та його реформи
    -- ім’я Рі́чард I Лeви́не Се́рце
    -- Коли в Англії виникла централізована держава ? Чим 
        було прискорене          її  виникнення ?
    -- У чому проявилась слабкість влади Іоанна Безземельного ?
    -- Хартія вольностей ( що, коли, зміст, значення )
    -- Чим відзначилось праління Генріха III ?
    -- Що таке парламент ? Коли він виник у Англії ? 
        Що собою уявляв ?
    -- повстання селян ( коли, де, чому, підсумки )
    -- війна Червоної та білої троянд (що, коли, чому, підсумки )

Британські острови часто називають Альбіоном (з лат. - білий): чи то через часті тумани,чи то через білосніжні крейдові урвища вздовж їхнього південного узбережжя.Із середини V ст. сюди,на колишню римську провінцію Британію,обрушилися германці - юти,англи і сакси. Тимчасово їхній натиск вдалося призупинити.  

  

Спогади про цю героїчну добу збереглися в легендах про хороброго короля Артура і рицарів Круглого столу. Але  поступово  завойовники  захопили майже всю Британію і утворили на її землях кілька королівств.  Загарбники і підкорені злилися  в єдиний народ -  англосаксів.

На Англію нападали нормани – данці. Ці напади прискорили об’єднання 7 королівств,які існували в Англії, в одне. У ІХ ст. появилось об’єднане королівство. Але напади норманів продовжувались. У 886р. датчани (нормани) і англосакси уклали договір і поділили Англію на 2 частини :

-- південно-західна залишилася       за англосаксами 

  -- північно-східна за датчанами 

Х – поч. ХІ ст. продовжувалось завоювання Англії. У 1066 р. почалось норманське завоювання під керівництвом Вільгельма Завойовника, який розбив військо англосаксів і проголосив себе англійським королем. При ньому розпочався процес створення єдиної держави.

Вільгельм І – (1027-1087) перший норманський король Англії з 1066р. Він привласнив землі англосаксонсткої знаті і єпископів, самостійно ділив землі між феодалами. Зміцненню королівської влади сприяв також проведений Вільгельмом загальний  поземельний  перепис - перший у середньовічній Європі. Король отримав інформацію про розміри володінь і прибутки своїх васалів, а також точні дані для грошового оподаткування всього населення.Під час перепису від жителів під страхом покарання вимагали,як на Страшному суді,  казати тільки правду. Тому всі зроблені записи назвали «Книгою Страшного суду». 

Після перепису більшість вільних селян стала залежною. Англосаксонська знать, яка чинила опір, була повністю позбавлена своїх володінь. Відібрані землі Вільгельм роздав своїм рицарям із яких згодом виділились найбільші феодали-барони. Усі рицарі, як заможні так і дрібні, були васалами короля і забов’язані служиті у його війську. Правило «васал мого васала не мій васал» в Англії не діяло. Вільгельм, щоб утримувати в покорі місцеве населення в кожному графстві споруджував замки. Влада Вільгельма в Англії була значно сильніше, ніж у королів Франції. У країні встановився мир і безпека. Вільгельма та його спадкоємців називали «залізними королями».

Ставши королем Англії, Вільгельм залишився водночас герцогом Нормандії. З часів, коли герцог Нормандії Вільгельм став королем Англії, країна перетворилася на суперницю Франції. Адже Нормандія перебувала на її території, а залишалася в числі володінь англійських королів.

Вільгельм Завойовник та його наступники перетворили Англію на могутню державу. Її подальше посилення пов’язане з іменем правнука Вільгельма - уже знайомого нам Генріха II Плантагенета (1154-1189). Крім Англії, до складу його величезної Анжуйської  держави  входила  також майже половина  Франції, у  тому числі  багаті  Нормандія  й Аквітанія. Генріх II  був  невтомним  працівником. Здавалося,  він  ніколи  не відпочиває, постійно роз’їжджає  по своїх володіннях  і  всюди наводить порядок. Щоб мати надійну опору, король призначив шерифами (управителями англійських графств) відданих собі людей незнатного походження.

Генріх ІІ Плантагенет  став королем Англії у 1154 р., правнук Вільгельма Завойовника. Він став засновником династії Плантагенетів ( ХІІ – XIV ст.) Генріх ІІ володів значними територіями у Франції ( Анжу, Нормандія, Аквітанія та інші ), які з його сходженням на трон були приєднані до Англії.

Генріх ІІ провів реформи :

-- судову реформу  -- запровадив суд присяжних, коли до розгляду справи     залучались 12 осіб від дрібного рицарства або вільного селянства.                 Верховним судом у державі став королівський суд. Поступово суди               присяжних витіснили феодальні, по всій країні поширилося єдине            королівське право.

-- військову реформу – Генріх II обмежив  військову службу феодалів          терміном до 40 днів. За решту служби (а іноді й за всю) вони мусили            сплачувати своєрідний податок -«щитові гроші».На ці кошти король              набирав наймане рицарське військо. Крім  того, Генріх II зобов’язав усіх        вільних чоловіків мати озброєння,щоб за необхідності  з них можна було        створити ополчення. Залежність короля  від військових сил феодалів     різко зменшилася.

 -- намагався підпорядкувати своєму впливу й церкву. Він вимагав, 

    щоб вибори єпископів та абатів відбувалися за його участю ( не вдалось )

Рі́чард I Лeви́не Се́рце ( 8 вересня 1157 —  6 квітня 1199) — англійський король (з 1189 року) з династії Плантаґенетів, син Генріха ІІ. Правив під титулом "король англійців, герцог норманів і аквітанців, граф Анжу". Провів увесь час свого правління (крім 10 місяців) за кордоном.Третій син Генріха ІІ, проти якого двічі піднімав повстання. Підчас Третього хрестового походу здобув перемоги на Кіпрі, біля Акри та Арзуфа (над Саладіном), але йому не вдалося взяти Єрусалим. На зворотньому шляху до батьківщини потрапив у полон до герцога Австрійського, який передав його імператорові Генріху VI, був його в'язнем, доки за нього не було отримано викуп. Ненадовго повернувся до Англії, де замість нього правив його брат Джон І. 

Потім подався до Нормандії, де розпочав підготовку до війни з французьким королем Філіппом ІІ. У 1198 р. під час облоги замку в Аквітанії його було поранено отруєною стрілою. 

Отже, в Англії, як і у Франції, відбувався процес створення єдиної централізованої держави. В Англії це процес був прискорений норманським завоюванням Вільгельма та посилився при Генріхі ІІ. Тут централізована держава виникла раніше. Але час від часу посилення королівської влади викликало незадоволення знаті – баронів.

Після загибелі Річарда королівську корону успадкував його молодший брат Іоанн Безземельний. Своєю підступністю, переслідуванням  неугодних баронів і нескінченними поборами він викликав ненависть підданих.

Іоанн Безземельний король Англії з 1199 р. Його правління вважається одним з найбільш катастрофічних за всю історію Англії - воно почалося з завоювання Нормандії французьким королем Філіпом II Августом і закінчилося громадянською війною,яка майже повалила його з трону. В 1213 році він визнав Англію васалом папи римського, щоб закінчити розбрат з католицькою церквою, а в 1215 році повсталі барони змусили його підписати Велику хартію вольностей, за що Іван найбільше і став відомий.

Барони були незадоволені його політикою через те, що були втрачені землі у Франції, постійно збільшувались податки, погіршився стан усього народу. Народ підтримав виступи феодалів проти короля. 15 червня 1215 р. феодали примусили Іоанна Безземельного підписати Велику хартію вольностей.

Велика хартія вольностей – 15 червні 1215 р.

Само слово Хартія – означає документ, який засвідчує певні права та привілеї. Цей документ, складений баронами обмежував королівську владу, закріпляв верховенство закону над управлінням Англії.

"Вели́ка ха́ртія во́льностей" 1215р. — перша "неписана" конституція Англії. Велика хартія вольностей традиційно вважається першим правовим документом, в якому закладено основи концепції прав людини, створено передумови для подальшого утвердження свободи і панування закону в житті суспільства.  

63 статті хартії гарантували права і привілеї феодальної знаті, надання свободи дій церкві і зобов'язували короля дотримуватися державних законів. Велика хартія вольностей мала на меті обмеження свавілля короля, надавала окремі привілеї лицарству, певним категоріям купців, верхівці вільного селянства та закріпляла окремі права громадян (міщан) загалом.

Велика хартія вольностей :

-- король брав на себе забов’язання :

    -- не переобтяжувати феодалів податками  

    -- не позбавляти церкву її привілеїв  

    -- оберігати законність і правопорядок  

    -- опікуватися торгівлею ;

-- створення “Ради 25” для контролю короля та знаті  

-- королю заборонялося чинити розправу над громадянами без вироку 

    станового суду  

-- у кріпаків заборонялося забирати знаряддя праці та худобу 

-- підтверджувалась недоторканість міських привілєїв  

-- проголошувався принцип недоторканості особи – основа прав людини і         громадянина.

Але Іоанн, хоча і підписав хартію, не збирався її виконувати. він відновив війну з баронами. У розпал бойових дій він помер. Королем було проголошено його сина .

Генріх III (1207-1272). Король Англії у 1216-1272 роках. Син Іоанна. Поки він був малолітнім влада в країні фактично належала баронам, але досягши свого повноліття, Генріх ІІІ став на шлях продовження політики свого батька. Це знов привело до  протистояння короля та баронів, яке вилилося у громадянську війну. Під час цієї війни вперше у 1265 р. в Англії був скликаний  парламент.

Повстання баронів, лицарів і городян продовжувалося  багато років і після смерті Іоанна. У 1265 році було вирішено зібрати представників усіх груп суспільства - баронів, духовенства, городян, жителів графств і домогтися виконання «Великої хартії вольностей». Представники станів обговорювали різні питання - про податки, війні і світі, ставлення до римських пап або сусідніх країн - і тому збори назвали парламентом (від французького «парле» - говорити)  

Англія стала станово-представницькою монархією.

Парламент -- це виборний ( повністю або частково) законодавчий орган у державі.  

Новий король Едуард І зрозумів, що за підтримки станів управляти  країною набагато легше. Парламент протистояв домаганням знаті, забезпечував вчасне  збирання  податків, повідомляв короля про потреби станів.

Згодом у парламенті утворилися дві палати. Вище духовенство і знать входили до верхньої палати  лордів, у нижній палаті общин були представники рицарів і громадян --по два рицарі від кожного графства і по два городянина від великих міст. 

Англійський парламент не тільки встановлював податки, а й брав участь у виданні законів. Усередині нього склався міцний союз рицарства і міської верхівки.  

На відміну від французьких Генеральних штатів, усе це робило англійський парламент впливовою силою. 

Парламент  сприяв подальшій централізації держави, започаткував у країні станово-представницьку монархію.

У 1348 р. англійський народ пережив жахливе лихо. Це була епідемія чуми — «чорна смерть», що забрала майже третину населення країни. Феодали, багаті купці та цехові майстри зіткнулися з проблемою, де взяти необхідну кількість робітників та як зберегти стару оплату праці. Щоб задовольнити їхні інтереси, королівська влада в другій половині XIV ст. видала низку законів, які відомі під назвою «робітниче законодавство». Усі здорові чоловіки та жінки у віці від 12 до 60 років без власної землі та інших засобів до життя були змушені найматися на роботу до тих, хто відчував у цьому потребу, і за таку ж платню, яка існувала до чуми. За відмову працювати на таких умовах загрожував штраф, ув'язнення й таврування розпеченим залізом. Ситуація в країні ускладнювалась війною ( Столітня війна ). яку Англія вела з Францією.

Запровадження «робітничого законодавства» та воєнний податок призвели до селянського повстання, яке очолив покрівельник Уот Тайлер. Повстання спалахнуло 1381 р. і охопило значну частину Англії. 

Загони повсталих громили монастирі іі маєтки феодалів, відбирали зерно, худобу та інше майно, спалювали документи з переліком селянських повинностей. Особливо жорстоко селяни розправлялися зі збирачами податків і королівськими суддями. Підтримані міською біднотою, повсталі ввійшли в Лондон. Вони вірили в справедливого короля, який прагне добра для свого знедоленого народу. Король Річард II був змушений погодитися на перемовини з повстанцями. 

Під час зустрічі з королем Уота Тайлера було віроломно вбито. Розправа чекала й на інших.

Повстання Уота Тайлера справило великий вплив на подальшу долю англійського суспільства. Королівська влада пішла на поступки: було дещо зменшено податки й пом'якшено «робітниче законодавство». Прискорився процес звільнення селян від поземельної залежності й переведення їх на грошову ренту.

Із 1399 р. до влади в Англії прийшла династія Ланкастерів. За правління Генріха VI, який був душевно хворим, свої претензії на трон висунув герцог Річард Йорк, далекий родич короля. Герб Ланкастерів прикрашала червона троянда, а герб Иорків — біла, тому криваве тридцятилітнє протистояння між ними увійшло в історію під назвою Війна Червоної та Білої троянд (1455-1485). 

Причини війни -- суперечки за англійський престол між двома родами Ланкастерів та Йоркі.

Попри свою романтичну назву, війна була на рідкість жорстокою і супроводжувалась палацовими інтригами, підступними зрадами й жорстокими розправами. Події розгорталися то на користь одного, то на користь іншого роду. У кривавих сутичках гинули і Йорки, і Ланкастери.

Війна  Троянд  забрала  життя  близько чверті населення Англії, знищила безліч старовинних  родів.  Знаті,яка вела своє походження від колишніх покорителів Англії - нормандців, майже не залишилося.  На зміну їй прийшли нові дворяни. Зацікавлені у посиленні королівської влади, вони всіляко її підтримували.

Наслідки війни -- в Англії затверджується династія Тюдорів. 

Війна Червоної та Білої троянд закінчилася.

Генріх VII взяв шлюб із представницею династії Йорків і започаткував нову королівську династію — Тюдорів. їхнє одруження поклало край довгорічному протистоянню двох знатних родів, чиї символи — червона й біла троянди — відтепер прикрашали один герб. Генріх VII з 1485 р. – король Англії. Правління Генріха VII, тривало 24 року, виявилось однією з найбільш мирних епох в історії Англії.

Генріх VII продовжував скликати парламент, але повністю підпорядкував його собі.  

В Англії на зміну станово-представницькій монархії приходила необмежена влада короля.